Як ужгородців «розводять» квартирні шахраї (Аудіо)

Опубліковано:

Хочете знайти дешеву квартиру та ще й не давати відступні ріелтору? Це можливо. Втім діяти треба обережно, бо можна потрапити на гачок дрібних аферистів.

Днями на популярному сайті оголошень з'явилась інформація – 2-кімнатна квартири у центрі Ужгорода, 1700 грн, все необхідне є і, головне, без посередника.

Одразу ж телефонуємо. На тому кінці дроту чоловік Андрій з інтелігентним голосом пояснює, що дійсно здає квартиру за такою ціною із усіма зручностями, оскільки донедавна жив там з дружиною. Але так склалося, що у жінки захворіла мама і вони змушені переїхати до неї у село Плішка. Але хочеться мати хоч якусь копійку, тому, власне, й вирішили її здавати, бажано – порядній сім'ї без шкідливих звичок і створення зайвого шуму сусідам.

Домовляємось одразу про зустріч. Чоловік каже, що ще на роботі, тому за годину передзвонить.

Згодом Андрій передзвонює і повідомляє, що… Він з радістю приїде на вул.Волошина показати квартиру, от тільки у нього сталася невеличка халепа – не приїхав клієнт, що мав дати йому гроші за виконану роботу. І, як на зло, у нього закінчився бензин, а в кишені ні копійки.

Пропонуємо тоді перенести зустріч на інший день. Але Андрій каже, що завтра-післязавтра у нього ніяк не вийде зустрітись, тому треба сьогодні. І пропонує вихід: на картку його дружини переказати 150 грн. Мовляв, заправиться, приїде і покаже квартиру. Ну і гроші, звісно, спише в рахунок оренди. Ну а якщо житло не підійде, то гривні поверне.

Ось як тривав цей діалог:

При цьому з розмови випливало, що його дружина знаходиться в Ужгороді. Тоді виникає логічне питання – для чого дружині, якщо вона в Ужгороді, знімати гроші з банкомату, везти їх невідомо куди чоловікові, аби заправити бак, ну а потім чоловікові знову ж таки повертатися в Ужгорода. Чого дружині самій не показати квартиру в обласному центрі?

За мить на мій номер приходить номер картки. Жіночий голос на тому кінці дроту підтверджує, що є дружиною Андрія.

Як показала комп'ютерна система, картка належить громадянці Олені Слюсарчук.

Згодом Андрій передзвонює, і питає, чи ми отримали код. Відповідаємо: отримали і навіть перекажемо гроші.

На черговий дзвінок Андрія підтверджуємо, що гроші переказали і нехай їх чекає. Хоча насправді, як можна здогадатись, автор не переказав шахраям ні копійки.

Після цього більше спілкуватися з дрібними аферистами бажання не стало. Хоча Андрій наполегливо пробував чотири рази поспіль додзвонитися – очевидно, суму в 150 грн чоловік таки налаштувався отримати.

150 грн – не такі вже й великі гроші. Втім, якщо з кожного шукача орендованої квартири виманити по 150, в підсумку може вийти доволі й пристойна сума. Якщо 20 днів поспіль по одному такому “розодянку”, то накопичується середня зарплата закарпатця – 3 000 грн. А якщо “клієнтів” в день більше ніж один?

Тож нам варто бути обережнішими – дрібні аферисти не сплять. Про те, що “син дзвонить мамі, бо затримала міліція і треба гроші” чули уже усі. На травневі свята частішають шахрайства із нібито здачею квартири подобово.

І ось, ця подія – ще одна ланка шукачів наживи за рахунок довірливих людей. Варто бути обережнішими. І точно 10 разів обдумати, порадитись з друзями, перш ніж почати переказувати гроші незнайомцям.

Ярослав Гулан,

для Про Захід

 

Про Захід