Сьогодні, 18-го січня, християни східного обряду відзначатимуть другий Свят-Вечір, або ще в народі “Голодну кутю”. Йорданський святвечір проходить напередодні великого свята Водохреща – офіційна церковна назва Святе Богоявлення Господнє та Хрещення Господа нашого Ісуса Христа.
Минулоріч “Про Захід” підготував матеріал про найцікавіші народні традиції до Водохреща пропонуємо пригадати звичаї та обряди до цього свята.
1. Свято Хрещення Господнього замикає різдвяний цикл свят. Напередодні свята – 18-го січня відзначають ще один святий вечір, який в народі мав назву “Голодна кутя”. Сідають вечеряти з вечірньою зорею. Протягом дня постять. На вечерю подають пісні страви, але стіл скромніший ніж на різдвяний Святвечір.
2. Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби. Таку водичку зберігали та використовували протягом року – до наступного Йордана.
3. Народна назва свята, крім Водохреща, – Йордана. Від назви річки, в якій Іван Хреститель хрестив Ісуса Христа. Якщо водойми були скуті льодом, то в них прорубували спеціальні ополонки – “йордань”. І зараз існує традиція пірнання в ці ополонки.
4. Раніше вірили в те, що опівночі перед Водохрещами вода в річках хвилюється. Були колись такі відважні любителі таємного, що ходили вночі на річку спостерігати це явище, але ріки в цей час, здебільшого, покриті льодом, і що там під кригою робиться — невідомо.
5. До Водохреща жінки намагалися не полоскати у воді білизни, бо “там чорти сидять і можуть вчепитися”. Натомість дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щічки були рум'яними. Загалом до Водохрещ протягом всіх свят жінки не ходили по воду, це мали робити лише чоловіки.
6. По обіді дівчата бігають до річки вмиватися в “йорданській воді” – “щоб були рожеві лиця”. На Гуцульщині хлопці водили своїх дівчат до ополонки – “щоб сі умила та красна була”.
7. Вірили, що в той момент, як священик занурює хрест у воду, всі чорти та всяка нечиста сила вистрибує з річки і залишається на землі до того часу, аж поки якась із жінок не прийде на річку прати білизну. Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом з нею впірнають у воду і всі чорти, що мерзли на землі. А тому побожні бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну на протязі цілого тижня після Водохрища – “щоб більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів”.
8. У деяких місцевостях Поділля та Гуцульщині в цей день святять “трійцю” – три свічки, зв'язані квітчастою хусткою, намистом і барвистими стрічками. До цього ще додають пучки червоної калини та сухих квітів – безсмертників, або васильків. З “трійцею” йдуть на “Йордань” переважно жінки і дівчата. Під час богослужіння “трійця” запалюється від свічок, що горять на престолі. Коли вода вже посвячена, то перед тим, як іти додому, “трійцю” гасять, занурюючи свічки в ополонку, де відбувалося свячення води.
9. Водохреща – це одне з релігійних свят, яке має суто християнське забарвлення, і не переплітається з язичницькими віруваннями. Однак раніше вірили, що вночі на Йордана (з 18 на 19 січня) “відкриваються небеса” і, якщо попросити щось у Бога в цей час, заповітне бажання здійсниться. Крім того, вірили, що саме в цю ніч можна почути і зрозуміти, про що говорить звірина і птаство.
10. Після Водохреща розпочинався новий весільний сезон, який тривав аж до Великого посту. Це був час веселощів і дозвілля. Молодь збиралась на вечорниці, сім'ї влаштовували складчини та ходили один до одного в гості з метою наблизити весну.
“Про Захід”
