13 березня 2015 року о 17:00 в приміщенні Закарпатського обласного академічного театру ляльок відбудеться презентація документального видання Степана Папа “Велика Боротьба”, присвячена 76-річччю Карпатської України. Видання побачило світ з ініціативи академіка НАН України Миколи Мушинки (Словаччина) за підтримки Закарпатської обласної організації Всеукраїнського об'єднання “Свобода”, Закарпатської округи Пласт-НСОУ та видавництва “Ґражда”.
Машинопис Степана Папа після його смерті чекав на видання чверть століття. Про працю „Велика боротьба” автор зробив такий автокоментар: „Тисячолітнє панування мадярів над карпатськими русинами я знаю лише з літератури та архівних джерел, а останній період перебування русинів під владою мадярів (кінець 19 і початок 20 ст.) – із спогадів моїх земляків старшого покоління. В 1939-44 роках, однак, я на власні очі бачив і на власній шкірі зазнав фанатичний шовінізм мадярських фашистів, які з благословення Гітлера неймовірними тортурами придушували нашу боротьбу за свободу. В часі, коли тисячі українських патріотів були мучені в тюрмах Угорщини або змушені були емігрувати за кордон, угорський уряд лицемірно заявляв світові, що слов'янські народи, в тому числі й карпатські русини, лише під Святостефанською короною і під проводом мадярів мають усі умови для всебічного розвитку своєї культури”.
Степан Васильович Пап народився 11 березня 1917 р. в с. Березове Хустського району. Народну школу закінчив у рідному селі, а потім навчався в Хустській гімназії, де в 1937 р. здав іспит на атестат зрілості. В Хустській гімназії став пластуном, був активним учасником майже всіх таборів Пласту. Під час Карпатської України був крайовим звітодавцем і комендантом УПУКУ. Був організатором Організації народної оборони “Карпатська Січ”. Під час угорської окупації піддавався тортурам і був направлений в концентраційний табір Вор'юлопош біля Ніредьгази. Влітку 1939 р. звільнений, весь час під жандармським наглядом, продовжує навчання в Ужгородській духовній семінарії, яку закінчив у 1941 р. і став священиком в селі Білки на Іршавщині.
Ще будучи студентом богословської семінарії, бере активну участь в організації підпільної молодіжної організації “Юнацтво ОУН” на Закарпатті. На початку 1940 р. в Хусті відбулися організаційні збори ОУН, участь в яких взяв і С. Пап. На цих же зборах підпільників його було обрано членом Крайового Проводу ОУН. Йому було доручено ідеологічну роботу серед членів ОУН. Він відповідав також за пресу, за випуск газети “Чин”, був її редактором. Ця газета друкувалася в селі Терново Тячівського району. Помічниками С. Папа були І. Романець і Ф. Тегза. Вони розповсюджували газету. Було видано 4-5 номерів. Майже всі вони мали по 16-18 сторінок. Одночасно було випущено і кілька листівок, брошурку “Via dolorosa” – “Обвинувачую Мадярщину”, написану С. Папом і його помічниками. Найбільш ідеологічним і патріотичним був серпневий номер 1941 р., в якому була надрукована програма підпільної організації і обвинувачення угорських окупантів за злочини, що вони вчинили проти українців Закарпаття (18 с.). Про цей номер газети хочеться окремо сказати, бо він став головним обвинувальним документом на судовому процесі.
Незважаючи на конспірацію, до рук угорської контррозвідки потрапили листівки, окремі номери підпільної газети “Чин”. Вороги здогадалися, що автором цих документів був С. Пап, і 5 березня 1942 р. угорська контррозвідка заарештувала і 15 липня 1942 р. перевезла його в слідчу тюрму “Ковнер”.
Коли були арештовані й інші члени Проводу, то підтвердили, що головним ідейним керівником крайового Проводу був С. Пап. 17 липня угорський військовий трибунал засудив С. Папа на 12 років тюремного ув'язнення і на 10 років позбавлення політичних прав. Через два місяці після вироку військового трибуналу в Мукачеві він відбував термін у найбільшій і найстрашнішій в'язниці Угорщини – Вац. Із в'язниці його було звільнено після визволення Ваца Червоною армією.
С. Пап продовжував душпастирську діяльність у Великому Селменці, яке після війни опинилося в складі Чехословаччини, а з 1959 р. переселився в Кошиці.
Останні три роки життя С. Пап присвятив праці “Історія Закарпаття” (Івано-Франківськ: Зоря, 2003. – Т. 1-3), окремі її частини друкувалися у Словаччині. Вийшла друком у Римі в 1976 р. його праця “Пластовий альманах”. До нині у рукописі залишалася його праця “Велика боротьба”, в якій популярним стилем освітлює окремі сторінки історії Закарпаття та боротьбу його населення за національну незалежність.
Автор історичних творів “Князь Лаборець” (1979), “Драма життя Олександра Духновича” (1984), а також “Білі хорвати”, “Драма боротьби проти закріпачення”, “Драма боротьби за віру предків”, “Драма опору відсуджених на смерть”, “Житія святих” (2001).
Все своє свідоме життя С. Пап хотів бути громадянином вільної, суверенної Соборної України. На жаль, він не дочекався цього радісного дня. Помер 25 лютого 1990 р., похований у Кошицях на головному кладовищі.
14 березня 2015 року о 16.00 презентація книги “Велика Боротьба” відбудеться в Хустській гімназії.
Вхід на презентації вільний.
Прес-служба Закарпатської обласної організації ВО “Свобода”
