Карпати – найбільш заліснений регіон України (лісистість разом із Прикарпаттям та Закарпаттям складає 37,5 %). Тут зосереджено 15,7% площі та 33,4% деревного запасу всіх лісів країни. Ялинові ліси займають 46,9%, ялицеві 7,4%, соснові 1,2% усієї площі (Яцик, 2006).
Однією з основних причин зниження продуктивності лісових насаджень є пошкодження їх хворобами. Кількість хвороб, що вражає дерева дуже велика. Ці хвороби визначаються різноманітними зовнішніми ознаками та характером паталогічних змін. Некрозно-ракові та судинні хвороби є досить поширені і шкідливі для дерев. Вони пошкоджують як молоді насадження (ценангієвий рак сосни), так і дорослі насадження (поперечний рак, повздовжній рак, некроз гілок і стовбурів, та інші).
Цими захворювання уражуються дубово-буковиі ліси розтазташовані в південних схилах Ужгородського-Хустського вулканічного хребта.
Некроз гілок і стовбурів характеризується ураженням і напрочуд швидким відмиранням кори, камбію, а інколи загниванням зовнішніх шарів деревини, утворенням ракових виразок. Вони викликаються сумчастими і незавершеними грибами.
Директор ДП “Хустське ЛДГ” Степан Мамчич каже, що розрізняють круговий та односторонній некрози. Круговий некроз характеризується відмиранням тканини по колу. Часто спостерігається при враженні тонких гілок та стовбурів. Тому некрозні захворювання часто супроводжуються всиханням молодих дерев. Односторонній некроз проявляється відмиранням тканин із однієї сторони стовбура. Характерний для товстих, та гілок старих дерев. Інколи односторонній некроз є одним із щаблів кругового некрозу.
Некрозні захворювання зовнішньо проявляються появою на вражених гілках і стовбурах тонких чи вдавлених некрозних різнокольорових частин, на яких утворюються спороношення гриба-збудника. Вони мають вигляд чорних чи яскраво забарвлених подушечок чи горбиків, дрібних темних цяток, щілиноподібних розривів і тому подібне.
Інколи вони розташовані на поверхні кори або занурені в уражену тканину. Відмирання кори і прилеглих до неї шарів деревини можуть мати й неінфекційний характер і являються результатом дії зовнішніх несприятливих чинників. Захворювання цього типу відоме майже в усіх деревних порід.
Цей порок являє собою рану, що виникла на поверхні стовбура зростаючого дерева в результаті діяльності грибів і бактерій. Рак може бути відкритим з плоским або поглибленим дном, зі східчастими краями і напливами у периферії або закритим з ненормальними стовщеннями тканин кори і деревини біля уражених місць. Зустрічається він у листяних і хвойних порід. У хвойних порід рак супроводжується сильною смолотечею і засмоленням деревини.
Зараження стовбура відбувається в пазухах гілок, звідки хвороба переходить на стовбур. Пошкодження являє собою ділянку стовбура з односторонньо відмерлої, але не відвалилася сильно засмолені почорнілою корою.
Від місця ураження міцелій гриба просувається вгору і вниз по стовбуру зі швидкістю 10-11 см на рік, а по його окружності приблизно 2 см в рік. Коли кільце поразки зійдеться, дерево стає суховершинности (якщо поразка була в верхній частині живий крони), або зовсім відмирає (якщо поразка була в нижній частині крони або під кроною), так як переривається рух соків в висхідному струмі.
Оцінюючи вплив раку на якість деревини, слід мати на увазі, що при цьому пороці порушується правильна форма круглих сортиментів. У зв'язку зі зміною будови і підвищеної смолистістю деревини у хвойних порід ускладнюється використання сортиментів за призначенням.
ЗОУЛМГ
