З нагоди 201-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка Закарпатський народний хор улаштував тематичний концерт “Заповіт”. Повна зала слухачів довго стоячи аплодувала хористам, які зуміли передати енергетику слова великого поета.
У програмі прозвучали композиції на слова Кобзаря, а також кращі твори української музичної класики. Слухачі-глядачі змогли не тільки почути, а й побачити музичні картини, сцени до вистави “Назар Стодоля”, перифраз на тему української народної пісні “Розпрягайте, хлопці, коней”, старовинний лірницький кант “Через поле широкеє”.
Приємно було бачити в залі чималу кількість наших студентів, очі яких упродовж цілого концерту не висихали від сліз.
Алла Коштура:
“У мене просто неймовірні враження. Почуваєшся як мінімум у Львівському оперному. Упродовж концерту так і хотілося встати з місця й перервати номер оплесками та вигуками Браво!”. Я захоплена артистами, які не просто відпрацювали черговий виступ – їхній блиск в очах, їхня, у хорошому розумінні, напруга, цілковите усвідомлення і прийняття того, про що вони співають, реально передалося мені. Після такого концерту справді хочеться казати: “Свою Україну любіть. Любіть її… Во время люте. В останню, тяжкую минуту за неї Господа моліть!” – коментує студентка юридичного факультету Алла Коштура.
Леся Вихованець:
“Я не вперше відвідую виступи Заслуженого академічного Закарпатського народного хору, і кожен концерт – це неповторний шквал емоцій та почуттів. Та цього разу твори, включені до програми, зачепили найглибші струни моєї душі. Кожна виконана композиція – це просто нереальне звучання голосів і музичних інструментів, яке занурює тебе в якийсь зовсім інший світ. Під час концерту я не стримувала сліз, не могла приховати й усмішки, а інколи просто заплющувала очі, щоб сповна насолодитися, піддаючись отій магії звуків.
І навіть після концерту роздуми не покидають: чуючи вічні й пророчі слова Шевченка про волю, про Україну, про правду і брехню, мимоволі задумуєшся над власним майбутнім, майбутнім країни, народу. В цьому й полягає сила шевченківського слова. Вічна сила”, – коментує магістрантка філологічного факультету Леся Вихованець.
Світлана Лапига
Фото Наталії Боднар, Мудіацентр УжНУ
