Ужгородський хенд-мейд: студентка Адріана Широ робить прикраси зі смоли і сухих квітів

Якщо у природі квіти швидко відцвітають і засихають, то у прикрасах ужгородської майстрині Адріани Широ вони отримують друге життя. Студентка філологічного факультету УжНУ у вільний від навчання час опанувала дуже цікаву техніку виготовлення прикрас з ювелірної епоксидної смоли. Як вона це робить і що в неї з цього виходить, Адріана розповіла “Про Заходу”.

“Ювелірна епоксидна смола дозволяє виготовляти неймовірні речі, – починає розповідь Адріана. – Я давно мріяла про те, аби навчитися цій техніці, але в Ужгороді знайти смолу і заготовки не могла. Загалом же хенд-мейдом я займаюся дуже активно і давно: малюю, вишиваю, плету “ловців снів”, виготовляю біжутерію з бісеру. Але ці прикраси з ювелірної епоксидної смоли стали для мене першим захопленням, у яке я вклала багато грошей. Виявилося, що якісна смола, спеціальний згущувач, силіконові формочки та інші дрібниці коштують недешево. Важко було також навчитися, адже робота ця досить брудна, кропітка і тривала, вимагає великого запасу терпіння.

Спочатку потрібно розвести смолу зі згущувачем до консистенції сметани, але дотримуватися пропорцій треба дуже чітко, щоб виріб згодом таки затвердів, а не став гумовим. Працювати краще у рукавичках, а робоче місце застелити, аби потім не віддирати від столу, рук чи навіть килима смолу. Я працюю зі смолою, яка не має запаху, але продаються у наборах і такі, що дуже сильно пахнуть, тому з ними не рекомендують працювати у житлових приміщеннях.

У принципі цією готовою сумішшю смоли і згущувача можна заливати будь-які предмети: гілочки, мушлі, фотографії тощо, але мені найбільше подобається працювати з засушеними квітами. У мене вдома у кожній книзі зараз сушаться десятки квітів і трав. Важливо, аби вони висохли дуже добре, інакше смола може потьмяніти, і готовий виріб не буде прозорим. Якщо мені потрібно зберегти яскравий колір квітки, або швидко виготовити прикрасу, в якості помічника використовую звичайну сушарку, у якій мама сушить на зиму яблука. У сушарці квітка за добу стає такою, як мені потрібно, у книжках же пелюстки можуть сохнути і по кілька місяців.

Далі, використовуючи силіконові формочки або заготовки для біжутерії, я обережно у кілька шарів заливаю квіти смолою і залишаю усе це сохнути на півтори-дві доби. Готовий виріб, буває, треба ще й підшліфувати – тоді робота стає ще бруднішою. Можна також для ще кращого ефекту нанести на смоляну поверхню прозорий лак. Словом, посидіти тут є з чим, і не завжди виходить так, як ти хочеш, бо то у суміші бульбашки повітря з'являються, то суміш не гусне, то квітка під шаром смоли втрачає колір чи форму. Але мені ця робота дуже подобається, я можу сидіти над квітами весь день”.

Адріана Широ зазвичай продає свої вироби у соцмережах, на спеціалізованих сайтах хейд-мейду, а нещодавно, на День міста, вперше вийшла на ярмарок. Каже: це був унікальний досвід, який багато чому навчив і дав можливість наочно побачити смаки покупців. І якщо перший день ярмарку через дощову погоду був для неї не надто вдалим, то другий показав, що її вироби дуже подобаються людям і можуть чудово продаватися.

“Я спеціально не ставила на свої прикраси високих цін, бо згадала про те, як сама зазвичай ходжу по ярмарках, дивлюся на всю цю красу, а дозволити собі придбати нічого не можу. Нехай краще я зароблю трохи, але люди куплять і будуть радіти. Тому і ціни на мої вироби коливалися від 50-ти до 140-ка гривень. Коли ж наприкінці ярмаркового дня до мого столика підійшли дівчатка і почали просити маму купити їм таку красу, я взагалі була така розчулена, що до мінімуму знизила ціни”, – розповідає Адріана.

А ще каже: покупці часто цікавляться чи безпечна ця прикраса, чи міцна, чи довговічна. Майстриня, яка сама постійно носить свої вироби, на собі перевірила, що прикраса не ламається, навіть коли падає, вона цілком безпечна для здоров'я і досить довговічна. Не варто лише тримати її постійно під сонячними променями, бо тоді квітка під шаром смоли може з часом потьмяніти.

Адріана сміється, що від її захоплення постраждала вже не одна клумба. Зазвичай з чужих квітників дівчина не рослини не бере, хіба одну квіточку, якщо вже дуже сподобалася. А от половина бабусиних клумб вже перекочувала у книжки, де сушиться, без перебільшення, цілий квітник. Сім'я майстрині ставиться до такого захоплення дуже позитивно, сама ж Адріана вже вигадує нові композиції і способи закарбувати у смолі усю можливу літню природну красу.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”