Чому на Вознесіння пекли “драбинки” для Ісуса та заплітали березі коси

Опубліковано:

Сьогодні, 22-го травня, православні та греко-католики відзначають день, перенесення мощей святого Миколая Чудотворця з Лікії до італійського міста Бар. Уперше це свято було встановлене папою Урбаном II, що жив у ХІ-му столітті. Попри те, що це свято церкви західного обряду, і воно не визнавалося греками, в Україні цей день відзначався. До українського церковного календаря це свято було введене Митрополитом Єфремом при кінці ХІ-го століття.

Серед українців святий Миколай – шанований і один з найулюбленіших святих. Великий покровитель подорожуючих, мореплавців, діток та тих, хто вчиться. Цей день в народі ще називають Миколи Угодника, або літній, теплий Микола.

Сама в цей день перший раз після зими виводили коней у поле на пашу. При чому, перед цим спочатку священик відправляв молебень серед села, а коней освячував свяченою водою. Потому ще їздили верхи полем, аби нечисть коней не мучила.  Звідти і приповідки: “Прийшов Миколай – коней випасай”, “Юрій з теплом, а Микола з кормом”, “Святий Юрій пасе корів, а Микола – коней”.

Також саме з від Теплого Миколи зачинали стригти овець і сіяти гречку. Існувало навіть прислів'я: “До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки!”

А вже за кілька днів – 25-го травня, християни східного обряду буду відзначати одне з дванадцяти найбільших свят церковного календаря – Вознесіння Господнє, або як кажуть подекуди на Закарпатті – Знесіння. 

Вознесіння – це одне з небагатьох свят, яке не має сталої дати святкування. Відзначають цей день через сорок днів після Великодня. Але цікаво те, що кожне свято Вознесіння обов'язково припадає на четвер.

Одне з найцікавіших вірувань, яке пов'язане з цим днем, – це те, що від Великодня до Вознесіння перебувають відчиненими ворота як до раю, так і до пекла. З цим пов'язане ще одне цікаве вірування, мовляв, в цей час душі праведників, що померли можуть знаходитись на Землі, а от душі грішних людей, не мучяться в пеклі. Саме на Вознесіння особливу увагу приділяли бідним і знедоленим.

Колись раніше в Україні до Вознесіння готували млинці, молодь хороводила на природі, бо вже літечко наспівало. Існувала також традиція, яка була притаманна тільки цьому святу. На Вознесіння виготовляли спеціальне печиво, у формі драбини, яке так і називалося – “драбинки”. Саме пояснення, чому обрали таку форму, доволі зворушливе: аби Ісус мав по чому дістатися неба.

Такі “драбинки” дарували господарям, до яких йшли в гості на свято. А також відносили на могили померлих родичів, аби пом'янути їх душі. Ще до цього дня в деяких регіонах навіть пекли паски, та знову фарбували яйця. Потім такі писанки “качали” в полі на посівах на врожай, існувала приповідка, що на Вшестя вже викидається колос. Окрім того, саме до Вознесіння всі поля мали бути остаточно засіяні, адже незабаром велике свято Трійці.

Для дівчат, які ще не знайшли собі пару, також існував цікавий звичай, який був пов'язаний із гаданням на долю. Потрібно було взяти кілька гілочок із звичайної берези та заплести їх у імпровізовану косу. Так от, якщо за 10 днів на Святу Трійцю гілочки не зачахнуть, то дівчина обов'язково вийде заміж ще цього року.

Ґазди на Вознесіння пильнували погоду, адже вірили, що ясна днина вказує на те, що саме така погода “стоятиме” аж Св. Михайла, тобто до 21-го листопада. А ось дощ на Вознесіння – погана прикмета. Він віщує мокре і холодне літо, а крім того неврожай та хвороби людей і худоби.

“Про Захід”

Про Захід