Вирощування картоплі – справа з нелегких. Бульбі загрожують понад 60 видів шкідників і переносників вірусів, та близько 80 видів хвороб. Від їх дії страждають надземні частини рослин та їх коріння, різко знижується врожайність, при великій численності шкідників може бути знищений весь урожай. Щоб отримувати стабільно високі врожаї та якісні плоди, господарствам варто проводити комплекс заходів, спрямованих на профілактику та боротьбу зі шкідниками картопляного бадилля та бульб.
На сьогодні, існує велика загроза проникнення та поширення карантинних організмів з насіннєвим та садивним матеріалами, які здатні завдати значної шкоди та збитків. Тому що поява таких організмів на новій території, де немає їх природних ворогів, призводить до зниження культури земробства.
Варто звернути увагу на посадковий матеріал картоплі, який може бути носієм таких карантинних організмів, як картопляна міль.
Картопляна міль – шкідник рослин сімейства пасльонових (картоплі, баклажанів, тютюну, томата, перцю, фізалісу). Шкодять гусениці. Розмноження двостатеве. Розвиток повний. За рік може спостерігатися розвиток від 2 до 14 генерацій в залежності від клімату місцеперебування. Зимують гусениці, які закінчили розвиток, і кокони. Об’єкт зовнішнього і внутрішнього карантину.
Поширення
Батьківщина картопляної молі – тропічні райони Америки, Перу та Чилі. Звідти вона разом із бульбами картоплі потрапила в усі куточки світу. На сьогодні вона поширена більш ніж у 70 країнах світу.
В Україні її вогнища вперше були виявлені в 1980 році в Криму, а згодом в Херсонській, Одеській, Миколаївській, Запорізькій, Донецькій та Дніпропетровській областях.
Картопляна міль може спричинити значні збитки виробникам картоплі, особливо в період її зберігання. Прихований спосіб життя шкідника, незначна чисельність у першій половині вегетації пасльонових культур, схожість ознак пошкодження з іншими видами молей (томатна, тютюнова, пасльонова) суттєво ускладнюють виявлення картопляної молі. Основна кормова культура шкідника – картопля, але також живиться на томатах, баклажанах, тютюні, перці і бур’янах родини пасльонових (дурман, паслін чорний ) та інші.
Розвиток та розмноження
Основна кормова культура шкідника – картопля, але також живиться на томатах, баклажанах, тютюні, перці і бур’янах родини пасльонових (дурман, паслін чорний, нікандра фізалісовидна та ін.).
Виліт метеликів молі після перезимівлі розтягнений і відбувається у кінці квітня до червня. Метелик дрібний, 12-16 мм. Голова та щупики світло-сірі, з жовтими лусками, вусики темно-сірі. Передні крила коричнювато-сірі, із затемненим внутрішнім краєм, жовтими лусочками і темно-коричневими штрихами, задні крила по ширині майже рівні з передніми з витягнутим зовнішнім краєм. У самців на задньому крилі розташована китиця із довгих волосків, що сягають майже середини крила.
Добова статева активність картопляної молі починається після заходу сонця і закінчується перед сходом, однак пік активності відмічається з 22 до 24 год. Для відкладання яєць самиці надають перевагу нерівним поверхням, тріщинам, заглибленням. У полі вони відкладають овальні, перламутрово-білі яйця, які по мірі розвитку жовтіють або стають помаранчевими, а перед відродженням гусениці – темно-сірими, на грунт поблизу рослин, на не покриті ґрунтом бульби і значно рідше – на стебла, черешки і листя.
У сховищах розміщують яйця на тару, бульби (заглиблення біля вічок), у тріщини, під грудочки грунту, що прилипли до бульб. Плодючість самиць близько 100 яєць. Тривалість розвитку яйця у середньому 3-15 днів. Гусениці, що тільки відродилися, голі з первинними щетинками. Колір їх залежить від субстрату живлення – частіше за все жовто-рожевий або сіро-зелений, посередині спини є продовгувата смуга. До початку проникнення плетуть із дрібних павутинок укриття, а потім проникають під епідерміс листка, шкірку бульби картоплі, що знаходиться на поверхні грунту, в плоди овочевих, пророблюючи в них ходи. В подальшому гусениці живляться в середньому 10-14 днів у полі та 40-70 – у сховищі, поступово заповнюючи їх екскрементами. Одна гусениця робить 3-4 ходи, може переходити з листка на листок та на найближчі кущі. При висиханні бадилля гусениці переходять на бульби або інші вегетуючі рослини родини пасльонових.
Візуально картопляну міль можна виявити за характерними ознаками пошкодження рослин: на листках баклажанів, дурману звичайного, нікандри фізалісовидної виявляють міни, часто прозорі, що розташовані біля центральних і бокових жилок. Через прозорі стінки міни добре видно гусениць шкідника старих віків. На листках картоплі та томатів міни не так помітні; стінки їх прозорі, а на листках перцю не виявляються. Сплетіння листків павутиною, пошкодження стебел і пагонів частіше за все спостерігають у верхівковій частині рослин.
Розвиток генерацій шкідника
При пошкодженні бульб картоплі гусениці роблять хід під самою шкіркою, у результаті чого шкірка поступово висихає, осідає й утворюється помітний рубець. При глибокому проникненні сліди майже не помітні зовні, всередині вони пронизані звивистими ходами
