Міні-скульптури Ужгорода… Багатьом вони подобаються, деякі викликають симпатію, окремі стали справжніми символами міста. Втім вагома частина цих елементів міського середовища несуть із собою серйозні проблеми, замовчування яких не може бути виправдане жодним аргументом, вважає Save Uzhhorod.
Взагалі всі міні-скульптури Ужгорода можна поділити на два умовні періоди. Перший період — це “епоха Михайла Колодка”, коли більшість фігурок були досить грамотно і непомітно вписані в середовище, коли художній смак диктував делікатність підходу.
Другий період — це епоха “після Колодка”, коли якість переросла в кількість, і міні-скульптури почали агресивно втручатися в простір. Ці міні-скульптури вже і не зовсім “міні”, оскільки більшість з них доповнені чималою квадратною трубою-постаментом, а деякі ще й цілими інсталяціями з лавицями-гітарами та іншими плодами чиєїсь фантазії. – роздумовують активісти.
Останній випадок заслуговує на посилену увагу, адже було самовільно захоплено чималу площу зеленої зони на Малому Ґалаґові. Знищено цілий сектор зеленого газону, який забрукували дешевою цементною плиткою. А лавиці у вигляді гітар… Несмак та й годі.
Невже Ужгород заслуговує на такі містечкові й дешеві за суттю рішення? Що вони роблять у ідеально спроєктованому чехословацькими архітекторами кварталі? Як доповнюють існуюче середовище та модерністську архітектуру? – риторично запитує Save Uzhhorod.
