Архівні газети – як машини часу, вони дозволяють легко поринути в атмосферу своєї епохи. Та інколи навіть у старих газетах натрапляєш на щось дуже знайоме, щось із нашого часу – така, до прикладу, реклама товарів і фірм, якими, незважаючи на проміжок у майже сотню років, ми користуємося досі. То які бренди не зникають з полиць наших магазинів вже тривалий час – розкажемо далі. І просимо не вважати цю статтю рекламою.
«Dr. Oetker»
Мабуть, усі, хто любить готувати, хоча б раз точно користувалися продукцією цієї фірми. Історія бренду «Dr. Oetker» сягає 1891 року, коли доктор ботаніки Аугуст Оеткер, який володів у німецькому містечку Білефельд пекарнею та аптекою, розробив і запатентував пекарний порошок. Доктор почав продавати його, точно відмірявши в упаковку кількість розпушувача, який ідеально підходив для роботи з 500 гр. борошна. З маленької аптеки незабаром виросло потужне підприємство, відоме у всій Європі. Але в ужгородських газетах реклама продукції «Dr. Oetker» з’явилася лише у середині 1920-х років. Варто зазначити, що реклама ця була дуже розумною: у газетах друкували рецепт із малюнком страви, до якої під час приготування радили додавати пекарний порошок чи ванільний цукор саме фірми «Dr. Oetker».
Ще одним дуже цікавим рекламним ходом було розповсюдження безкоштовних брошур із рецептами. Будь-хто міг написати листа до представництва фірми у Будапешті або Брно й отримати безкоштовно збірку популярних рецептів. У книжкових магазинах продавалися також кольорові книжки з рецептами від кухарів «Dr. Oetker». Коштували вони недорого і були дуже популярними у тогочасних господинь. В ужгородських газетах рекламували найчастіше саме пекарний порошок та ванільний цукор «Dr. Oetker».
«Philips»
Історія відомого бренду електроніки та медичного обладнання «Philips» теж почалася у 1891 році, але вже у Нідерландах. Брати-інженери Герард і Антон Філіпс почали виготовляти електричні лампи, які, до слова, й нині є частиною продукції цього підприємства. В ужгородських газетах лампи «Philips» не рекламували, однак вже починаючи з 1920-х років, досить частими були реклами радіоприймачів. Воно й не дивно, адже «Philips» у той період був одним із найбільших виробників радіоприймачів у світі. Особливістю реклами цього бренду був текст. Про кожну модель радіоприймача у рекламі розповідали детально, завжди наголошуючи на технічній інженерній досконалості виробу.
Та не лише радіоприймачами єдиними дивував «Philips» тогочасних ужгородців. Справжнім проривом у побутовій техніці називали у рекламі на початку 1940-х електричну бритву.
«Вже не потрібні мило, лезо, чашка, якщо є бритва «Philis have»», – розповідали зі сторінок газет виробники новинки, наголошуючи, що цей новітній прилад продається у всіх спеціалізованих магазинах. В Ужгороді такий знаходився на вулиці Маломостовій, 2 (нині – вул. Волошина).
«Nivea»
Знаменитий білосніжний крем у синій баночці користується популярністю вже багато років. Його називають першим кремом для комплексного догляду за шкірою, який з’явився на світ завдяки винаходу Ісаака Ліфшуца і подальшому просуванню Оскаром Тропловіцем. В ужгородських газетах цей крем рекламували ще з 1930-х років, причому рекомендували застосовувати його як взимку для зволоження обличчя та рук, так і влітку для засмаги (так і писали: «Хочете мати коричневу засмагу – використовуйте крем «Nivea»). Зволожувальний і живильний компонент евцерит у складі крему рекламували як дієвий спосіб збереження молодості шкіри – за умови, якщо двічі на день втирати його у тіло та обличчя. Наскільки був фінансово доступним для наших красунь цей крем – на жаль, не знаємо, але знайти його у місцевих дрогеріях (косметичних магазинах) можна було легко.
«Alpa»
Пляшечка францовки «Alpa» була класикою на столику біля ліжка наших бабусь, але і досі залишається популярним продуктом. Зареєстрували цю торгову марку ще у 1913 році, з тих пір спиртовий розчин, який містить ефірні масла, ароматичні трав’яні речовини та натуральний ментол, стрімко став знаменитим. Велику роль у популяризації цієї францовки відігравала реклама. Широко застосовували цей спосіб і в Ужгороді, рекомендуючи використовувати «Альпу» у дуже різних випадках: болить голова – слід натерти розчином скроні або зробити компрес; втомились на роботі, переохолодилися, болять ноги «на погоду» – треба розтерти «Альпою» ноги; хочете освіжити дихання – додайте крапельку францовки у стакан теплої води і полоскайте рот; з’явилися вугрі – протирайте «Альпою» шкіру обличчя.
У якості реклами в місцевих газетах 1920-30-40-х років радили, як правильно робити масажі (вилити трохи «Альпи» на долоню чи фланелеву тканину і розтирати ділянки тіла, роблячи рухи в бік серця), а ще рекомендували розбризкувати францовку у приміщеннях, аби їх продезинфікувати й таким чином захиститися від іспанського грипу. Словом, «Alpa», судячи з реклами середини минулого століття, була якимось дивом, допомагаючи від усього. Нині асортимент цього бренду значно розширився, на заводі у Чехії почали виготовляти шампуні, лаки для волосся, дитячі присипки, одеколони, зубні пасти тощо, але основним товаром залишається все ж францовка, гаслом якої є «Перевірено на ваших бабусях».
«Julius Meinl»
Ужгород і кава, як відомо, поняття нерозривні. Тому й не дивно, що каву тут активно продавали і рекламували. У 1926 році на вулиці Рашина (нині – Корзо) в Ужгороді відкрився магазин широко відомого в Європі бренду «Julius Meinl» (це був 75-ий магазин цього бренду в Європі). Кава від «Julius Meinl» стала відомою після того, як засновник фірми Юліус Майнл ще у 1862 році розробив нову технологію обсмажування зерен, почавши продавати обсмажену каву у своєму першому магазині в центрі Відня.
Цілком можливо, що каву від «Julius Meinl» в Ужгороді знали і до відкриття в місті фірмового магазину, однак рекламувати її почали саме у середині 1920-х років. Цікаво, що разом із кавою рекламували й інші товари, які можна було придбати в магазині: чай, шоколад і вироби з нього (цукерки, шоколадні фігурки тощо), какао, джеми та лікери. «Суміші кави, завжди свіже обсмаження», – закликала прийти до магазину реклама.
Часто в рекламі використовували і фірмове зображення чорношкірого хлопчика. Історія з цим героєм логотипу доволі цікава, бо спершу його задумували як зображення молодого турка (через легенду про те, що каву у Відні забули під час облоги турки), але згодом рекламний хлопчик ставав усе більш подібним на африканського. Нині логотип із зображенням голови хлопчика у капелюсі-фесці взагалі червоного кольору.
Одна з реклам «Julius Meinl» в ужгородській газеті застосовувала цікавий маркетинговий хід. Магазин запрошував усіх охочих прийняти участь у розіграші 5 тисяч чеських крон – доволі великої на той час суми. Потрібно було прийти до магазину і просто вгадати, скільки у скляній пляшці, наповненій доверху кавовими зернами, зернят, а потім відправити свій варіант відповіді у чехословацький центральний офіс фірми.
Згадані товари і підприємства, звісно, не єдині, які дійшли до наших днів. Можна продовжити цей список автомобілями «Škoda», побутовою технікою «Bosch», годинниками «Junghans» тощо. Ці приклади насправді демонструють те, що успішно розвивати свій бізнес протягом століття, незважаючи на війни і важкі випробування, – цілком можливо. Хай це буде стимулом для нинішніх підприємців.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
