Регіональні Новини Соціум

Солдатики, підсвічники і горнятка: що колекціонують закарпатці

У всьому світі колекціонування є дуже популярним хобі. Доки одні захоплюються марками і монетами, хтось збирає різні квитки та горнятка, а кому дозволяють матеріальні можливості – антикваріат і навіть яхти.

Ми ж вирішили поцікавитися, що колекціонують закарпатці, і відповіді нас неабияк потішили! Охочих поділитися своїми розповідями виявилося стільки, що ми вирішили зробити матеріал, який складатиметься з двох частин.

Квитки з особливих місць

Теж любите подорожувати і відвідувати нові місця? А ви знали, що колекціонування квиточків з різних видів транспорту називається  передромофілія? Олеся Томенюк вже зібрала свою колекцію, до якої входять не тільки транспортні квитки, але й з різних визначних місць. «Почала збирати квитки в 16, а зараз мені 30. Це були автобусні квитки.  Навчалася в університеті, тож тоді це було актуально, маю таких більше 100, то зараз все онлайн. А потім почала додавати з різних поїздок – з атракціону «London eye», Лувру, «Мiracle garden» в Дубаї, аквапарків Тенеріфе, античних пам‘яток Греції та їх дуже багато. Літаки, потяги, останнім часом не так активно, але по трохи додаю», –­­ розповіла ужгородка Олеся.

Мініатюрні підсвічники з усіх куточків світу

Їх колекціонує Наталія Дідик: «Я не є велика колекціонерка, просто, якщо мені сподобається підсвічник, то я купую. Перший, напевно, купила в Болгарії. Придбала керамічний підсвічник, бо мені подобається кераміка, особливо народна. Я навчалася в коледжі на відділі кераміки. Це малесенькі підсвічнички. Щоправда, згадала, що колись мені подарувала студентська подруга і чоловік дарував ще в студентські роки, ще частину антикварного підсвічника подарував мій вуйко».

Скільки експонатів у колекції, Наталії сказати важко, а багатьма з них вона активно користується, тому вони не мають окремо відведеного місця.

Домашнє вино з 1962 року

Колекціонувати напій почав ще батько ужгородки Оксани Шикули. «Кожен рік відкладав по пляшці власноруч зробленого вина. Бракує вина урожаю 1966 року, бо був поганий врожай винограду, і вино не робили (все пішло на сік). Цікаво, що відкладалося вино прямо з бочки, без того, аби додати спирт, або якусь іншу консервуючу добавку. Коли відкриваєте пляшку старшу 5 років, то впродовж години вино почорніє (вступає в реакцію з повітрям, але смак не змінюється). Вино знаходиться в спеціально зробленому погребі. Батько спочатку запечатував вино сургучем, а пізніше воском. Для колекції вино бралося завжди з останньої бочки. Коли ми побралися з чоловіком, то він запропонував у колекцію відкладати по кілька пляшок, щоб можна було потім на ювілей відкрити», –  розповіла пані Оксана.

Вино розташоване на полицях у два ряди: позаду старше, а попереду молодше. Кожна пляшка має дату урожаю вина.

Пінгвіни – птахи, що не літають, але вправно плавають

Ольга Беца неабияк любить пінгвінів, вони не тільки оточують її у побуті, але й подорожують разом з нею. «Мені складно назвати своїх пінгвінів колекцією і складно сказати, коли саме я почала їх колекціонувати. Мені завжди подобалися море, океан, водна стихія. Був час, коли мене захоплювали кити, різні риби. Потім, здається, у сьомому класі ми вивчали з географії природу різних материків, тоді було завдання, зобразити тварин, які там мешкають. Пам’ятаю, що вирішила намалювати пінгвіна, мені ще тоді здалося, що це дуже загадковий птах. Птах, який не літає і не бігає, натомість –  чудово плаває. Мене це захоплювало. А ще вони просто красиві. Мої пінгвіни дуже різні. Насамперед це мої брошки, які я ношу чи не кожного дня. У мене їх 7. Часто ці брошки – важливий елемент моїх луків. Ще є кулони, сережки, одяг із пінгвінами (шкарпетки, піжама тощо). Статуетки, коробочка для прикрас, обкладинка для паспорта, м’які іграшки, пакети, книги… ох, дуже багато речей! Всі вони різні, однак всі вони з родини пінгвінових», –  розповіла Оля.

«Десь 2 роки тому я почала фотографувати своїх пінгвінів у різних місцях, куди ходила чи їздила, тому про моє захоплення цими пташками дізналося багато людей. Після того мені часто дарують щось з пінгвінами на різні свята. Інколи це вже навіть набридає, але буває смішно, коли речі з пінгвінами тобі привозять з різних країн та міст. Буває таке, що людина побачить щось з пінгвіном, згадає мене і придбає. Це круто», –  поділилася ужгородка.

Цукор – як цілий світовий рух

Глюкофілія, або ж колекціонування стіків з цукром дуже популярна у світі. Про свою історія розповіла Юлія Дуб: «Почалося моє збирання цукрових стіків дуже банально: я не п’ю напої з цукром, але вирішила забирати пакетики, щоб брати в гори чи на літні табори, – це доволі зручно. Але з часом виявилося, що пакетиків назбирується більше, ніж потрібно в гори, і що ці пакетики дуже різні і цікаві. Тоді я почала залишати по одному для маленької колекції, яка дуже швидко почала рости. Далі мені привезли пакетики з подорожі по США, ну, і закрутилося. Напевно, найцінніші для мене пакетики, які назбиралися під час Ужгородського Євромайдану. Тоді я брала каву в одній кав’ярні, де завжди був чудовий вибір стіків для колекції. Так поступово збиралися серії, одна з них –  це карта вишиванок з усієї країни. Також дуже гарна серія з Парижу, там в готелі до сніданку давали дуже милі брикетики цукру, і я весь час рилася в корзинці з цукром, щоб у мене усі брикетки були різні».

«В Ужгороді у мене назбиралося понад 500 унікальних пакетиків з цукром, які я складаю у серії: зима, літо, твори мистецтва, спорт, транспорт, Україна, їжа і т.д. А також за формою і кольором ті, які не можна віднести до якоїсь серії. А в Києві у мене ще десь 200 пакетиків, але там я ще не проводила ревізію в коробці. І от, тільки нещодавно я дізналася, що це хобі має назву –  глюкофілія. Виявляється, є цілі спільноти, де обмінюються і продають цікаві пакетики з цукром. Загалом, я по-новому глянула на свою колекцію, і тепер з’явився ще більший азарт вишукувати щось цікавеньке», –  розповіла ужгородка.

Кавові горнятка –  як найкращі миті подорожі

Мар’яна Гарагонич ніколи нічого не колекціонувала, допоки не закохалася у каву.  «Ніколи не розуміла колекціонерів. Мені здавалося, що це хобі для пенсіонерів. Але, почавши подорожувати – почала збирати стіки цукру, як згадку про країни та міста. Горнятка почала колекціонувати, коли полюбила каву, а трапилося це з переїздом в Ужгород», – розповіла Мар’яна, зазначивши, що багато горняток і сама дарує.

Риболовні блешні

Що ще колекціонувати пристрасному рибалці, як не приманки для риби? «Це риболовні блешні для ловлі хижої риби. Зараз їх є більше двох сотень, майже всі різні. Збираю вже років 5. Хоча таку кількість мені і не потрібно, та коли знаходяться нові моделі чи окраси, мимоволі купую (бо такої в мене ще нема).Щось з моєї колекції від іменитих брендів, а щось від народних умільців. Вже і сам почав рукодільничати, і, коли риба ловиться на власний витвір, задоволення вдвічі більше», – розповів ужгородець Остап Палінчак.

Справжній полк олов’яних солдатиків

Його зібрала ужгородка Зоряна Попович. «Усе почалося, коли син Остап був малий і колекціонував іграшки з яєць-сюрпризів, то там була серія металевих солдатиків, які стояли на вежах вздовж міської стіни: там були вершники і інші гарні фігурки. Мені вони дуже сподобалися. А потім якось чоловік Саша їздив у Київ і привіз мені у подарунок металевого лицаря з перами на шоломі. Він був прекрасний, і я від захоплення розплакалася. З тих пір так і повелося, коли хтось приїжджав у гості, привозили мені солдатиків. Вони всі різні тематично і стилістично, є й історичні постаті, і фентезійні. Є Король Артур, мисливець, мушкетер, валькірії… У колекції їх маю більше сотні і жодного не купила собі сама», –  розповіла Зоряна.

А що колекціонуєте ви?

Підготувала Вікторія Жуйко, спеціально для “Про Заходу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 + 3 =