Сергій Фрінт: «Йду на вибори з молодою перспективною командою, яка гідно представлятиме інтереси громади»

Опубліковано:

У передвиборчий період з’являється дедалі більше охочих стати народними обранцями у радах різних місцевих рівнів.

Але якою насправді є ця робота – сьогодні говоримо із депутатом Ужгородської міської ради Сергієм Фрінтом, котрий розповість про це з власного досвіду.

  • Сергію Людвиговичу, вітаємо. Нині ми бачимо у потенційних кандидатів доволі нечітке уявлення про те, якими є повноваження міського депутата. Ви маєте великий досвід, були депутатом тричі, тож можете роз’яснити це питання.

– Знаєте, вперше я став депутатом місцевого рівня у 2006 році, коли балотувався до Ужгородської районної ради. Тоді я довго думав: йти чи не йти, бо ставився до політичної діяльностіз певною недовірою. Але здоровий глузд переміг, до того ж була гарна команда, з якою я пішов на вибори, переміг і до 2015 року виконував функції депутата районної ради. Нинішні кандидати повинні, перш за все, розуміти, що це – робота на громадських засадах, ніякої оплати за неї немає. Це – сугубо покликання особи, яка бере на себе певні зобов’язання перед громадою, готова представляти і захищати її інтереси. Я і зараз дуже вагався, чи варто балотуватися, бо дуже багато негативу накопичилося у людей, виборці стали озлобленими – і їх можна зрозуміти, бо життя у країні невеселе. Але коли мені запропонувала балотуватися політична партія «Удар», я, не вагаючись,погодився, бо партія серйозна, існує вже 10 років, а в Ужгородську міську раду зібралася йти гарна, перспективна, молода команда, яка буде гідно представляти інтереси громади, якщо вона нам це довірить.

  • У вас справді є великий досвід роботи і в районній раді, і в міській раді. Чи можете порівняти роботу в цих радах?

– П’ять років каденції в міській раді, порівнюючи їх із роботою у районній раді, суттєво відрізняються. Коли я працював у районі, фінансування було значно меншим. Натомість у місті зараз є кошти серйозні, з’явилися нові джерела надходжень у зв’язку з децентралізацією, тобто на місцях стало більше грошей, якими можна розпоряджатися в інтересах громади. У нас в різних районах міста десятиліттями нічого не робилося, а тут з’явилася нарешті така змога. Я вважаю, що наш депутатський корпус досить гідно працював. А от наступній каденції буде непросто, оскільки разом із новими можливостями з’являються і нові витрати. Зараз кандидати багато обіцяють виборцям, та не завжди розуміють, як вони виконають свої обіцянки. А треба розуміти, що за свої слова потрібно буде перед людьми відповідати.

  • Так, справді, обіцянки є у всіх кандидатів. Наскільки важливо, аби кандидат розумів, з чим йому потім треба буде мати справу?

– Я вважаю, що людина, яка хоче стати депутатом, має розуміти, яким чином вона буде працювати. Кожен депутат працює у комісіях, які регулюють питання діяльності міської ради. Кандидат вже зараз мав би розуміти, які комісії є, і в якій він бачить свою ефективність, як фахівець у тій чи іншій галузі. Однак, думаю, далеко не всі розуміють, про що мова. Так, ми теж не мали досвіду у свій час, і був період, коли керівники підрозділів міськради пояснювали нам, як ми маємо працювати. У нових депутатів теж певний час займе навчання.

  • Ми подивилися статистику на сайті Ужгородської міської ради і побачили, що ви один з тих, хто не прогулював засідання ради. Наскільки це важливо – відвідувати сесії?

-Сесії, голосування за проекти рішень – це певний фініш роботи у міжсесійний період. У цей час кожен депутат займається роботою на своєму окрузі, готує болючі питання громади до розгляду, працює в комісіях і врешті голосує. Ці питання є і у відкритому доступі на сайті, щоб кожен житель міста міг із ними ознайомитися, прийти на сесію, виступити, що часто і буває.

  • Чи відбулося після попередніх виборів певне переформатування серед депутатів?

-Ми живемо в місті, де всі одне одного знають, тож коли ми йшли на вибори, вже приблизно розуміли, хто зайде в раду, з ким доведеться працювати. Коли ми всі зустрілися у сесійній залі, була створена певна коаліція, яка дозволяла нинішньому меру міста приймати безпроблемно ті рішення, які були важливими для міста.

  • Однією з ваших ініціатив під час цієї каденції був проєкт меморіалу загиблим за Україну воїнам. Як вдалося це здійснити?

– Ідея меморіалу виникла у мого товариша Сергія Вучкана. Була створена ініціативна група родичів загиблих, ми провели кілька зустрічей, було від них прохання допомогти створити в Ужгороді «правильний» меморіал. Бо до того, який відкрили на Пагорбі Слави, ніхто не ходить. Там повинні бути викарбувані імена загиблих, аби їхні рідні та друзі могли прийти і віддати їм шану.

Що було зроблено? Був розроблений ескіз, він такий, я би сказав, позитивний. Місце ми знайшли – це парк навпроти ректорату УжНУ, де колись була дошка пошани. Там можна зробити гарний меморіал і облаштувати територію. Проєкт на сесію я підготував, колеги-депутати його підтримали, але на цьому все зупинилося. Бо є певна процедура погодження з областю, виділення коштів (сума там велика). Сподіваюся, це питання вдасться вирішити.

  • На ці вибори ми йдемо з новою системою, з кількома бюлетенями. Наскільки легко, як гадаєте, буде людям розібратися з тим, як проголосувати?

– Нині, йдучи до виборців, ми справді розуміємо, що маємо не лише розповісти про себе, а і пояснити людям, як потрібно голосувати. Бо якщо молодь ще розбереться з нововведеннями, то старшим людям буде важкувато. Дуже багато учасників перегонів, багато бюлетенів і вони дуже довгі. Плюс – певна процедура заповнення клітин для голосування, як було колись на поштових конвертах. Ми роз’яснюємо це, люди дякують, тож я сподіваюся, що кількість зіпсованих бюлетенів буде мінімальною.

  • Підбиваючи підсумки, скажіть кілька слів від себе.

-По-перше, я би хотів подякувати своїм колегам-депутатам, з якими ми пліч-о-пліч працювали ці 5 років. Незважаючи на непорозуміння і конфлікти з певних питань, ми все-таки можемо дивитися одне одному в очі і потискати руки. Це найбільш правильні рішення і поведінка. Мені не соромно за свою роботу за ці 5 років, нам вдалося багато чого зробити на своєму окрузі.  Тим, хто йде на вибори, хто багато обіцяє, раджу думати, що буде завтра. Пам’ятайте, що нині ви – депутат, а завтра – звичайний ужгородець. А тим, хто пройде до ради, бажаю гідно працювати і виправдати довіру громади.

Про Захід