В обласному центрі хочуть прогодувати дітей за копійки…
Чи можна прогодувати маленьку дитину за 10 гривень у день? А школярика за 5? Звісно, відповідь – ні. А ось міська влада в Ужгороді так не вважає. В дитячих садочках та школах обласного центру саме такі суми на харчування упродовж останніх трьох років. І найсумніше не в цифрах, а в тім, що влада міста з огляду на реальний стан речей, падіння гривні та здорожчання продуктів, не збирається нічого змінювати. У результаті дитина, організм якої лише формується й повинен отримувати повноцінне харчування, має його лише вдома. Решту дня “сидить” на кашах та макаронах. Яким малюк виросте з огляду на таке харчування?
Долар вище, дітей більше
Сьогодні міська влада виділяє на харчування дітей мало грошей. За інформацією управління освіти Ужгородської міської ради, мова йде про 10 гривень на одну дитину на день у садочках. У школі й того менше – 4,8 грн (це стосується лише учнів 1 – 4 класів). Є ще, звісно, в обласному центрі один дошкільний заклад санаторного типу (ДНЗ №18), де виділяється 16 грн. Але це лише виняток.
Нині ж говоримо про інше – як прохарчувати за п'ять чи десять гривень? Навіть з огляду на гуртові закупівлі та приготування, що звичайно здешевлює вартість того обіду чи вечері. Однозначно, що така цифра не відповідає сучасним потребам ще й через дві інші причини. Перша – ціни на продукти харчування зростають щороку, а зараз у зв'язку з курсом долара тим більше. Друга – кількість дітей в Ужгороді зростає. Зокрема порівняно з минулим роком їх стало більше на 432, тобто, закладену в бюджеті сталу суму доводиться ділити на іншу кількість діток. З огляду на все це, управління освіти Ужгородської міськради останні два роки вимагає в керівництва міста підвищити тарифи. Але проблему вперто не помічають. Тобто, займаються популізмом. Так, нещодавно освітяни знову клопотали перед виконкомом про збільшення тарифів, бодай удвічі, хоча й це не вирішить питання. Все марно. Мерія стверджує: коштів нема, тож на дітях економимо…
Без контролю
До чого призводить економія? До погіршення якості харчування. “Викручуються, як можуть, – зізналася начальник управління освіти Ужгородської міської ради Оксана Бабунич. – Наприклад, треба в раціоні м'ясо. Яке вибрати? Яловичину чи свинину? Звісно, що дешевше. І те саме стосується інших продуктів. Чи якісне дешевше – самі знаємо, хоча загалом це мало кого цікавить. Особливо зараз. Навіть санепідемстанцію. Як розповів головний лікар Закарпатської обласної СЕС Володимир Маркович, його підлеглі взагалі не можуть проводити перевірки. Останні півроку уряд увів мораторій усім контролюючим органам здійснювати відповідні заходи. Тільки в крайніх випадках, наприклад, під час масових отруєнь. Тому за контролем якості в дитячих садочках та школах ніхто не дивиться. Як і за дотриманням норм харчування. Що це дає в підсумку – знаємо самі.
І хоча експерти не дуже хочуть говорити, всі розуміємо: дитячому організму, який саме розвивається, формується, необхідне повноцінне харчування – з м'ясом, рибою, овочами, фруктами. Розроблені навіть відповідні санітарні норми. Редакція газети років зо три тому отримала їх, зараз не вийшло. І все ж це виглядало сумно: рибу в раціоні діти отримують ледве 30% від потреби, м'ясом забезпечені на 52%, творогом – на 7%. І так далі, й тому подібне. Можемо навести й свіжіші дані, опубліковані газетою “РІО” в 2013-му.
Наводимо цитату заступника начальника Головного управління Держсанепідемслужби у Закарпатській області Тетяни Літовченко: “Лікарі вважають, що третина хвороб у дорослому вiцi пов'язана зi способом життя в дитинствi. М'ясо, риба, овочі та фрукти – ідеальний раціон. До меню школяра обов'язково повинні входити джерела вітамінів, амінокислот, деяких жирних кислот, мінералів і мікроелементів. Якщо школяр займається спортом, він повинен отримувати з їжею на 300–500 ккал більше. Натомість у шкільних їдальнях Закарпаття дефіцит м'ясних, молочнокислих продуктів, а це основні продукти, потрібні для нормального фізичного розвитку дитини. На жаль, цих продуктів зазвичай недостатньо, переважають круп'яні вироби, дешеві супи, малоцінні для дитини”.
Подібні факти постійно констатує й прокуратура, робить приписи, а користі? Так, зокрема, ще минулого року прокуратура перевіряла всі навчальні заклади області на предмет раціону учнів. Знайшли чимало порушень на Перечинщині (відсутнє гаряче харчування) та на Тячівщині (постачальник привозив низькосортні та низькокалорійні продукти). Напевно, для тотальної більшості батьків ці факти – не новина. Більше того, з розповідей близьких та родичів можна наводити й сумніші історії: в окремих дитсадках Ужгорода в результаті таких популістських заяв та рішень влади дійшло до того, що батьків просили, приміром, по черзі щодня приносити буханець хліба для групи, оскільки на цілий день на весь садок вистачало коштів купити всього дві хлібини. Або ж принести кілограм цукру, аби малюкам чай підсолодити. А ось якщо ще й чай принести, бо заварюють найдешевший у п'ятьох літрах на весь колектив – то взагалі щастя…
Самим шукати вихід
Єдине, що могло б допомогти в цій ситуації – збільшити тарифи на харчування. Батьки й ладні б платити (все ж дитина доглянута в дитсадку, вчиться, грається), так влада не хоче. Воно й зрозуміло: за законодавством, фінансування харчування має відбуватися пропорційно – 50% платить бюджет, 50% – батьки. А казна не має коштів, тому й бажання батьків залишаються нереалізованими.
Підтверджує це й очільниця управління освіти Ужгородської міськради Оксана Бабунич. Батьки можуть дати грошей лише на додаткове харчування – наприклад, за власні кошти зробити дитині “ланч”. І все. “Ми зверталися до Кабміну з проханням, аби в школі годували тільки соціально незахищені верстви населення або дітей групи подовженого дня, – розповіла О. Бабунич. – У нас дві третини дітей не їдять, а готують на всіх, хто прийшов. А за рахунок економії можна було б підвищити тариф на харчування. В уряді навіть обговорювали цю пропозицію” (до речі, на момент здачі газети в друк уже з'явилася урядова пропозиція про скасування харчування для дітей 1 – 4 класів у школах загалом. – Авт.). Економлять так і в садочках. “Не щодня ж дітки в садок ходять, а кошти же на них виділили, – зазначила пані Оксана. – Скажімо минулого місяця в Ужгороді садочок відвідали 3108 дітей, а записано 4711. Тобто в середньому тільки 66% малюків усього харчується. І за рахунок інших 37% закупляють ще продукти”.
Іншими словами, сьогодні дитячі садочки та школи змушують виживати в умовах економії. Наразі це чи не головна ідея нашої влади. Чи доречно так експериментувати на дітях? Адже від харчування залежить здоров'я. А його ж за гроші не купиш…