У співпраці з міжнародними партнерами місто втілило важливий проєкт: на вулиці Замарстинівській облаштовано тимчасове житло для внутрішньо переміщених осіб, які потребують спеціалізованих послуг та догляду, у безпечних і доступних умовах. Наразі тут мешкає 21 людина, а загальна місткість житла — майже 70 осіб.
Серед тих, хто переселився сюди, — родина Мезенцевих із Бахмута: Катерина, яка має церебральний параліч, її 12-річний син Микола та матір, пані Людмила. Для цієї родини переїзд став кроком до більшого комфорту та затишку.
«Тут відчуваєш себе як удома: просторі кімнати, багато світла, тепло й затишок. У модульному містечку ми прожили два роки й три місяці, а потім адміністрація запропонувала покращені умови проживання, враховуючи мої потреби у здоров’ї. Коли ми переїхали сюди, я була надзвичайно рада змінам у побуті! А ще — поруч ліс із соснами, повітря чистіше, дихати легше.»
«Мені подобається тут усе — і кухня, і санвузол. Кухня взагалі особлива, бо нагадує мені дім: у моєму старому будинку була дуже велика кухня. Це відчуття домашнього затишку підсилюють і круглі столи — такий самий стіл був у мене вдома, у великому будинку, який зруйнувала війна», — поділилася пані Катерина.
Скористатися цим тимчасовим проживанням можуть внутрішньо переміщені особи, які потребують спеціального медичного догляду. Тому приміщення та облаштування території виконані за високими стандартами інклюзивності та доступності: зручні санвузли, пандуси та рівні доріжки. Роботи з облаштування навколишньої території — з підйомником і зеленими зонами — ще тривають.
У будівлі загалом 17 кімнат, на кожному поверсі є по одній кухні, всього три кухні; також облаштовано дві дитячі ігрові кімнати, інклюзивні душові, пральню. Для безперешкодного пересування між поверхами встановлено ліфт. Житло працює за принципом гуртожитку: кожна сім’я має окрему кімнату, а кухні й санвузли є спільними, оснащеними необхідними меблями й обладнанням.
«Місто ставиться з теплом і турботою до людей, що постраждали від війни. Усі мешканці раніше жили в модульному містечку, але для людей з інвалідністю тут умови значно комфортніші. Модульне житло розраховане на велику кількість людей, а тут — лише 21 людина, отже кожен відчуває більшу увагу та підтримку. За короткий час багато хто сприйняв це місце як свій дім.»
«Кожна дитина відвідує львівські школи неподалік, є зручне автобусне сполучення — зупиняється маршрут 8А. Ми також висадили тут приблизно 3 тисячі тюльпанів, деякі мешканці облаштували власні квітники», — розповів Володимир Головатий, керівник Центру соціальної підтримки.
Наразі в будинку мешкає 21 людина: з них 5 дітей, 10 осіб з інвалідністю, серед яких один ветеран на візку. Мешканці приїхали з таких міст, як Бахмут, Нікополь, Пологи, Часів Яр, Горлівка, Авдіївка, Миколаїв та Харків; загалом це 8 родин. Важливо, що місто напрацювало зрозумілий механізм заселення сюди.
«Коли почали приймати людей із різних міст, спочатку організували тимчасове житло, а паралельно — будівництво більш стабільних місць проживання. Зараз у цьому будинку живе 21 людина, а в перспективі тут має мешкати 70 осіб. Умови значно кращі, ніж у тимчасовому житлі на Сихові. Також ведеться будівництво житла на Миколайчука — там планують оселити орієнтовно 700 людей; перший будинок уже заселено. Завдання міста — підтримати тих, кому сьогодні найважче, адже кожна людина, яка втратила дім через війну, має отримати допомогу», — наголосив міський голова Андрій Садовий.
За словами мера, раніше в цій будівлі був невеликий санаторій, який припинив роботу в 1990-х роках. Позиція міста — зберегти медичні приміщення. Наразі будівля виконує соціальну житлову функцію, а згодом її діяльність буде поступово адаптована під медичні потреби.
«На цій локації згодом планують створити великий реабілітаційний центр. У перспективі, через приблизно 5 років, будівля має виконувати медичну функцію: тут буде паліативне відділення, теренкури для реабілітації ветеранів. Отже, цю локацію розглядають як місце для реабілітації жителів та надання паліативної допомоги», — пояснив генеральний директор Другого медичного об’єднання Львова Василь Трунквальтер.
Орієнтовна вартість усіх робіт становить 56 млн грн, з яких грантові кошти — майже 15 млн грн. Наразі тривають роботи з облаштування прилеглого простору та завершення всіх елементів доступності. За умовами грантової програми, будівля забезпечуватиме житлом вимушено переміщених осіб протягом п’яти років.
