Цей рік для громадської організації ГО «Рух підтримки закарпатських військових – Ужгород» минув не в гучних заголовках, а в тихій, послідовній роботі з людьми. Тими, хто повернувся з війни, і тими, хто чекав, підтримував і продовжує жити з її наслідками.
У межах проєкту, реалізованого за підтримки Закарпатської обласної військової адміністрації, команда Руху втілила 12 різних заходів, спрямованих на всебічну допомогу ветеранам та членам їхніх родин. Формати були різні — від камерних зустрічей до виїзних ретритів на природі. Але всі вони мали спільну мету: дати можливість зупинитися, відчути підтримку й знову віднайти внутрішню рівновагу.
Протягом року волонтери організації провели серію творчих майстер-класів, які стали не просто заняттями, а простором для емоційного відновлення. Учасники створювали вербові букети, різдвяні зірки, працювали з фарбами та природними матеріалами, відкриваючи в собі нові ресурси й емоції. Для багатьох ці зустрічі стали першою можливістю за довгий час побути в безпечному колі однодумців.
Окремим напрямком стали ретрити для родин ветеранів. Природа, тиша, риболовля, спільні розмови та проста, але смачна їжа — усе це створювало атмосферу відновлення, де не потрібно було поспішати чи щось доводити. Такі зустрічі допомагали родинам знову відчути єдність і знайти сили рухатися далі.
Не менш важливою складовою проєкту стала психологічна та юридична підтримка. Групові психологічні кола давали змогу проговорити пережите, почути інших і не залишатися наодинці зі складними емоціями. Юридичні консультації допомагали ветеранам та їхнім родинам зорієнтуватися у питаннях пільг, статусів і прав — темах, які часто стають додатковим викликом після повернення з фронту.
Загалом у заходах Руху протягом року взяли участь понад 140 людей. За кожною цифрою — окрема історія, емоція, шлях до відновлення.
«Для Руху це щоденна і буденна робота. Нам важливо поряд з допомогою фронту допомагати і підтримувати наших ветеранів, бо саме так ми зміцнюємо наше суспільство в тилу», — зазначає координаторка організації Галина Ярцева.
Як це було — краще за слова розкажуть фото. Але головний результат цього року — не у світлинах і звітах. Він у довірі, яка з’являється між людьми, у відчутті плеча поруч і в розумінні: після війни життя триває, і його можна проживати разом.
