Ужгородку Катерину Міклу часто так і називають – «свічочкою». Виготовленням свічок вона займається вже майже 10 років, має великий досвід у проведенні майстеркласів, а днями випустила нову колекцію ароматичних свічок із закарпатським колоритом. Тепер у вашому помешканні може пахнути справжніми ружами, ароматними чічками, домашніми яблучними шитеменями, літнім варошем і навіть зіллям босоркані. Про нову колекцію, моду на свічки та багато іншого Катерина розповіла «Про Заходу».
- Катерино, почну з питання, яке вам, мабуть, задавали вже безліч разів: як і чому ви почали займатися виготовленням свічок?
Все сталося, можна сказати, випадково. Виготовлення свічок не було моєю життєвою ціллю. Почалося все з того, що в 2017 році я захопилася ідею домашнього затишку – хюґе. Цим данським словом позначають атмосферу тепла, комфорту, добробуту, а щоб створити цю атмосферу в скандинавських країнах, де небагато сонця, часто використовують у помешканнях свічки (як правило, без аромату). Я теж захопилася цією ідеєю, почала палити вдома свічки, але одного разу вирішила спробувати робити їх сама. Тоді в Україні ще не було надто популярним свічкарство, майстеркласів на «YouTube» знайти було важко, тож я експериментувала, використовуючи парафін із супермаркета.
- Пам’ятаєте свої перші свічки?
Так, звісно, бо через них в мене ледь не сталася пожежа. Я хотіла зробити щось оригінальне і залила парафіном сухі квіти. Коли свічка догоріла до цих квітів, то вони просто запалали. Тобто ідея була небезпечною. Тож я почала заглиблюватися в тему, шукати, як зробити так, аби ті квіти не горіли. А знайшла інформацію про те, що той парафін, який я використовувала, взагалі шкідливий і краще робити свічки з рослинного воску. Спочатку його важко було знайти в Україні, але згодом з’явилися у нас свічковари, котрі почали замовляти й привозити до країни рослинний віск.
- Чим шкідлива парафінова свічка?
Парафін є побічним продуктом очищення нафти. Коли ви запалюєте парафінову свічку в приміщенні, у повітря виділяються такі токсичні речовини як толуол і бензол. Це може мати поганий вплив на дихальні шляхи людей у приміщенні. Також у них може почати боліти голова, з’явитися запаморочення тощо. Рослинний віск (соєвий, бджолиний) в цьому плані є набагато більш безпечним, хоча навіть такі свічки я не рекомендую використовувати в приміщенні більше 4-х годин. Особливо якщо вони ароматизовані.
- Чи вдалося вам за роки роботи у свічкарстві виробити свій стиль?
Так, я вважаю, що стиль є і він відображає те, що я люблю. Мої свічки завжди приглушених тонів, вінтажні, натуральні, мають скандинавський характер, але передають затишок і тепло. Спокійні кольори я використовую не лише для свічок – вони у мене і в одязі, і в інтер’єрі. Я люблю затишок, спокій, гармонію й оточувати себе натуральними речами.
- Можна сказати, що свічкарство нині є вашою основною професією?
Так, це моя основна робота з 2019 року. Тоді я відкрила майстерню, започаткувала проведення майстеркласів із виготовлення свічок. До моєї майстерні можна прийти, роздивитися вироби, понюхати, обрати собі свічку. Але я працюю не лише для ужгородців. Через інтернет-магазин мої вироби можна замовити в будь-який куточок світу. От днями відправляла свічки до Італії. А нещодавно мої вироби були представлені на виставках у Норвегії та Берліні.
- А на кого ви вчилися, яку професію хотіли опанувати?
Я отримала освіту фахівця готельно-ресторанного бізнесу й протягом чотирьох років працювала в цій сфері. Робота на рецепції в готелях багато чого мене навчила й допомогла потім організувати свій бізнес. Зокрема я добре розумію, що хотів би отримати турист, приїжджаючи на Закарпаття. І це наштовхнуло мене на створення колекцій туристичних продуктів. Так, минулого року я створила колекцію до сезону цвітіння сакур – свічки з ароматом вишні. А цього року готова представити нову колекцію свічок із закарпатським колоритом.
- Цікава ідея, розкажіть про неї детальніше.
До нас зараз приїздить багато туристів, які, звісно, хочуть забрати додому якийсь сувенір. А якщо це буде свічка з приємним ароматом і незрозумілою назвою закарпатською говіркою? Я подумала, що це цікава задумка і створила колекцію автентичних сувенірних свічок. Дизайн упаковки розробила студентка Закарпатської академії мистецтв Владислава Герич. Я працювала над ароматами, намагаючись підібрати цікавий запах до якогось слова закарпатською говіркою. Так, свічка «Босорканя» пахне травами й деревом, «Варош» – сонцем і теплим повітрям, «Чічка» – гліцинією, «Ружа» – трояндою, а «Шитиминя» – яблуком, корицею й горіхами. Придбати їх можна буде в моєму інтернет-магазині, безпосередньо в майстерні «Svichochka», на ярмарках та в кількох магазинах Ужгорода.
- За вашими спостереженнями, які свічки нині більше люблять українці: ароматизовані чи без аромату?
Мабуть, все ж ароматизовані. Я бачу по людях, котрі потрапляють до моєї майстерні, що вони одразу починають нюхати свічки, автоматично думаючи, що всі вони мають аромат. Цікаво, що в тих же скандинавських країнах, звідки прийшло поняття хюґе, свічку в помешканні палять не для аромату, а для затишку від теплого вогника. У нас же ароматика грає важливішу роль. А найпопулярнішими є цитрусові й деревні аромати. Квіткові майже не замовляють у мене, люди кажуть, що ці запахи в них асоціюються з милом чи якимось миючими засобами.
- А що ще, крім свічок, є у вашому асортименті?
Досить популярними є спреї для текстилю. Їх купують для того, щоб розпилювати на штори, дивани, подушки тощо. Слідів такий спрей не залишає, натомість текстиль буде мати приємний легкий аромат. Також я виготовляю дифузори для автомобілів, ароматичні саше для аромалампи. А в моїй майстерні можна придбати ще картини моєї мами, художниці Сузанни Мікли, керамічні брошки моєї подруги Ольги Ладижець, вінтажні підсвічники тощо.
- Хто найчастіше приходить до вас на майстеркласи?
Молоді люди, жінки або пари – загалом індивідуали або невеличкі групи, котрі хочуть навчитися чомусь новому. Ми не лише виготовляємо свічку, а ще й вчимося, як змішувати аромати, створювати нові поєднання запахів. Після майстеркласу людина цілком може спробувати робити свічки вдома, наприклад, розплавивши залишки своїх старих свічок, додавши аромаолії і перезаливши їх у нову тару. Я взагалі дуже позитивно ставлюся до того, щоб використовувати тару від свічок по кілька разів, тому мої постійні клієнти знають, що можуть принести мені порожню баночку від свічки, замовити нове наповнення і трошки зекономити.
- Можете пояснити, чим ваша свічка буде відрізнятися від тієї, яку значно дешевше можна купити в «Епіцентрі» та багатьох інших масмаркетах?
У першу чергу, якістю воску. В дешевих свічках використовують парафін, про шкоду якого ми вже говорили. Зрозуміти, що перед вами парафінова свічка, можна за кольором (він буде напівпрозорий, тоді як із рослинного воску – молочний) і навіть за вогником (вогник натуральної свічки буде яскраво-жовтим, парафінової – блідуватим). Парафін у 10 разів дешевший за рослинний віск, також виробники часто економлять на аромаоліях. Я не економлю на них, використовую преміальні, які довго тримають аромат. Крім того, мені важлива естетика і безпека. До кожного виробу я додаю правила використання, адже виявилося, що багато хто неправильно палить свічки. Наприклад, нещодавно друзі зізналися, що моя свічка ледь не спричинила пожежу, бо вони запалили її між двома дерев’яними полицями шафи, тобто над запаленою свічкою була ще одна полиця. Також я не раджу палити свічку понад 4 години, бо може тріснути тара, спотворитися аромат, людина може почуватися недобре. Класика, естетика і безпека – головне для мене!
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
