Вулиця Замкові сходи в Ужгороді тепер райдужна. Над цим постаралися члени “Української студентської спілки” та ГО “Європейський Ужгород”. Минулої суботи вони з шостої ранку взялися фарбувати основи старовинних сходів у кольори веселки, мотивуючи це тим, що хочуть прикрасити місто і встановити новий рекорд України – отримати найдовші кольорові сходи в країні.
Щойно інформація про розмальовану вулицю з'явилася в інтернеті, користувачі вибухнули шквалом коментарів. Думки розділилися приблизно порівну: одні хвалили таку ініціативу, щиро вважаючи пофарбовані сходи веселими і красивими, інші обурювалися з приводу того, що історична частина міста тепер виглядає як дитячий майданчик. А ще наводили аналогії з “райдужним” символом ЛГБТ-спільноти.
“Як на мене – несподівано і креативно. Хочу запитати всіх численних захисників “істричних замкових сходів” – цей обісцяний і в прямому сенсі покритий лайном притон наркоманів та алкоголіків вас влаштовував?!! Тоді ваш вишуканий смак був задоволений?!! Люди вичистили їх, винесли з десяток мішків шприців і сміття, а “спільнота” клацає по клаві, виставляючи в неті тези про свою турботу і занепокоєність. Ще позавчора там неможливо було пройти (і ви там не ходили). А сьогодні там фотографуються, посміхаючись десятки людей. Ідіть подивіться!”, – писали в соцмережах одні.
“Строката циганщина. Давайте зараз організуємося в ГО і проведемо акцію з ганчірками та ацетоном!”, – закликали інші.
А в понеділок виявилося, що активісти для проведення такої акції мали отримати погодження від міської влади, по яке вони навіть не зверталися. Це підтвердила “Про Заходу” начальник відділу благоустрою Ужгородської міської ради Олександра Турянчик. Вона також зазначила, що розмальовування вулиці в межах історичного центру – це пряме порушення правил благоустрою, яке “тягне” за собою адміністративне покарання. Скласти адмінпротокол на порушників має муніципальна поліція. Зробити це буде легко, адже учасники акції не приховували своїх облич і приналежності до певних організацій.
Ми звернулися до начальника муніципальної поліції Сергія Просяника з питанням, чи справді організатори цієї акції можуть бути оштрафовані. Чиновник сказав, що з питанням цим розбираються, осіб організаторів встановлюють і справді цілком можуть скласти протокол про адміністративне порушення, який потім розглядатиме адмінкомісія при Ужгородській міській раді. “Аби пофарбувати сходи на цій вулиці, активісти мали отримати купу погоджень від певних управлінь міської ради. Можливо, навіть потрібно було отримати дозвіл виконавчого комітету. Організатори заходу, певно, розуміли, що такого дозволу їм ніхто не дасть, тому й вирішили діяти самовільно. У нас не анархія, аби кожен собі робив те, що йому заманеться. Завтра ще якісь студенти захочуть пофарбувати інші центральні вулиці міста, бо їм це здається красивим. Такого дозволяти не можна”, – переконаний начальник муніципальної поліції.
Аби дізнатися про мотиви самих ініціаторів акції, ми звернулися спершу до депутата міської ради від Єдиного Центру Ярослави Гасинець, котра у ЗМІ коментувала захід. Однак вона зауважила, що до заходу жодного відношення не має, організатором фарбування не була, а лише його коментувала. Натомість направила до голови ГО “Європейський Ужгород” Іштвана Цапа.
Пан Іштван підтвердив, що громадське об'єднання ініціювало цю акцію і погодився дати письмовий коментар. Його й наводимо: “Ужгород став володарем найдовших, найяскравіших сходів в Україні. Подібними сходами може пишатись близько 12 міст у світі, зокрема, Вупперталь (Німеччина), Вальпараісо (Чілі), Бейрут (Ліван), Стамбул (Туреччина). Ми продемонстрували, як за відносно невеликі кошти на місці скупчення пустих горілчаних пляшок, використаних шприців і презервативів можна зробити туристично привабливий об'єкт.
Проведена акція отримала широкий резонанс в інтернет-спільноті міста та серед ЗМІ. Комусь подобається, комусь – ні. Абсолютно природній процес. Особливо активні ЗМІ вже телефонували, питаючи про наявність якихось погоджень та дозволів нашої влади.Відповідаю. Просити дозвіл у влади, яка, зокрема, погодила будівництво скляного монстру у самому серці Ужгорода, поселила в Пасажі за меценатства Партії Регіонів “русского мишку” (винятковий взірець художньої цінності), терпить жалюгідний стан пам'ятки архітектури – будівлі лялькового театру – не бачу жодного сенсу.
Перелік досягнень влади, яка перетворила наше місто на погану копію села Біла Церква, можна продовжувати нескінченно. Архітектура, яка дозволяє подібний жах – або некомпетентна, або корумпована, або некомпетентно-корумпована. Місце діяльності такого органу – максимум якась ДНР чи ЛНР. Знаю двох фахівців – принципових архітекторів: Олександра Шебу та Петра Сарваша. Обох вижили з влади. До речі, обидва цих факти вся активна спільнота міста тихенько проковтнула. Якщо не помиляюсь, зараз на посаді головного архітектора перебуває особа, що знаходиться під слідством за отримання хабара. Спільнота мовчить.
.jpg)
Щодо самих сходів. Основною метою проведеної акції було привернути увагу до жаху, що вже протягом тривалого часу відбувається із Замковими сходами. Наша доблесна влада і “фахова” архітектура дозволила там проведення будівельних робіт, в результаті яких вже безповоротно пошкоджені сходи і, що найголовніше, під загрозу поставлена сама цілісність Замкової гори. Місце чиновників, які дозволили подібне, – у в'язниці. Писати усілякі запити і звернення в різноманітні інстанції – марна трата часу й паперу. Була надія привернути увагу громадськості на РЕАЛЬНІ небезпеку й руйнування. Але…Хтось із журналістів повідомив, що влада погрожує активістам адміністративним штрафом. Не смішіть, шановні! Нашій владі знадобилось півроку, щоб навести лад з підприємливим чоловіком, який без будь-яких дозволів вирішив в самому центрі площі Корятовича смажити не дуже апетитні чебуреки. Наша влада ефективно вміє тільки “рєшать вопросы”. Ми в подібні правовідносини з нашими чиновниками вступати не збираємось.
В дійсності, проблеми пофарбованих сходів не існує. Якщо ужгородці вирішать, що місту подібні сходи не потрібні, ми не будемо підтримувати їх у відповідному стані – що не вицвіте на сонці, то змиє дощ. Їх чекатиме доля вишиванки на набережній Незалежності (до речі, ніякого подібного галасу тоді не спостерігалось, можливо, набережна – зовсім не історичний центр міста). Хоча, кого дійсно цікавить реакція ужгородців – підіть, подивіться. Молодь, туристи активно фотографуються. Я ще не бачив людину, яка б зараз ступила на сходи без щирої посмішки.
Прикро інше. Незважаючи на ажіотаж навколо нашої акції, ніхто, наголошую, Н-І-Х-Т-О (жодне ЗМІ, жоден активіст) не підняв питання щодо тривалого варварського нищення сходів та й самої гори горе-будівельниками за дозволу влади. Відтак, хвиля “щирого обурення” – банальний елемент провінційної, низькопробної політичної метушні, яка не має нічого спільного з турботою про Замкові сходи. Подібна суєта нас зовсім не цікавить.Нічого дивного і неочікуваного. Все, що відбувається в нашому місті протягом останніх років, чітко вписується в банальну схему – влада системно нищить і розкрадає наше місто за мовчазної згоди абсолютної більшості ужгородців”.
Виходить, організатори акції справді наперед знали, що роблять незаконну справу, однак з міською владою співпрацювати не хотіли принципово. До речі, архітектор Петро Сарваш, якого у коментарі похвалив Іштван Цап, думки активіста не поділяє категорично. “Про Заходу” він зазначив, що якби досі працював головним архітектором міста, акції з розмальовування сходів не погодив би однозначно. “У часи моєї роботи в міській раді до нас уже зверталися з пропозицією пофарбувати у яскраві кольори кришки каналізаційних люків. Я був проти цього. Тут та сама історія. Замкові сходи – це звичайна ужгородська вулиця. Але вона знаходиться в межах історичного центру, є старовинною, тому розмальовувати її не можна. Для мене фарбувати натуральний андезитовий камінь – це все одно, що білити дерева в місті. Це дурниця.
Не можна на свій лад перекроювати місто, навіть якщо комусь здається, що це дуже красиво. Можливо, такі сходи справді є в інших містах, але, думаю, в районах сучасної забудови. Важко уявити, що в історичній частині якогось європейського міста хтось дав би дозвіл розмальовувати сходи. В Ужгороді це могло би бути доречним, скажімо, десь в Новому районі, промисловій зоні. Але аж ніяк не в старій частині”, – зауважив архітектор.
Тетяна ЛІТЕРАТІ,
“Про Захід”
