Географічний факультет УжНУ належить до когорти молодих освітніх підрозділів вишу – датою його заснування є 2005 рік. Факультет активно розвивається: співпрацює з провідними українськими та зарубіжними освітніми закладами, науковими установами України, здійснює поїздки науковців до різних країн світу, організовує та проводить національні та міжнародні науково-практичні конференції і семінари. Підготовку студентства на ньому здійснюють близько 50 висококваліфікованих фахівців. З деким із них нам вдалось поспілкуватись про життя факультету, студентські спогади, перспективи розвитку вишу й факультету та багато іншого.
Степан Поп, завідувач кафедри фізичної географії та раціонального природокористування, доктор фізико-математичних наук, професор:
Чому Ви вирішили обрати навчання в УжНУ?
У 1959 році, коли я вступив на фізико-математичний факультет УжДУ, обравши фах фізика, мій старший брат Василь уже закінчив філологічний факультет і працював в університеті. Згодом він тривалий час очолював Закарпатську організацію Спілки письменників України, керував літературною студією молодих талантів при університеті, серед вихованців якої чимало відомих письменників Закарпаття, в т.ч. лауреатів Шевченківської премії. Він першим із рокосівчан отримав вищу освіту в УжДУ і все життя агітував односельців до навчання в нашому виші. Я був одним із них, до того ж отримав від нього багато корисних порад, як потрібно працювати, щоб досягти результату у навчанні.
Маю зазначити, що наш набір фізиків і математиків 1959 року був унікальним. Ми навчалися 5,5 років і захищали дипломні проєкти перед новим 1965 роком, а готували нас для роботи в наукових установах та вищих навчальних закладах, де відчувалась нагальна потреба у висококваліфікованих кадрах. Чимало випускників мого набору дійсно стали видатними вченими і педагогами вишів. Додам, що того часу ми навчалися шість днів у тижні, а по неділях працювали в бібліотеках. Додому їхали тільки під час канікул, і то тільки в перші роки, а потім влітку працювали, наприклад я – фізруком в піонерському таборі в с. Циганівці.
Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентських часів, пов’язаний з навчанням?
Найбільш яскравий спогад студентських часів, пов’язаний із навчанням – це півторамісячна переддипломна практика, яку я проходив у знаменитому Фізико-технічному інституті імені А.Ф. Іоффе (м. Ленінград, тепер Санкт-Петербург) під керівництво відомого вченого професора Дукельського В.М., який був сином проф. М. Дукельського – відомого широкому загалу тим, що писав листа В. Леніну від російської інтелігенції. Після цієї практики мене залишили в цьому Інституті для виконання дипломного проєкту і, водночас, оформили на роботу лаборантом наукової лабораторії В.Дукельськго. Отож я тут отримав надзвичайно серйозну підготовку до майбутньої самостійної наукової роботи. Яскраві спогади цього студентського, майже півторарічного періоду перебування в Ленінграді, пов’язані не тільки із успішною науково-дослідницькою діяльністю в провідному науковому інституті, але й із враженнями від культурної спадщини та духовної атмосфери цього міста. Я чимало часу провів у залах Ермітажу, переглянув більшість найвідоміших вистав в оперному театрі із ложе, в яких сиділа царська знать, відвідав найбільш відомі царські резиденції в Старому і Новому Петергофі, в Царському селі і та ін.. Дуже сильне емоційне враження на мене тоді справила осіння атмосфера Літнього саду Ленінграда, який ще прикрашали скульптури царських часів, так само убранство і велич Ісакіївського собору та інших численних архітектурних пам’яток Пітера (та його околиць), як його величали.
Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентського дозвілля?
Із студентського дозвілля найяскравіший спогад – це моя участь у факультетському оркестрі, як любителя-баяніста. Коли виникла потреба оркестру виступити з кількома номерами в концертній програмі, приуроченій дню Радянської армії (лютий 1961 р.), я не був достатньо впевнений у грі. Тому для підсилення керівник оркестру – студентка Ужгородського музучилища – запросила свою подругу по навчанню – професійну баяністку Єву. Вона була послана мені вишніми силами, бо з того вечора стала натхненницею і другим крилом всього мого життя. На жаль, після 55-ти річного спільного щасливого життя вона відійшла в кращі світи.
Чи підтвердилися Ваші очікування після навчання в університеті, що Вам дало навчання в УжНУ?
Усього, чого я досяг у житті, пов’язано переважно з навчанням і роботою в нашому університеті. В університеті я здобув певні базові знання, але головним для подальшої результативної роботи було набуття навичок самому здобувати необхідні для професійної діяльності знання, постійно вдосконалювати свою майстерність. Звичайно, на своєму життєвому шляху я отримав велику підтримку і реальну допомогу таких непересічних особистостей, як академіки Л.А. Арцимович, Ю.О. Рижов, М.Г. Находкін, П.Г. Борзяк, П.Г Шищенко, О.Б. Шпеник, професори Фірсов О.Б., Дукельський В.М., Запісочний І.П., Чепур Д.В., Юрасова В.Є., Молчанов В.О., Ковальський М.Г та багато інших. На життєвому шляху мені довелося різко змінювати напрямки наукової і педагогічної діяльності, брати участь у громадському і політичному житті не тільки університету, але області та країни. Це давало свої позитивні наслідки, бо розширювало мій світогляд і обізнаність у різних галузях знань, а відтак допомагало успішно реалізовувати задумані проєкти. Так, після захисту в 1972 році кандидатської дисертації з вивчення елементарних процесів при зіткненнях іонів з атомами, я очолив Проблемну лабораторію і розпочав новий напрямок досліджень взаємодії іонів з поверхнею твердого тіла, результатом чого був не тільки захист моєї докторської дисертації (1984 р.), але й низки кандидатських і докторських дисертацій моїми учнями, а також написання і видання монографії за результатами авторських досліджень та отримання почесної державної відзнаки – Заслужений діяч науки і техніки України.
За часів незалежності України, попри наукову і педагогічну роботу в університеті, довелось долучитися до активної політичної і громадської діяльності, очолювати в облраді постійну депутатську комісію з питань екології і раціонального природокористування. Цим було практично започатковано мій перехід до діяльності у сфері екології, а згодом – географії і раціонального природокористування. Як підсумок, у 2005 році вдалося успішно реалізувати проєкт створення в УжНУ географічного факультету, на якому започатковано підготовку фахівців за чотирма новими спеціальностями: географії, туризму, землевпорякування та кадастру і лісового господарства. Тому, зважаючи на далеко не повний перелік зробленого, маю можливість впевнено стверджувати, що мої очікування від досягнутого після навчання в нашому виші підтвердилися і принесли суспільну користь.
Людвиг Потіш, завідувач кафедри лісництва, кандидат біологічних наук, доцент:
Чому Ви вирішили обрати навчання в УжНУ?
Я познайомився з УжДУ ще в школі. Була така практика – випускників шкіл водили різними факультетами на екскурсії. Як постійний учасник конференцій “Малої академії”, з 7-го класу бував на біологічному факультеті, де проходили ці конференції. Хоч і були спершу плани спробувати себе в Києві чи Львові, але трапився 1986-й рік, а разом з ним – Чорнобиль…Так і вступив на біологічний факультет.
Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентських часів, пов’язаний з навчанням?
Біологічний тих часів – це, насамперед, польові практики поблизу с. Колочава Міжгірського району. Після першого та другого курсу цілий місяць ми мали можливість спробувати себе як зоологи і ботаніки (практика була розділена на дві частини). Навики здобуті тоді допомогли в майбутньому, коли уже в якості викладача сам їх проводив. Це особлива атмосфера, польові екскурсії на найближчі вершини, студентський побут, веселі вечори. А після третього курсу на нас чекала польова практика за індивідуальним планом в Карпатському біосферному заповіднику. Два тижні під Говерлою! Романтика! Далі семестрове навчання в Будапешті в університеті Е.Лоранда– теж яскраві спогади.
Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентського дозвілля?
Так склалося, що після дворічної перерви (після першого курсу служив у збройних силах СРСР) на біологічному, як і на інших факультетах, було багато хлопців, оскільки М.Горбачов ініціював повернення на навчання всіх студентів і тих, хто прослужив тільки рік. Тому на 2-3 курсах різко побільшало хлопців, а це для біологічного рідкість. Практично кожен тиждень на факультетах щось відбувалось. То фізики проводили “День Архімеда” в драмтеатрі, то на “БАМі” щось проводили історики. Комунікували між собою дуже активно. Досить сильно працювала студентська профспілка, організовуючи безкоштовні поїздки, на цьому наголошую – поїздки в Лумшори, Кошице, Київ. Крім того я був учасником камерного оркестру УжДУ “Divertimento”(керівник Т.Боніславський), з яким багато їздив областю і закордоном. Студентське дозвілля було справді студентським. Кудись піти, як тепер, не дуже було можливостей, тому переважно самі студенти собі організовували дозвілля.
Які перспективи розвитку університету, Вашого факультету, спеціальності Ви бачите?
Ужгородський національний, я вважаю, зайняв своє місце в авангарді вищих навчальних закладів України, Карпатського регіону, а також у близькому зарубіжжю. Це, на мій погляд, крім престижу має підвищувати відповідальність. Був період, коли відкривались абсолютно нові для області спеціальності, факультети. УжНУ витримав період відкриття філій інших університетів.
Але заспокоюватись зарано. Зростає конкуренція за абітурієнта, випускники хочуть бути працевлаштовані за фахом. Географічний факультет пропонує саме такий спектр спеціальностей. Оскільки очолюю кафедру лісівництва, то буду говорити про випускників нашої спеціальності “лісове господарство”. На сьогоднішній день майже у всіх державних підприємствах області (виняток Ясінянське ЛМГ) лісової галузі працюють і можуть бути працевлаштовані наші випускники. Декому, як то кажуть “не пішло”. Це є на всіх спеціальностях, навіть випускники медфаку не всі працюють за фахом, це об’єктивний процес. Те, що наші випускники можуть знайти роботу вдома, вважаю великою перевагою. Хоча робота лісівника має свою специфіку, вона завжди давала і буде давати можливість достойного життя. У перспективі, вважаю, треба розширити географію абітурієнтів на Карпатський регіон і не тільки для спеціальності “Лісове господарство”. Досвід медиків має мати своє продовження і на інших спеціальностях. До прикладу, найближчий виш нашого (лісівничого) профілю в Словаччині знаходиться в Зволені, Угорщині-Шопроні. Для жителів східної Словаччини та Угорщини це далеко, Ужгород набагато ближче. Якість ми забезпечити можемо. Двоє наших випускників бакалаврату вступили в магістратуру в Чехію та Польщу, без процедури нострифікації, дипломи та додатки до них були визнані відповідними рівню бакалавра. Є спеціальності, які мають таку перспективу.
Валерія Курта, випускниця географічного факультету:
Чому Ви вирішили обрати навчання в УжНУ?
По-перше – це кращий університет в нашому регіоні. Друга вагома причина – можливість навчатися, у майбутньому поєднувати навчання та професійний розвиток, не змінюючи місця проживання. Також треба відмітити високий рівень залучення студентів до участі в міжнародних проєктах та можливості розвитку та впровадження власних ідей за підтримки висококваліфікованого викладацького складу та, відповідно, знаходження нових знайомств з однодумцями.
Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентських часів, пов’язаний з навчанням?
На думку відразу приходить перше практичне заняття, на якому ми вчились користуватися геодезичними приладами, проводити обрахунки та створювати картографічні матеріали, тоді це все здавалося важким та незрозумілим, проте надзвичайно цікавим.
Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентського дозвілля?
Поїздка до Тернополя – це була перша подорож разом з одногрупниками. За декілька днів ми відвідали нові місця, отримали дозу адреналіну, вивчаючи печеру Млинки в Тернопільській області.
Що б Ви порекомендували вступникам, при виборі спеціальності в університеті, чим би їх мотивували?
Оцінити свої сильні сторони та прислухатись до своїх бажань, адже процес навчання повинен приносити задоволення, тільки в такому разі після закінчення ви зумієте використати набуті знання, досвід та навички і, що найголовніше, продовжити професійний шлях.
Ганна Фельцан, інформаційно-видавничий центр УжНУ
