Одним із дещо неочікуваних, але безумовно позитивних наслідків створення Вільховецької об'єднаної територіальної громади став ріст громадської активності. Жителі сіл громади, спостерігаючи за змінами, які відбуваються навколо них, і самі захотіли долучитися до процесу й пропонують свою допомогу. Про це із задоволенням говорить як голова громади Михайло Цірик, так і директори шкіл, медики та інші. Вони відзначають, що мешканці почали усвідомлювати: громада належить їм, а тому треба самим тримати її в порядку.
Вільховецька об'єднана територіальна громада була створена в 2015 році, як і Тячівська. Ці дві ОТГ стали першими “децентралізаційними ластівками” на Закарпатті. На відміну, від Тячівської, ця громада суто сільська, тому журналістів, які її відвідали за сприяння Відокремленого підрозділу “Центру розвитку місцевого самоврядування” у Закарпатській області, цікавило насамперед, чи спроможна громада без такої потужної основи, як райцентр, успішно розвиватися. Побачене однозначно свідчить – спроможна. Але про все по порядку.
У Вільховецьку об'єднану територіальну громаду об'єдналися три сільради, до яких входило 6 сіл. Центром стало село Вільхівці. Населення ОТГ – 12369 мешканців.
Перший об'єкт, який ми відвідуємо – Добрянська ЗОШ І-ІІІ ступенів. Тут киплять ремонти, всюди запах свіжопофарбованих підлог та стін. В принципі, цілком звичні аромати для школи в період літніх канікул, коли заклад готують до нового навчального року. Однак разом з тим, цього літа в Добрянській школі все по-інакшому. Вперше за багато років не було потреби збирати батьківські гроші на придбання фарби, вапна й інших, потрібних для косметичного ремонту матеріалів – все фінансується із бюджету. Та й сам ремонт вже не обмежується лише фарбуванням та побілкою. Відколи діє громада, школа радикально змінилася. Тут замінили всі вікна на енергозберігаючі , придбали нові парти та стільчики ( заміна дверей і вікон і придбання нових парт відбулося у всіх 6 школах громади), в планах – заміна дерев'яної підлоги та освітлення в класах.
Але головна гордість Добрянської школи – внутрішні вбиральні. Як і в більшості сільських шкіл Закарпаття, донедавна тут були лише вуличні туалети. Про елементарну гігієну (умивальники з бодай холодною водою, щоб помити руки після відвідин туалету) не йшлося. Зараз це питання вирішено раз і назавжди. Щоб збудувати внутрішні вбиральні, довелося робити прибудову до школи. Тут розміщені окремі туалети для школярів, учнів початкових класів, вчителів. Всюди – умивальники з теплою водою, чисто й гарно.
Директор школи Іван Решетар не приховує свого задоволення від проробленої роботи. Особливо радий енергозбереженню, системі опалення та туалету. “За півтора року нам вдалося зробити стільки, скільки б, напевно, не зробили й за 10”, – каже він. І розказує, що зараз батьки, задоволені тим, що їхні діти навчатимуться у значно кращих умовах, хочуть і самі допомогти школі. Приходять і питають, що б вони могли зробити. “Наші батьки завжди були активними й переймалися школою, – наголошує він. – Але зараз вони ще більше хочуть допомогти”.
.jpg)
Оновлення й осучаснення школи – це не єдиний позитив, який отримало Добрянське із входженням до об'єднаної територіальної громади. “Покращилась інфраструктура села, робимо дороги, заасфальтували вул. Садову, у цьому році роботи буде продовжено, буде покладено асфальт на Центральній вулиці, на двох дорогах комунальної власності – це Миру і Борканюка. Робимо усе, аби покращити побут жителів села”, – запевняє староста села Іван Токар. Він переконує всіх, що створювати ОТГ обов'язково потрібно, побоюватися нічого, а переваги цілком очевидні.
.jpg)
До речі, у школі села Вільхівці також тривають ремонти школи. Тут замінюють двері до класів, ремонтують спортзал, зокрема облаштовують роздягалки та душові кімнати. Також у всі школи закуплений новий спортивний інвентар.
Директор Вільховецької ЗОШ навіть мріє про шкільний басейн. Ще за СРСР його будували при школі, але будівництво так і не завершили. Він сподівається, що колись вдасться повернутися до цього питання. Цікаво, що саме у цій ЗОШ є перший шкільний клас, обладнаний сучасним енергозберігаючим освітленням. За рівнем споживання електроенергії світлові панелі в класі споживають стільки ж, як дві лампи розжарення потужність по 150 Вт. Однак гарантують рівне й приємне освітлення всього приміщення. Таке світло і дозволяє економити чимало бюджетних коштів, і значно корисніше для очей школярів. Подібне освітлення планують встановити у всіх школах громади.
Одним із головних інфраструктурних об'єктів, які вдалося зробити у Вільховецькій громаді – капітальний ремонт та закупівля меблів і обладнання для Вільховецької амбулаторії загальної практики сімейної медицини.
Це дозволило відкрити в амбулаторії денний стаціонер для мешканців громади, які потребують лікування. Обладнані 2 чотирьохмісні палати – чоловіча та жіноча. Колектив з 20 чоловік обслуговує близько 6 тисяч жителів. Двох пацієнтів ми зустрічаємо й під час візиту. Головний лікар амбулаторії Василь Бібен розказує, що відремонтовані також амбулаторії у Добрянському та Вільхівських Лазах. На черзі – другий поверх Вільховицької амбулаторії. З медикаментами проблем також немає жодних. Медзаклад отримує всі передбачені ліки та матеріали вчасно.
Напевно, найменш розвиненим селом громади раніше був Вільхівчик. Це село – єдине не газифіковане у громаді, а його центральна дорога ніколи не знала асфальту. Втім, це ненадовго. Газопровід вже підтягнули до меж села, а отже невдовзі опалення зможуть отримати як бажаючі жителі, так і адмінбудівлі, зокрема школа й садок, які наразі обігріваються кафельними пічками в приміщеннях. На момент нашого приїзду у Вільхівчику кипить робота. Робітники завершують перекладати дах на тутешній школі. Зовсім нещодавно завершили ремонт шкільного спортзалу. Відремонтована також і початкова школа.
А зовсім неподалік триває будівництво цілком нової цегляної споруди. На першому поверсі тут планують розмістити кілька важливих для села структур, зокрема поштове відділення. А на другому поверсі розташується… реабілітаційний центр. На території села протікає кілька мінеральних джерел, які можна використати для оздоровлення. От в громаді й задумали заробляти на цьому гроші. Що цікаво, проект реалізовується за бюджетні кошти, він буде комунальним, тобто всі заробітки надходитимуть безпосередньо в бюджет громади.
“Вам подобається ваша робота?”, – цікавлюся в голови Михайла Цірика. – “А як може не подобатися, коли ти маєш можливість зробити для громади щось корисне?”, – питає він у відповідь.
.png)
Михайло Цірик задоволений результатами, яких вдалося досягнути за півтора року. І його не важко зрозуміти. Власні надходження у бюджет громади зросли у 5 разів. До об'єднання сукупний бюджет трьох сільрад становив 2 мільйони гривень. Торік вже було 7 мільйонів. До кінця 2017 очікують 10,5-11 мільйонів гривень. Крім того, суттєво сприяє розвитку державна інфраструктурна субвенція. В 2016 році її розмір перевищив 8 мільйонів. Цьогоріч Вільховецькій громаді дісталося менше, але сума все одно суттєва – понад 5 мільйонів. Звичайно ж, такі кошти дають можливість розвиватися і у Вільхівцях можливістю скористалися. Самі місцеві люди найбільшим досягненням вважають, напевно, дороги. До створення ОТГ тут була характерна для більшості закарпатських сіл картина: вщент розбиті шляхи, що перетворюють кожну поїздку в екстремальну пригоду. Зараз же всюди рівна новенька асфальтова дорога з розміткою, а на вулицях працює вуличне освітлення.
Наступне амбітне завдання – створення Центру надання адміністративних послуг для мешканців громади. ЦНАП планується зробити у Вільхівцях – навпроти сільради в приміщенні будинку культури, який готують до капітальної реконструкції. Михайло Михайлович показує проект майбутнього ЦНАПу. Він має бути створений за всім сучасними нормативами. Передбачена електронна черга, крісла для очікування, навіть дитячий куток. Другий поверх буде закритий для відвідувачів, там співробітники ЦНАПу оброблятимуть запити. До речі, послуги можуть надаватися не лише жителям громади, мешканці навколишніх сіл, які не входять в ОТГ, так само зможуть скористатися послугами Центру, щоб не їхати до Тячева.
Головне враження від візиту до Вільховицької влади – тут працюють спокійно і зі впевненістю в своїх силах. Цьому сприяє, зокрема й стратегія розвитку, розроблена до 2025 року. Власне, згідно з цією стратегію громада й розвивається. Допоміг її розробити польський фонд і відтоді Вільховецька громада налагодила співпрацю з польською громадою міста Люблін. Михайло Цірик, як голова ОТГ, недавно відвідав тамтешню громаду – переймати досвід, а можливо вже й ділитися ним.
На трьох в'їздах до громади стоять стели, які оголошують, що водії заїжджають не будь-куди, а саме до Вільховецької об'єднаної територіальної громади. Наверху стели можна помітити порожнє місце – воно заготовлено для майбутнього герба ОТГ. Пофантазувати на тему спільного для 6 сіл герба доручили школярам місцевих шкіл, а вже дитячі напрацювання передали в роботу професійним геральдистам, які повинні намалювати герб згідно всіх канонів. Якщо громада хоче бути повністю самодостатньою, вона повинна враховувати всі нюанси. В тому числі й власний герб. І у Вільхівцях це чудово розуміють.
Ця громада є чудовим зразком користі, яку приносить децентралізація. Тому іншим головам та депутатам сіл варто пильніше придивитися до її успіху й повторювати її, незважаючи на будь-які залякування й розмови про неможливість реформи у нашій країні.
Юрій Лівак, Про Захід
