Що чекає чиновників: скорочення, ніякої політики, а потім збільшення зарплатні

У грудні минулого року парламент прийняв довгоочікуваний закон “Про державну службу”,  який може стати початком масштабної реформи чисельного чиновницького апарату в Україні. 

Попри те, що законопроект зареєстрували ще 30-го березня 2015-го року, ухвалили його тільки через вісім місяців. Втім, прийняття цього закону передбачалося згідно Угоди про фінансування Контракту для України з розбудови держави, яку підписали 13-го травня 2014-го року в Брюсселі. Закон “Про державну службу” мав вступити в силу вже 1-го січня 2016-го року, однак Верховна Рада ухвалила відтермінування початку його дії через те, що потрібно внести зміни у низку інших правових документів. Із вступом закону у дію докорінно зміниться сама структура державної служби, підхід до набору чиновницького апарату, його кількісний склад, заробітна плата держслужбовців тощо.

На самому початку документу прописано: “Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях”.

Згідно статті 3-ї нового закону, його дія поширюється на державних службовців: 1) Секретаріату Кабінету Міністрів України; 2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; 3) місцевих державних адміністрацій; 4) органів прокуратури; 5) органів військового управління; 6) закордонних дипломатичних установ України; 7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 цього Закону; 8) інших державних органів.

Доктор юридичних наук, професор УжНУ Василь Лемак, відзначає, низку важливих змін, які прописані в Законі “Про державну службу”:  “Відокремлено “політичний блок” від державної служби. Згідно статті 3-ї Закону дія цього закону не поширюється на президента, керівників його Адміністрації, на членів уряду (міністрів), їх заступників, керівників відомств, членів парламенту тощо. Так само відокремлено від державної служби патронатну службу. 

Друге, вимоги до державних службовців щодо “політичної неупередженості”, що було і раніше, зараз підкріплено конкретними обов'язками державних службовців. У статті 10-ій, зокрема, визначається, що державний службовець не має права демонструвати свої політичні погляди. А якщо він займає посаду категорії “А”, то не має права взагалі бути членом політичної партії (категорія “А” включає посади від державного секретаря Кабміну і до голів місцевих державних адміністрацій). 

По-третє, посилюються вимоги до кандидатів на посади у системі держслужби, зокрема, й щодо знання іноземної мови для вищих керівників (норма набуває чинності через два роки). 

Вперше визначається, які посади може займати магістр, які – бакалавр. Детально розписується процедура проведення конкурсу на прийняття на посади держслужби”.

При призначенні на посади в органи виконавчої влади чиновники поділятимуться лише на три категорії: “А”, “Б”, “В”. Такий підхід має посприяти професійному зросту та оптимальному розподілу обов'язків. Так, якщо для отримання найвищої категорії “А” потрібно мати магістерський ступінь і стаж роботи не менше 7-ми років, то для категорії “В”, достатньо мати диплом бакалавра. 

Зі слів Михайла Шелемби, кандидата політичних наук, викладача кафедри країнознавства УжНУ, 10 грудня 2015-го року – це день, який точно зрушить з мертвої точки таку очікувану реформу державної служби. “Найбільшими позитивними елементами даного закону є оплата праці державного службовця, тому що нормальне функціонування службовця при мінімальній заробітній платні змушувало його мінімально працювати на благо держави. Новий закон фактично подвоїв розмір посадового окладу, а також змінив систему преміювання: премія не повинна становити більше ніж 30% посадового окладу, що у свою чергу зменшить і суб'єктивний вплив керівника на розмір заробітної платні.  

Важливими кроками стануть скорочення непотрібних функцій, усунення дублювання та передачі частини повноважень в рамках децентралізації на місцях.Позитивними намірами є деполітизація державної служби, шляхом заборони членства у політичних партіях чиновників категорії “А”, але сумнівним, на мій погляд, є те, що з цією нормою зникне політичний чи партійний вплив на даних чиновників. Важливим кроком є виведення за межі держслужби політичних посад та посад патронатної служби, а також посад працівників, які виконують функції з обслуговування та допоміжні функції, а вступ на державну службу тільки шляхом проведення відкритого конкурсу. Недоліком є те, що не дивлячись, що до конкурсних комісій будуть залучатися представники громадськості все-таки нам не вдасться уникнути суб'єктивізму та політичного впливу у відборі на державну службу”, – відзначив Михайло Шелемба. 

Якщо пояснювати конкретніше, то, наприклад, голова Закарпатської ОДА, який буде чиновником категорії “А”, на час державної служби на посаді має зупинити своє членство в політичній партії. Крім того, взагалі заборонено обіймати посади в керівних органах політичних партій. І ще один цікавий момент: заборонено суміщати державну службу з виконанням повноважень депутата місцевої ради, якщо такий державний службовець займає посаду державної служби категорії “А”. Відповідно нинішньому голові ОДА Геннадію Москалю до 1-го травня доведеться визначитися – залишиться він очільником адміністрації чи депутатом Закарпатської облради. Перед аналогічним вибором опиняться всі чиновники категорії “А”. Також чиновників категорії “А” призначатимуть на 5 років і вони зможуть перебувати на посаді – не довше двох термінів.

Загалом стаття 10-та “Політична неупередженість” доволі чітко прописує заборону будь-якої політичної діяльності на посаді держслужбовця: “Не має права залучати, використовуючи своє службове становище, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників бюджетної сфери, інших осіб до участі у передвиборній агітації, акціях та заходах, що організовуються політичними партіями. У будь-який інший спосіб використовувати своє службове становище в політичних цілях”.

Щодо зарплатні держслужбовців, то як на обговоренні законопроекту відзначив прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк: “При ухваленні закону в цілому, прошу внести правку, що на перехідний період протягом 2016-2017-го року в Україні формується фонд для збільшення зарплат для держслужбовців. Джерелами надходження цього фонду є кошти ЄС та інших міжнародних донорів”. Законом передбачено розмір мінімальної зарплати чиновників – не менше від двох мінімальних заробітних плат. Наразі це приблизно 2700 гривень. Однак лише з 1-го січня 2017-го року. 

Михайло Шелемба відзначає, що загалом новий Закон про державну службу це 100% крок вперед у реформуванні державної служби України, але говорити, про те, що він зробить державну службу в Україні аналогічною європейській поки дуже рано. Для цього потрібно час, подальші політичні кроки в даному ракурсів, а також тиск громадськості на зміни в цьому напрямку.

Своєю чергою Василь Лемак наголошує, прийнятий 10-го грудня 2015 року закон “Про державну службу” є ключовою ланкою реформи у цій сфері. Без нього неможливо змінити базові правила організації держслужби. Але самого закону явно недостатньо. Будуть десятки постанов уряду і головне – буде його організаційне наповнення. Але старт реформі зроблено. 

Зміни дійсно суттєві, сам закон загалом набуде чинності лише з 1 травня цього року, деякі його норми – ще пізніше. 

Лариса Романюк, “Про Захід”