Як почувається виш у 75 років? Мабуть, чи не найкраще про це знає його керівник. Адже тільки ректор як справжній лікар може відчувати роботу кожного основного нерву складного організму альма-матер. Отож ювілейний вектор цього інтерв’ю був визначений.
— Володимире Івановичу, американський журналіст Генрі Менкен свого часу сказав: «Університет — заклад, призначений для того, щоб діти піднялися на вищий щабель у суспільстві, ніж їх батьки». Наскільки Ви погоджуєтеся з такою думкою?
— Повністю погоджуюся. Це постає з реалій: час диктує завдання вищої, ніж досі, складності, і їх наступні покоління повинні успішно вирішувати. На простих речах у житті бачимо: молодь, навіть малеча опановують ґаджети та інші інновації швидше за людей середнього чи літнього віку, а тому досягнуть, без сумніву, більшого. І все об’єктивно — інакше прогресу людства не буде.
— УжНУ вже 75 років. Що для Вас криється за таким відрізком історичного часу?
— Наш університет створено відразу після завершення Другої світової війни. Тоді не було ні викладацьких кадрів, ні потрібної матеріальної бази. Отож виш розвивався завдяки людському потенціалові різних міст Радянського Союзу, а також місцевих випускників університетів Відня, Праги, Будапешта. А з початку 1950-их років розпочали підготовку в аспірантурі вже своїх випускників, котрі згодом влилися в академічне середовище, стали в майбутньому основою професорсько-викладацького складу. Упродовж цього часу в альма-матер створювали різні освітні напрями, наукові школи, зміцнювали матеріально-технічну базу. У результаті в нашому краї створено потужний заклад, який є згустком інтелекту, центром освіти, науки та інновацій, одним з осередків культурного буття та інших сфер діяльності. УжНУ— заклад із високим потенціалом розвитку, рівнем академічного спілкування, комфортне середовище, що теж, звичайно, важливо. Для мене все це багато важить — адже практично вся моя професійна частина життя пов’язана з рідним вишем.
— Коли університет святкує ювілейну дату, мимоволі завжди хочеться зазирнути в його минуле. Що в ньому переважно бачите?
— Насамперед позитивне: успіхи, які були на кожному етапі розвитку університету. Поставали різні проблеми, але їх завжди долали.
— Які б найбільші досягнення УжНУ виокремили за весь період існування закладу?
— Одразу важко виділити. Позаду ж — 75 років! Насамперед спадає на думку: основним досягненням є побудова системи високоякісної освіти. Сьогодні маємо 20 факультетів, 2 навчально-наукові інститути, де здобувають фах понад 14,5 тисячі студентів.
У нас — різноманітні сучасні освітні програми. У науці найважливішим є створення відповідних потужних шкіл. Притому з багатьох спеціальностей, на різних факультетах.
— Яким є УжНУ для Вас сьогодні у своєму розвитку?
— Бачу наш університет потужним закладом вищої освіти зі стабільним фінансовим становищем та матеріально-технічною базою, який готує фахівців високого класу, котрі володіють сучасними технологіями; формує вільних молодих людей, готових інтегруватися у відповідне фахове середовище, у суспільство після завершення навчання. УжНУ — відомий науковий центр. Це одна з опор для поступу нашого краю та всієї України. Ми беремо активну участь у розробці стратегії розвитку регіону, генеруємо й реалізуємо чимало цікавих ідей як на національному, так і на міжнародному рівнях. До нас постійно звертаються як до експертного середовища.
— Університет у 100 років уявляєте?
— Бачу його й надалі класичним університетом, елітним закладом вищої освіти, генератором нових знань із ґрунтовною міждисциплінарною підготовкою за багатьма спеціальностями, галузями знань. А ще — закладом вищої освіти з найвищим ступенем академічної свободи, який готує спеціалістів, здатних вирішувати масштабні завдання… Це повинен бути й дослідницький університет з орієнтацією на найактуальніші наукові дослідження, провайдер інновацій, науково-технічних розробок для потреб суспільства, центр громадського життя міста та всього нашого краю, орієнтований на найвищі досягнення.
— Відтоді, як стали ректором, сутність дня народження університету для Вас змінилася?
— Безумовно. Яка б не була дата, це привід призадуматися, проаналізувати досягнуте та накреслити плани, які потрібно реалізувати. Святкування стає ще вагомішим.
— Шкода тільки, що на заваді останньому стали карантинні реалії. Упораємося з ними?
— Так. Сучасний розвиток медицини приведе до перемоги над вірусом. Уже в найближчім часі вчені завершать апробацію вакцини, і вона загалом повинна попереджувати коронавірусне захворювання, як у минулому успішно вирішували проблеми багатьох інфекційних хвороб. Що стосується лікування Ковід-19: 6жовтня в «New England Journal of Medicine» опубліковано результати міжнародної групи щодо успішного дослідження ефективності препарату «Ремдесивір». Уже нині препарат вносять до протоколів лікування коронавірусу. Просто потрібен ще певний час, щоб клінічні дослідження набули безповоротного значення.
— Таке ще запитання в контексті ювілею університету. Моя колега з редакції «запропонувала студентам назвати 100 слів, які асоціюються з альма-матер». Що самі запропонували б?
— Насамперед слова «УжНУ», «студент», «викладач», «освіта», «наука», «достойний рівень», «успіх». Подивіться на рейтинги, до яких не тільки я люблю апелювати. Скажімо, ректор Карлового університету професор Томаш Зіма, коли ми вручали йому диплом почесного доктора альма-матер, розпочав промову саме з інформації про рейтинг свого закладу. Так ось про нас: у рейтингу «Топ-200» вітчизняних вишів посідаємо 11 місце. У рейтингу Webometrics— 14-е, у Scopus – 13-е. Таке ж серед українських вишів – у QS World UR by Region. Тобто за різними оцінками ми між 11—15 місцями. Рейтинги — не самоціль, але об’єктивно відображають нашу діяльність, стимулюють рухатися вперед.
— Чого б Ви побажали далі колективу Ужгородського національного університету з нагоди 75-річчя?
— Подальших успіхів, енергії та честолюбства для реалізації цікавих проєктів — з одного боку, а з іншого, — здоров’я, душевного спокою, хорошої атмосфери в трудових колективах, родинах, у колі друзів.
— Завершити наше інтерв’ю хочу тим, ким і починав, — Генрі Менкеном. Цей американський журналіст ще сказав: «Перед минулим — схили голову, перед майбутнім — засукай рукава». Якою повинна бути праця керівництва, усього колективу університету в найближчім часі, особливо в плані модернізації, щоб за 5 років ми могли з почуттям виконаного обов’язку зустріти новий ювілей альма-матер?
— Перед нами постає багато питань, викликів, адже стрімко розвивається система вищої освіти. Із запитами часу й суспільства потрібно йти в ногу. Удосконалювати навчальний процес, створювати цікаві освітні програми, які відповідатимуть новим вимогам сьогодення. І надалі необхідно вдосконалювати наукову базу, альма-матер повинна робити акцент на розвиток нових технологій, на міждисциплінарний розвиток. Вагомими є імплементація їх результатів у виробництво через науковий парк УжНУ, стартап-центр, бізнес-інкубатор. Серйозне завдання — розширювати міжнародні зв’язки й надалі рухатися в освітньо-науковий європейський простір, реалізовувати спільні програми із закордонними колегами. Важливо, щоб, отримавши диплом нашого закладу, випускник міг працевлаштуватися в будь-якому середовищі, був готовим до успішної побудови професійної кар’єри в різних країнах світу. УжНУ повинен успішно формувати сучасну високоосвічену, висококультурну, із розумінням здорового способу життя українську молоду людину. Притому наш випускник і надалі має бути фахівцем своєї справи, але поєднувати це із широким світоглядом та ерудицією. А це дасть тільки класичний виш, яким і є Ужгородський національний університет!
Володимир Тарасюк,
