Михайло Фединишинець коротко характеризує часопис:
Прикметно, що в «Культурологічних джерелах» перед моєю щоденниковою публікацією подобенково всміхається Василь Кузан з інтерв’ю для Василя Шкірі – «Письменники будують фортеці духу, які не зможе взяти жодна ворожа сила». Файний заголовок, файна розмова! Плюс мені приємно усвідомлювати, що Володимир Фединишинець і Василь Кузан рисуються в двох однакових рубриках – «Думки вголос» і що дивовижна американка Зоряна Гарко народилася того ж дня, коли й автор чудових «Дьондят», – 25 лютого. Ще один приємнющий нюанс: опісля репинського бойка Володимира Фединишинця йде цікавезна стаття ляховецького бойка, його цімбора Михайла Беленя «Символізм бойківської писанки».
У часи тотального інтернету друковані публікації гейби капітально знецінилися, відступили на другий план, але це саме той випадок, коли й моє серце радіє. Відразу акцентувати б, що часопис іде в ногу зі шаленим часом. Нині електронна версія «Культурологічних джерел» з усіх точок зору – стовідсоткова необхідність. Висловлюся образно: тираж 300 примірників – це що земля, натомість інтернетний наклад – це що небо. З будь-якого куточка нашої Землі людина, котра так чи інакше закорінена в Срібну Землю, може торкнутися висоти «Культурологічних джерел», напитися їхньої інтелектуальної води.
Аксіома, що будь-які процеси – культурні, літературні, економічні – часто-густо ґрунтуються на особистих зв’язках. Ми з завідувачем інформаційно-редакційного сектору ООМЦК Мариною Офіцинською добре знайомі зі студентських філфаківських 90-х років – і ось Бог вирішив, аби це віднедавна трансформувалося в таке творче джерело. І не можу оминути важливого факту: у 2018 році я звернувся до директора Ганни Дрогальчук з пропозицією, щоб ООМЦК висунув мене й видавця Олександру Гаркушу на міську премію ім. Петра Скунця за альбом «Шаржі Адальберта Ерделі». І ми її отримали.
