Нещодавно своє професійне свято в Україні відзначали юристи. Сучасні реалії диктують для представників цієї професії нові правила та виклики у роботі. Про власний досвід роботи у сфері сімейного права нині спілкуємося з юристкою Крістіною Овсепян.
– Крістіно, ви фахівець із сімейного права, тож добре знаєте, які сучасні виклики у цій сфері правознавства.
– Дійсно, основна моя спеціалізація – це сімейне право, і я жодного дня не пожалкувала, що обрала саме цю сферу діяльності. Вона найпоширеніша, адже нині справді багато людей потребують допомоги і консультації у цій сфері. На жаль, у нас зростає кількість розлучень, які, у свою чергу, породжують інші юридичні проблеми в житті. Саме таких звернень найбільше, і я, докладаючи зі свого боку максимум зусиль, намагаюся своїм клієнтам допомогти владнати ці проблеми.
– А чи популярні у нас шлюбні контракти?
– За два роки моєї практики на Закарпатті жодного подібного звернення до мене не було. Навіть теми такої на консультаціях ніхто не піднімав. Але під час роботи в Києві були такі випадки, можливо, це пов’язано з тим, що там – більші прибутки у людей.
– Одним із найпоширеніших питань сімейного права нині – виплата аліментів. Законодавство було нещодавно трохи змінене, тож як регулюється нині це питання?
– Справді, зараз стягнення аліментів є однією з найпоширеніших проблем, з якими до нас звертаються клієнти. На превеликий жаль, не кожен батько (у певних випадках це може бути і матір) після розлучення бажає надавати допомогу в утриманні своєї дитини. В одних випадках вони думають, що платять гроші другому з подружжя, а не своїй дитині. В інших випадках, якщо вони і згідні виплачувати аліменти, то вважають, що це має бути мінімальна сума, наприклад, 1000-1500 гривень. Раніше мінімальний розмір аліментів дорівнював не менше 25% від прожиткового мінімуму, зараз його збільшили до 50% від прожиткового мінімуму відповідно до віку дитини. На мою думку, це все одно мало, розуміють це і деякі батьки, які справді готові платити більше за ту суму, яку вимагає сплачувати держава.
– Які методи стягнення аліментів більш дієві: психологічні чи каральні?
– Я часто бачу важливість психологічного підходу, коли батько, трохи заспокоївшись після розлучення, у процесі спілкування з дитиною бачить свою схожість із нею, відчуває родинний зв’язок і сам стає поблажливішим у питаннях виплат аліментів. Але дуже дієвим є і метод покарання. Ви знаєте, що в законодавстві сталися певні зміни, і до осіб, які мають борги за несплату аліментів, органи державної виконавчої служби застосовують певні санкції, наприклад, боржнику відмовляють у перетині кордону або не дозволяють керувати транспортним засобом. Це дуже дієво. Хоча іноді, коли ці санкції в дії, боржники звертаються до адвокатів за консультацією, як їм уникнути сплати. Якщо з таким проханням звертаються до мене, я прямо відповідаю, що не буду їм допомагати в цьому питанні. Проконсультувати я готова, але разом із тим намагаюся пояснити боржнику, що йдеться про його дитину, яку треба утримувати.
Одна з дуже болючих проблем, яка також нині регулюється законодавством -домашнє насильство. Чи часто з такою проблемою звертаються до адвокатів?
Домашнє насильство – це велика проблема, яка виникла не сьогодні, але є такою гострою, що у нас запровадили Закон України про запобігання та протидію домашньому насильству, є також кодекс про адміністративні правопорушення, де регулюються ці питання. Що можу з цього приводу сказати? Норми-то прийняли, однак вони – лише матеріального характеру, а як це повинно бути здійснено процесуально, на даний час незрозуміло. Не врегульовано чітко, які заходи повинні вчиняти органи влади, що мають здійснювати функції із запобігання домашньому насильству.
Наприклад, ми знаємо, що кривдник від постраждалої особи повинен бути відділений. Однак чітко не врегульовано, яким чином це зробити, хто це має зробити, куди повинна бути дитина/жінка/ чоловік переміщена тощо. Тому я вважаю, що ця норма не діє навіть на 50%. Нині на кривдника поліція складає протокол і відпускає його додому. А домашнє насильство може й надалі систематично повторюватися. Я вважаю, до цього питання треба серйозніше віднестися і доопрацювати, аби був якийсь результат. Бо так люди бачать, що це не працює, тому і не звертаються до нас. У моїй практиці не було таких звернень, зіштовхувалася я з цією проблемою лише тоді, коли працювала поліцейським омбудсменом.
– У вас досить великий досвід роботи: два роки ви працювали помічницею адвоката у Києві, п’ять років – помічницею судді в Ужгороді, два роки – поліцейським омбудсменом. Як ви гадаєте, такий досвід юридичний може бути потрібен громаді в нинішній ситуації, коли на місцях ми потребуємо розумних та освічених людей?
Я вважаю, що так. Людина розвивається, змінюючи рід діяльності, пробуючи щось нове. На кожній своїй роботі мені хотілося пізнавати більше. На кожній посаді я багато вчилася. Нині я поки зупинюся на адвокатській діяльності, бо дуже задоволена, коли бачу посмішки людей, їхню вдячність за свою роботу, коли вони кажуть, що не пошкодували про те, що звернулися саме до мене. Але крім адвокатури, яка справді приносить мені велике задоволення, нині я вирішила взяти участь у місцевих виборах – спробую свої сили в якості кандидата у депутати Ужгородської міської ради. Мене запросили в команду політичної партії «Удар», знаючи мій характер, знаючи, що я добиваюся мети, якщо беруся за справу. Партію «Удар» я обрала через те, що маю велику повагу до людей, які мені запропонували приєднатися до команди. Ці люди також у житті пройшли непростий шлях і здобували все своїми силами – такі не можуть створити поганої команди.
– Уже знаєте, над чим би хотіли працювати в міській раді?
– Звичайно! Якщо вдасться отримати бажаний результат на виборах, я чітко знаю, над чим буду працювати, знаю проблематику міста і того району, в якому проживаю, знаю, що не задовольняє людей, на що вони щодня сваряться. У нас немалий райончик, в якому проживає багато молодих сімей із дітьми, а майданчиків ігрових майже нема. Також актуальна проблема великої кількості домашніх тварин, яких нема де вигулювати. Я впевнена, що це проблеми не лише мого округу, а і всього міста. І я бачу, як її можна вирішити.
– Наостанок нашої бесіди пропонуємо сказати вам кілька слів від себе.
– Я би хотіла порадити усім, хто нас читає, не нехтувати порадами юриста, вчасно звертатися, якщо є проблеми. Іноді вчасна консультація фахівця дає великі наслідки, а розумна порада дасть можливість негайно діяти або подумати і зачекати. Тож я бажаю усім вчасно приймати правильні рішення.
