Діамантове весілля: як оунівець з ГУЛАГу повернувся і зустрів своє кохання

Опубліковано:

Нещодавно, а саме 25 жовтня,  відсвяткували своє Діамантове весілля Данилишин Олексій Васильович та Данилишин (Якимишин) Ганна Теодорівна. Про цю поважну дату Про Заходу стало відомо від онучки ювілярів, Оксани Пинті. 

Шістдесят років разом – водночас поважна та надзвичайно трепетна дата, тим більше, що життя Олексія Васильовича не було простим. Народився ювіляр 9 березня 1931 року в селі Облазниця  Жидачівського району Львівської області.

Початкову школу закінчив у рідному селі. Семирічку – в сусіднім Жирівськім. Потім поступив у Стрийське педагогічне училище, де був заарештований у 1950 році органами МБД за приналежність до молодіжної організації «Месники» за членство в ОУН-УПА. Був засуджений на 25 років покарання у гулагівському концтаборі Джезказган. Але у 1956 році потрапив під амністію та повернувся  в Україну.

Педагогічний інститут закінчити не вдалось, оскільки мав судимість. Тож, як тільки з’явилась можливість, вступив до Технікуму механізації та електрифікації, і 32 роки, аж до пенсії пропрацював з електромережами. Мрія навчати дітей так і залишилася мрією. Натомість багато сил та любові вклав у виховання власних дітей та онуків. Дідусь та бабуся й до сьогодні є для молодших прикладом для наслідування, осередком любові, поваги, взаєморозуміння. 

Кохана Олексія Ганнуся Теодорівна (дівоче Якимишин), народилась 8 липня 1935 року в селі Заболотівці Жидачівського району Львівської області. Початкову освіту та семирічку здобула в рідному селі. В 13 років поступила в Стрийське педучилище, де навчалась 4 роки, згодом вищу освіту здобула в Дрогобицькому педінституті. Усі 42 роки пропрацювала у освітянській сфері вчителем української мови та літератури.

Зустріч Олексія Васильовича та Ганни Теодорівни відбулась завдяки тітці, до якої Ганна прийшла в гості. Потім була ще одна зустріч на весіллі у друзів, де Олексій був дружбою, а Ганнуся гостею. Ввечері, коли всі вже розходились, Олексій запропонував провести Ганнусю до автобуса.

Потім розмова за розмовою, зустріч за зустріччю – почалась їхня історія кохання: чотири роки їхньої дружби та неймовірно щирих почуттів. Олексій майже щодня долав 7 км для того, щоб на мить побачити свою Ганнусю, поговорити, порадитись, пригорнути до себе.

Згодом було освідчення, весілля, і початок їхнього сімейного шляху: такого щасливого –  бо разом, і такого скрутного – бо мали тільки одну валізу на двох. Пішли жити на найману квартиру, а точніше кімнату. Але бажання мати власне сімейне вогнище, де будуть виховувати своїх дітей, допомогло реалізувати задумане.

Олексій, завдяки роботі, отримав план на будівництво. Скільки ж було радості, скільки недоспаних ночей і покладених зусиль, але вони разом з Ганнусею звили-таки своє гніздечко в смт. Гніздичів (присілок Кохавина), де проживають і сьогодні.

У цього світлого, мудрого та прекрасного подружжя троє дітей: двоє синів та донечка, п’ятеро онуків та чотири правнуки. На Діамантове весілля зібралася уся родина, що мешкає як на Львівщині, так і на Закарпатті. Старший син Ігор з дружиною живе у Львові, його дочка Соломія з чоловіком також у Львові. Середній син Василь – живе з дружиною в Ужгороді. Його діти Оксана та Олексій з сім’ями  та внуками також мешкають в Ужгороді.

Найменша донька Олександра, яку всі кличуть Лесею, з чоловіком живуть в Новому Роздолі Львівської області, а їхні діти Катруся та Іринка навчаються в Кракові.

Непростий, але прекрасний спільний шлях тривалістю у 60 років в коханні та любові дозволив створити свій, особливий світ, в якому дітям, а особливо онукам, прививалася любов до природи, майстрування, вишивки, малювання, куховарства. Як розповідає Оксана Пинтя (онучка Олексія Васильовича та Ганни Теодорівни), усі канікули вони полюбляли проводити у селі. Тепер велика та дружня родина, яка вже поповнилася правнуками, як і раніше зустрічається в теплому родинному колі та приходить на допомогу у скрутних обставинах, як того навчали дідусь з бабусею.

«Про Захід»

Світлини взяті зі сторінки у ФБ Оксани Пинті.

Про Захід