Ужгородські депутати кнопкодавлять − правоохоронці «не бачать»

Опубліковано:





За один день роботи Верховна Рада приймає щонайменше один закон, ціна якого варіюється від 5 до 15 мільйонів гривень. Таку інформацію оприлюднив у інтерв'ю Інтернет-виданню “FaceNews” народний депутат від “Блоку Петра Порошенка” Сергій Каплін.

Журналісти ж порахували, що, якщо за законопроект проголосує 250 депутатів, то кожен “кнопкодав” отримує від 20 до 60 тисяч гривень за “роботу”.

Закарпатські журналісти та громадські активісти також неодноразово “ловили” депутатів Ужгородської міської ради на голосуванні чужими картками. Явище кнопкодавства, на жаль, цілком буденне та безкарне на засіданнях сесій міськради. Так, зокрема, у липні 2014-го року журналіст “Про Захід” зафіксувала кілька випадків кнопкодавства поспіль на засіданнях сесії міської ради. Позаяк усі випадки були зафіксовані на відео та фото, журналіст звернулася із відповідною скаргою до правоохоронців.

Так, 4 серпня 2014-го року до прокуратури міста Ужгород скерована заява з проханням перевірити факти зловживання повноваженнями депутатами Ужгородської міської ради одразу аж на кількох засіданнях сесії: 11-го та 14-го липня та 25-го липня 2014-го року.

Тоді відзначилися депутати Михайло Рошко,

  депутат екс-регіонал Олександр Ковач та депутатка Юліана Бедь 

У заяві були наведені посилання на відповідні публікації у ЗМІ , а також доданий диск із відеозаписами, з яких очевидно, що окремі депутати Ужгородської міської ради на пленарних засіданнях сесії Ужгородської міської ради голосували чужими картками для голосування, що порушує регламент Ужгородської міськради, Закону України “Про місцеве самоврядування”, Закону України “Про статус місцевих рад” та Конституцію України. Крім того, копія зверхня була відправлена на ім'я тодішнього Генерального Прокурора України Віталія Яреми.

Першою прийшла відповідь від Генпрокуратури, в якій повідомлялося, що заяву скерували в прокуратуру Закарпатської області, для подальшого її розгляду і відповідного реагування.

06.08 2014-го року надійшла відповідь від прокуратури міста Ужгород за підписом виконуючого обов'язки прокурора міста Ужгород, радника юстиції М.М, Маренича про те, що відповідно до ст. 7 Закону України про звернення громадян, ст. 21 Закону України “Про прокуратуру” для організації розгляду скарги Романюк Л.В. на дії окремих депутатів Ужгородської міськради направлена в Ужгородський МВ УМВС України в Закарпатській області.

Позаяк жодної реакції чи відповіді від міської міліції за 4 (!) місяці так і не надійшло, журналіст “Про Захід” звернулася до прокуратури міста Ужгород із скаргою та проханням провести перевірку розгляду заяви МВ УМВС міста Ужгород та вжити відповідних заходів.

16.12. 2014-го року надійшла відповідь від прокуратури за підписом прокурора міста Ужгород Володимира Гаврилюка: “відповідно до статті 7-ї Закону України “Про звернення громадян” направляю для організації розгляду звернення гр. Романюк Л.В. з приводу ненадання службовими особами Ужгородського МВ УВС України в Закарпатській області відповіді на звернення у УМВС України в Закарпатській області. Про результати розгляду прошу повідомити заявника у встановлений законом строк”.

Згідно статті 20-ї Закону України “Про звернення громадян” звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Наразі від моменту відповіді прокуратури міста Ужгород журналісту “Про Захід” та, відповідно, скерування скарги, до УМВС України в Закарпатській області, минуло рівно два (!) місяці, однак жодної реакції, відповіді чи бодай формальної відписки міліція так і не надіслала. Що це, службова недбалість чи свідоме небажання розглядати справу пов'язану з міською владою − питання відкрите. Однак саме через безкарність депутати й далі продовжують кнопкодавити без жодних обмежень. 

ЛАРИСА Романюк “Про Захід”


Про Захід