Соціум

Карпатським бджолам потрібен “безвіз”. А місцевим пасічникам – підтримка

 

Ця публікація – друга частина дослідження “ПроЗаходу” про експортний потенціал закарпатського бджільництва. У попередній статті ми писали про те, чому продажі нашого унікального меду за кордон – поки що тільки у солодких мріях місцевих пасічників. Тепер дізнаємося, яка ситуація з експортом карпатської бджоли, яку наш експерт, керівник спілки пасічників “Срібний край” Віктор Папп називає найпрацьовитішою бджолою у світі. За його словами, попит на карпатку стабільно величезний.

Далі – пряма мова Віктора Паппа. 

Карпатку знають у всьому світі

Раніше традиційно найбільше маток і бджолопакетів із Закарпаття відправлялося в Росію. Але зараз там дуже добре працюють санкції. Ми бачимо, що з кожним роком Росії все важче і важче давати достойну ціну за наші пакети. У тамтешніх пасічників знижуються прибутки і їм уже складно купувати закарпатські бджоли. Раніше нам було дуже вигідно відправляти бджіл в Росію, бо в Україні ціни були менші, а додаткові витрати на транспортування перекривалися з лихвою. В Росії завжди були високими прийомні ціни на мед, а зараз бачимо, що в них ціни на мед стають нижчими, ніж в Україні.

Така ж ситуація з бджолопакетами. Минулого року була парадоксальна ситуація, коли наші олігархи, які створюють великі пасіки в центральній Україні, закуповували карпатську бджолу дорожче, ніж за неї були готові платити росіяни.

 

 

Ринок диктує свої умови. Але з точки зору ринку ще привабливіше – відправляти бджіл в Євросоюз. Тільки поки що такий експорт носить обмежений, можна сказати  дослідницький характер. А міг би стати одним з головних. Є дуже багато пасічників, які приїжджають за карпатською бджолою з Румунії, Чехії, Польщі, країн Балтії. Насправді інтерес до наших бджіл є в дуже багатьох країнах. Ми маємо канали поставки до Ізраїлю, в Саудівську Аравію, на Кіпр. Звідти вони розлітаються буквально у всі країни Центральної Азії. Там наша бджола чудово себе рекомендує. І всі ці ринки сьогодні набагато привабливіші за російський.

В Євросоюз – хіба що перельотами

На Закарпатті вартість матки з племінного господарства коливається у межах від 250 до 300 гривень. А в країнах Європейського Союзу вона буде значно більшою.

У мене були намагання організувати експорт пакетів бджіл до ЄС. Але успіхом ці спроби не увінчалися. Євросоюз не дозволяє завозити бджолопакети з так званих третіх країн, до яких відносять і Україну. Офіційна причина – аби уберегти європейських бджіл від нових потенційних захворювань. Але насправді є такі технології пакетного бджільництва, коли перенесення захворювань практично відсутнє. Наприклад, коли мова йде про так званий трушений пакет (рій бджіл).

 

 

Звичайно, насправді в Європі діагностується переважна кількість захворювань бджіл, що й в Україні. Говорити, що в нас є те, чого немає в них – складно. Еволюція бджоли, рівно як і еволюція всіх живих істот на Землі, мільйони років відбувалася у поєднанні з певними захворюваннями. Якщо пасічникувати грамотно і професійно, то випадки захворювань бджіл не є смертельними і можуть бути достатньо контрольованими.

В ЄС це добре розуміють. Але вони також розуміють, що Україна є надзвичайно потужним виробником меду і вже складає велику конкуренцію європейським пасічникам. А ще може стати таким самим потужним конкурентом на ринку пакетів бджіл. Причому дуже якісних бджіл – роботящих, медоносних. І що ми з часом зможемо витісняти з ринку місцевих європейських виробників тих самих пакетів або маток.

Сьогодні ми маємо хороший племінний матеріал і дуже працьовитих людей – це величезні переваги українського бджільництва. Євросоюз фактично оберігає себе від таких потужних конкурентів, забороняючи ввезення пакетів бджіл. Невеликі партії бджолиних маток з України потрапляють до ЄС, в тому числі й офіційно. Але тільки матки. Я не знаю жодного випадку, аби хтось із Закарпаття офіційно завіз в ЄС певну партію бджолопакетів.

Чому можна експортувати матки? Менше ризику завезти хвороби. З іншого боку, матковивідною справою займається значно менше пасічників, ніж пакетною справою. У мене є досвід експорту маток, крім Росії, наприклад, в Ізраїль. Там немає жорсткого обмеження в породності і вони вітають поставки наших бджіл. Такі країни як Молдова, Узбекистан, Казахстан, Білорусь, Росія на державному рівні визначилися з районуванням у себе або цілковито, або переважно саме карпатських бджіл. Їхні ринки з радістю приймають відселекціонованих маток карпатських бджіл.

Не повторювати помилок сусідів

Карпатська бджола в Закарпатті достатньо добре збереглася. Наприклад, у Румунії, після вступу цієї країни до ЄС, пішов величезний експорт карпатки і імпорт бджіл європейських порід, що у великій мірі призвело до втрати місцевих бджіл. Тепер румуни схаменулися і запустили потужну державну програму підтримки селекції місцевих карпатських бджіл.

 

 

 

Зрозуміло, що дуже непросто, а часто і неможливо виправити багаторічну гібридизацію бджіл. Особливо коли в цьому замішані надзвичайно небезпечні складні гібриди типу Бакфаст. Ці гібриди в перших поколіннях мають добрий імунітет і успішно конкурують з місцевими бджолами по збору меду. Але в наступних поколіннях їх позитивні характеристики зникають і проявляються небезпечні риси, наприклад, виняткова агресивність. Найгірше те, що трутні цих складних гібридів, спаровуючись із матками місцевих бджіл, буквально знищують їх оригінальний генофонд. Це призводить до невиправних наслідків.

Саме такий смертельний шок переживає бджільництво Румунії. В них на державному рівні заборонено використання таких складних гібридів. Схожа протидія знищенню місцевих бджіл проводиться і в Молдові.  В обох країнах ведеться складна і кропітка робота по відродженню, пошуку оригінальних не гібридизованих бджіл і збереження того, що ще залишилося. У тому числі для цього закуповують і різними шляхами завозять нашу закарпатську чистопородну бджолу. Подібні проблеми є і в сусідній Польщі. 

Завдяки кордонам і відсутності медоносних промислових угідь (бджола з центральної України на Закарпаття не завозилася, бо не було з чого збирати мед у промислових масштабах) карпатські бджоли в нашій області ще збереглися.

 

 

Але зараз є великі ризики їх втрати. Окремі несвідомі або жадібні пасічники завозять на Закарпаття різні нетипові породи бджіл. Зрозуміло, що це шлях в нікуди. Біологія бджоли така, що матки паруються тільки в повітрі, тобто процес спаровування не може відбуватися на якомусь контрольованому майданчику. Це відбувається часом за 5-7 км від пасіки. За даними наукових досліджень, матка або трутень у пошуках партнера можуть залітати навіть до 10 кілометрів. Якщо вони з двох сторін летять назустріч один одному, то вже маємо 20км. Іншими словами, всі пасіки, які є в радіусі 20км, можуть вплинути на генофонд вашої.

Наприклад, у нас є дуже суттєві проблеми на тих пасіках, які неподалік від кордону з Румунією. Карпатська бджола – сірого кольору, у неї однотипне забарвлення. А на тих пасіках часом починають народжуватися жовті бджоли. Це вплив гібридних трутнів, або трутнів чужих порід. Так трутні-іммігранти контрабандою “завозять” до нас чужі нетипові гени – усміхається Віктор.

 

 

Якщо ж серйозно, то це велика проблема. На такі пасіки, що біля кордону, я змушений щороку завозити новий чистопородний племінний матеріал. З гірських добре ізольованих пасік забираю плідних чистопородних маток, яких підсаджую в сім'ї з ознаками гібридизації. Або виводжу від чистопородних сімей нові генерації неплідних маток і теж проводжу заміну. Таким чином контролюю і батьківський, і материнський фонд.

Про те, як зберегти чисту кров карпатської бджоли, скільки грошей треба на створення одного генофондного господарства у 6 закарпатських селах, коли наші бджоли полетять у Канаду і чому зараз експорт бджіл з України до ЄС справді мізерний – читайте у третій частині матеріалу.    

Ярослав Світлик,

спеціально для “ПроЗаходу”

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

+ 20 = 25