Як і чи взагалі святкувати Новий Рік у теперішній важкій ситуації − дискусія, яка останнім часом активно точиться в мережі Інтернет. Хтось вважає, що після непростого року випробовувань українцям потрібне свято, інші − що святкування під час війни недоречні і аморальні. І майже всі сходяться на тому, що всі офіційні праздникування потрібно звести до мінімуму і повністю відмовитись від салютів. “Про Захід” опитав відомих краян та активних ужгородців, що вони думають про відзначання “свята, що наближається”.
Василь Губаль, голова Закарпатської ОДА:
“Я вже робив заяву і рекомендував підприємствам, установам та організаціям, всім головам районів і місцевих рад утриматися від гучних святкувань. Ще один важливий акцент − це відмовитися від салютів. Але примусити ми нікого не можемо.
Звичайно, що я не маю впливу на кожен колектив, приватні підприємства тощо, але своїх підлеглих я попросив утриматися. Запропонував, якщо є таке бажання, то краще витратимо кошти на наших воїнів. Але також є наша малеча, яку ми будемо вітати в дитбудинках, а діток учасників АТО ми запрошуємо до головної ялинки області: для дітей військових 23 грудня у Ляльковому театрі буде свято. Але все це буде тільки для дітей.
Ми ж привітаємо один одного і поїдемо додому, у свої родини. Загалом для мене особисто Новий рік − це домашнє свято, яке годиться проводити в оточенні сім'ї. За 26 років я ніде крім власної домівки його не святкував”.
Андрій Шекета, екс-голова Міжгірської РДА:
“Відзначати Новий рік, звісно, потрібно. Саме відзначати, як певну подію, хронологічну межу тощо. А от щодо святкування, то тут треба бути обережнішим. Як на мене, жодних гучних святкових заходів організовувати не потрібно, а витрачати на це бюджетні гроші тим більше.
В Новий рік мають бути привітання, підведення підсумків року і плани на майбутнє, а не масові п'яні гуляння з викликами швидкої і міліції. Зважаючи на ситуацію в країні, я повністю підтримую озвучену кимось ідею не використовувати салюти, ні в якихось організованих заходах, ні в приватних. Здається, й так забагато вибухів в цій країні. Хоча ми в Закарпатті їх і не чуємо.
Але мені здається, що відзначити Новий рік для багатьох з нас буде важливо. Ми ж збираємось з своїми друзями, родинами, можемо посидіти разом, поспілкуватися, відчути підтримку близької людини, обговорити промахи і недопрацювання в році минулому, заручитись підтримкою на рік майбутній, просто бути разом, відчувати певну єдність. І, як на мене, це важливо і корисно.
Святослав Бабіля, координатор ГО “ОПОРА” в Закарпатській області:
“Святкувати Новий Рік однозначно треба. Цей рік був дуже важким для українців, і можливість відійти від буденності дійсно потрібна. Разом з тим, святкуючи, ми не маємо забувати про тих, хто нас захищає. Гаслом святкування мало б бути : “Поділися святом із солдатом” і “поділися святом з братом” (для переселенців). Переконаний, що в святкові дні люди стають більш добрими і щедрими до ближніх, в них утверджується оптимізм і віра в краще. Зрештою, не можна забувати про дітей. А для них, традиційно, Новий Рік і Різдво − особливі свята, яких вони чекають цілий рік”.
Ярослав Шафарь, заступник голови Ужгородської міської ради:
“Мене особисто дивує масштаб святкування нового року у деяких закладах. Будиночок у Воєводино на новий рік, наприклад, на 4 дні з розважальною програмою понад 16000 гривень! В Ужгороді теж ціни кусаються. Таке враження, що ніхто не пробував усвідомлювати, що коїться в країні. Хочу також нагадати, що будь які феєрверки заборонені. Але разом з тим, мусимо врахувати, що у нашому регіоні буде відпочивати багато туристів. І, зважаючи, на відсутність снігу у горах, ми мусимо їх розважати чимось іншим. Тому з 2-го по 5-те січня на набережній Незалежності буде проведено Благодійний новорічно-різдвяний ярмарок “МЕДОВУХА-ФЕСТ 2015”.
Юлія Дуб, журналіст і громадський активіст:
“Вважаю, що зараз будь-який святковий офіціоз сприймається щонайменше дико. По-перше, робити гучні гуляння з феєрверками і концертами − це величезна неповага до наших військових і добровольців, які воюють на сході України. По-друге, офіціоз з представниками ужгородської влади − це неповага до тисяч людей, які виступали проти влади регіоналів і зараз вважають її нелегітимною. А на всеукраїнському рівні керівництву держави теж варто думати про якісь необхідніші речі, ніж святкування нового року.
Пропоную відсвяткувати цей Новий рік у дусі волонтерського ярмарку, бо як показує досвід − це значно ефективніше, красивіше, якісніше і корисніше. Без дорожезних феєрверків. А гроші скерувати на допомогу військовим. Тоді цей рід для усіх нас почнеться з людської щирості і доброти, а не з дорогої, нікому не потрібної політично-офіціозної фальші”.
Юлія Ледвижко, менеджер із страхування:
“Коротко скажу так: звичайно, що вважаю дуже недоречним і неправильним гучно святкувати свята, особливо із салютами, коли хлопці за нас віддають свої життя. Краще б ті гроші пішли їм на допомогу…”
.jpg)
Вікторія Жуйко-Сабо, волонтер “Руху підтримки Закарпатських військових”, журналіст:
“Останнім часом це питання мені задають дуже часто. Особливо дратують ті, хто запитує щось типу “де святкуватимеш?”. Відповідь у мене стандартна: “Зустрічатиму Новий рік у своїй країні, де зараз війна”. Після цього питань типу “як?” у більшості не виникає. Я категорично проти салютів і “бла-бла-бла”. Буде ялинка і мандарини − усе. Жодного шампанського, дискотек, ресторанів не буде, як не було упродовж останніх місяців.
Я не претендую на те, аби хтось думав так само. Скоріш за усе мою категоричність можна повністю виправдати волонтерською діяльністю і чітким усвідомленням того, що зараз відбувається в моїй країні. Хочуть люди святкувати – щасливо, змушувати когось відмовлятися від чергової п'янки − не збираюся. Просто перед тим, як викидати купу грошей на незрозумілі гуляння, − перегляньте фото з госпіталів, з засніжених окопів, і просто подумки подякуйте за те, що ви зараз у теплій квартирі, живий і з руками-ногами”.
Світлана Максимюк, ужгородка:
“Святкувати чи ні, і як саме святкувати Новий рік, коли в країні війна і наші співвітчизники в цей самий час стоять на захисті й обороні України, коли майже щодня є поранені та загиблі, − це, безумовно, кожен вирішує сам.
Що стосується святкових заходів в місті, й країні загалом, то вважаю, що цьогоріч їх необхідно звести до мінімуму. І то для малечі. Ялинка в центрі міста, ранки в дитячих закладах, традиційні новорічні солодкі подарунки. Цього достатньо. Все інше – концерти, дискотеки, салюти − від цього необхідно утриматись. Це все, по-перше, витрати, а в цей складний час не потрібно витрачатись на те, без чого спокійно можна обійтись. По-друге, зараз, як ніколи, потрібна єдність українського народу та підтримка один одного. І коли одні десь там, на передовій, в окопах, в мороз і страшний холод, фактично собою відгороджують інших, тобто усіх нас, хто не на передовій, то, святкуючи, помпезно й гучно, як зазвичай, ми покажемо свою підтримку захисникам України та єдність? Однозначно, ні. А ми повинні проявляти її, весь час показувати, що ми – єдині, і що ми, уся Україна, – з ними.
Особисто я не святкуватиму Новий рік вже другий рік поспіль. Не відзначала, коли мої співвітчизники стояли в цей час на Майдані, не святкуватиму, й коли мої співвітчизники зі зброєю в руках змушені захищати рідну землю. Коли вони гинуть за рідну землю. Та й за усіх нас. Це моя принципова позиція в питанні новорічних святкувань в цей складний час для України. З нею можна погодитись й поступити так само, або ж не погодитись й поступити на власний розсуд”.
Наталія, менеджер будівельної компанії:
“Я переконана, що вся Україна повинна утриматися від святкування, не виходити натовпом на гуляння, не скликати концерти, не салютувати. Кожна сім'я чи компанія друзів повинні це свято провести у тісному колі, у затишному місці вдома чи в гостях. Аби це було відчуття спокою і миру. Мені здається, якщо кожен це відчує у собі в новорічну ніч, то так воно і буде для всіх нас у майбутньому році… Це ніби, як загадати одне бажання в одну мить кожному українцю у повній тиші… Щоб його на небі почув той, хто повинен почути… І щоб більше взагалі ніяких думок, тільки ця єдина “допоможи нам, врятуй нас, збережи і помилуй”.
Однак є одне “але” особисто для мене стосовно святкування. Я працюю у великій компанії. Наш директор кожного року влаштовує нам корпоратив перед Новим роком. Це одне свято для всього колективу, з'їжджаються всі філіальні працівники з усієї області в Ужгород і нам воно подобається. В першу чергу, воно потрібне, оскільки ми цим святом закриваємо важкий робочий сезон.
І звісно, цього року думки працівників розійшлися. Хтось не йде, бо “цімбори гинуть на війні”… Це чути дуже неприємно тим, хто йде на святкування, а таких все таки більшість. Ніби нас присоромлюють чи що. Але ця більшість йде (і я у тому числі) тому, що ми, в першу чергу, колектив і це свято для нас і про нас. Ми його заслужили. Воно нас зближує, ми після таких свят один до одного ставимося ще краще. І я це знаю, відчуваю, бо працюю тут уже восьмий рік. Більше того, для багатьох з нас це єдиний варіант провести старий рік у ресторані, у гарному вбранні…Кожен сам робить собі свято, формує свій настрій, тому це справа кожного. Але ми утримаємося від салютів, здається, навіть торта не буде”.
Лариса РОМАНЮК “Про Захід”
