Просто дивовижно, як окремі діячі вміють крутити ситуацію в різні боки, виставляючи її з вигідного для себе боку. Дехто з молодих політиків надто буквально розуміє вислів про відсутність вічних друзів та ворогів і існування винятково вічних інтересів.
Всю каденцію мера Сергія Ратушняка, половину каденції Віктора Погорєлова молодий революційний політик Віктор Щадей нещадно критикував градоначальників за безбожний дерибан міської землі. В притаманній собі манері в засобах масової інформації емоційно розкривав схеми дерибану, називав прізвища найбільших ужгородських “дерибанщиків”, не боявся вступати у публічні конфлікти просто в сесійній залі як із Погорєловим, так і з Ратушняком.
І, звісно ж, така поведінка викликала підтримку. Всі ужгородці чудово знають, як депутати наживаються на земельних питаннях. Суми в цьому “бізнесі” крутяться велетенські. А в бажанні нажитися депутати йшли на геть дикі кроки, як от приватизація земель аеропорту в 2008 році.
Тим дивніше, коли в іншій, але схожій ситуації Віктор Щадей раптом не побачив порушення законодавства і говорить вже не про дерибан, а про “ужгородські сім'ї, які можуть втратити земельні наділи”.
В 2010-му році міськрада роздала земельні ділянки просто біля об'їзної дороги неподалік кар'єру. Навесні цього року народний депутат України Валерій Пацкан звернувся до прокурора області з депутатським запитом щодо ділянок (див. запит в кінці матеріалу). Валерій Пацкан навів свої аргументи, чому вважає, що забудова на цих ділянках неможлива, докладно перерахувавши всі законодавчі акти, постанови, вказівки різних держструктур, які будуть порушені, якщо на цьому місці розпочнеться масова забудова. Нардеп вказав, що масова забудова в межах придорожньої зони може негативно відобразитися на забезпеченні функціонування вказаної автомобільної дороги, її реконструкції, ремонті та утриманні в інтересах держави і користувачів.
Тому попросив прокуратуру перевірити надану інформацію, з'ясувати чи дійсно земельні ділянки під забудову були видані з порушенням законодавства та, у випадку підтвердження, звернутися до суду. В прокуратурі після проведення перевірки справу дійсно передали до суду. І вже в суді, який розпочинається сьогодні, 16 грудня, вирішать, порушувала міськрада закон, виділяючи ці ділянки під забудову, чи діяла в рамках закону. В принципі, це вся історія. В якійсь мірі вона банальна, адже органи прокуратури регулярно проводять земельні перевірки та подають до суду, коли виявляють порушення.
Але 6 листопада тоді ще в.о. міського голови Ужгорода Віктор Щадей на своїй сторінці в фейсбуці написав пост, в якому звинуватив нардепа Валерія Пацкана в особистих інтересах щодо цих ділянок. І банальна судова справа раптом перетворилася на драматичну історію про те, як “заради свого бізнесу цинічний депутат вирішив лишити без даху над головою 500 ужгородських сімей”.
“Сенсацію” підхопили ЗМІ і зчинився скандал, який, якщо розібратися, не вартує виїденого яйця. Причина, через яку Щадей звинуватив Валерія Пацкана, – власна земельна ділянка нардепа, яка знаходиться позаду вказаних. За версією Віктора, забудова просто перекриє дорогу до його ділянки і от через це Пацкан нібито й хоче відібрати від “500 ужгородських сімей” землю.
У Валерія Пацкана тут дійсно є ділянка. Він придбав її у приватних власників (а не отримав від Погорєлова, як чомусь стверджують окремі ЗМІ). Щодо ділянки він відповідав Щадею майже того ж дня, коли й прозвучали звинувачення.
“І справді, ділянка, яка розташована у районі об'їзної дороги, належить мені, Пацкану Валерію Васильовичу. Вона придбана ще у 2008 році, коли народним депутатом я не був (маю цей статус з 2012).
Тоді займався підприємницькою діяльністю у сфері автобізнесу, і землю придбав з цільовим призначенням: для будівництва автосалону та станції технічного обслуговування. Відповідно, розташування даного концептуального центру потребувало ділянку розмірами близько 10 000 м. кв”, – зокрема повідомив тоді політик на своїй сторінці в фейсбуці.
Втім, земельні ділянки, що знаходяться біля дороги, не перекривають дорогу до ділянки Пацкана. Досить глянути на карту, щоб побачити – під'їзд до неї можливий мінімум з двох сторін.
До того ж незрозуміло, звідки Щадей взяв число 500. Воно, звісно, гарне, але абсолютно нереалістичне. На цій території нема й не може бути такої кількості земельних ділянок. Звичайно, якщо права людей порушуються, то не має значення, 500 сімей чи 5, просто незрозуміло, для чого заради популістського ефекту називати абсолютно нереальну кількість “постраждалих”.
Як видно на зображенні, ділянки знаходяться в охоронній зоні, яку не можна забудовувати. Частково входить до неї й ділянка Валерія Пацкана. Коли тут готувалися будувати автосалон, на цій частині планували побудувати автомобільну стоянку.
(1).jpg)
Найцікавіше в цій історії, що ті, хто розкручує скандал, навіть не дозволяють припустити, що земля все ж таки могла бути виділеною незаконно. Віктор Щадей несподівано виявився чудовим земельним юристом, який легко розібрався хто правий, а хто ні в ситуації.
А між тим хочеться нагадати, що земельні ділянки на об'їзній дорозі виділені не будь-ким, а міською радою минулої каденції. Це було одне з останніх рішень тієї ради, коли поспішно роздавалось якомога більше ділянок. Тією самою міськрадою, яку Віктор Щадей весь час звинувачував у безцеремонних дерибанах, банальній крадіжці ужгородської землі, неймовірній кількості тіньових схем, що дозволяють збагачуватися одним і тим же кільком персонам з міськради, оформляючи десятки земельних ділянок на підставних осіб.
Саме ця міськрада остаточно втратила будь-який авторитет в містян, бо якби могла, розпродала б і Ужгородський замок, поділила на земельні наділи територію замку архітектури та побуту, а замість старих хат у музеї дозволила б збудувати сучасні 9-поверхівки.
Завдяки рішенням цієї міськради в Ужгороді вибухали регулярні скандали, протести, пікети, коли забудовники приходили в зелені зони та й просто в двори до людей. Віктор Щадей мав би це чудово пам'ятати, адже регулярно “світився” на всіх подібних скандалах.
Так от, тепер нам пропонують повірити на слово, що ця міськрада раптом “прозріла” у випадку виділення землі на об'їзній, дотрималася всіх законів і дійсно віддала просто так землю “500 простим ужгородським родинам”, а не підставним персонам, як це у неї давно повелося…
Може, звісно, бути по-різному, але принаймні таке “диво” треба провірити. Суд є суд, сторони прийдуть зі своїми аргументами й будуть відстоювати свою правду. Потім будуть апеляції, інші судові інстанції, поки не буде покладена остаточна крапка в історії. Навіщо все це було перетворювати на балаган? Інших причин, окрім бажання попіаритися, не видно.
В цьому теж немає нічого дивного – кожен здобуває собі популярність та славу тими методами, які дозволяють йому використовувати власні совість і честь. Шкода лише, що на це “ведуться” мислячі люди, як от Олександр Волосянський, колишній керуючий справами міськвиконкому. Олександр протягом багатьох років боровся з земельним свавіллям в місті, активно став на захист площі Народної, пройшов весь Євромайдан і, як здавалося взимку, цілком заслужено отримав посаду керуючого справами…
Нині він не задумуючись повторює “тези” про “500 сімей без даху”, про нардепа Пацкана, який вирішив їх обікрасти, закликає людей приходити масово на суди і навідріз відмовляється припустити, що ділянки могли бути виділені незаконно.
Як це часто й буває в нашій країні, правий той, хто найшвидше й найголосніше закричить про свою правоту. А такі нюанси, як право і суди, вже мало кого цікавлять. Винні призначені.
Юрій Лівак, Про Захід
Запит народного депутата Валерія Пацкана прокурору області
Прокурору Закарпатської області
старшому раднику юстиції
Сидорчук О.О.
вул. Коцюбинського, 2 а, м. Ужгород, 88000
Шановний Олеже Олександровичу!
Протягом періоду 2010-2011 років, Ужгородська міська рада, своїми рішеннями передала у приватну власність громадян, юридичних осіб та приватних підприємців земельні ділянки в районі вул. Стефаника у м. Ужгороді (кадастрові номери: 2110100000:61:001:0212, 2110100000:61:001:0214, 2110100000:62:002:0252, 2110100000:62:002:0258, 2110100000:62:002:0342, 2110100000:62:002:0343 та 2110100000:62:002:0346).
Вищенаведені земельні ділянки розташовані уздовж міжнародної автомобільної дороги “Обхід м. Ужгород – контрольно-пропускний пункт “Ужгород””, якій, постановою КМУ від 24.06.2006 року за № 865, присвоєно статус загального користування державного значення, індекс М-08.
На сьогоднішній день, дана дорога перебуває в такому ж статусі згідно діючої постанови КМУ від 18.04.2012 року за № 301.
В той же час, згідно ст. 1 ЗУ “Про автомобільні дороги” автомобільна дорога – лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.
В розумінні ст. 71 ЗК України, з якою кореспондуються положення ст. 31 ЗУ “Про транспорт” землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном тощо належать до земель дорожнього господарства.
За змістом ст. 110 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень. Поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки.
Відповідно до п. 22 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ від 30.03.1994 року за № 198, у придорожній зоні автомобільних (позаміських) доріг забороняється будівництво житлових будинків, господарських і промислових споруд від краю проїзної частини на відстані не менше ніж 100 метрів на ділянках доріг державного значення I, II і III категорій, що побудовані або будуються в обхід міст і селищ міського типу, сільських населених пунктів.
Таким чином, придорожні зони автомобільних (позаміських) доріг являються обмеженнями у використанні земель, що встановлені нормативними актами.
При цьому, згідно ст. 111 ЗК України відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок та іншій документації із землеустрою.
Аналогічні вимоги, зазначені в п. 8 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ від 26.05. 2004 року за № 677 (далі – Порядок розроблення проектів) та ст. 56 ЗУ “Про землеустрій”, в редакціях діючих станом на 2010-2011 роки.
За приписами п. 2.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року за № 43 (далі – Інструкція 1), в редакції діючій станом на 2010-2011 роки, роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку включають у себе, в тому числі встановлення меж обмежень на використання земельної ділянки.
Підготовчі роботи, згідно п. 2.2. Інструкції 1, включають в себе, у тому числі аналіз висновку державного органу земельних ресурсів про наявні обмеження на використання земельної ділянки та аналіз висновку органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки.
Форма державного акту на право власності на земельну ділянку, затверджена постановою КМУ від 02.04. 2002 року за № 449, в редакції діючій станом на 2010-2011 роки, містить план меж земельної ділянки, який, згідно п. 2.10. Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 року за № 325 (далі – Інструкція 2), відображається з використанням комп'ютерної техніки.
На план меж земельної ділянки, згідно п. 2.11. Інструкції 2, в редакції діючій станом на 2010-2011 роки, наносяться, в тому числі зони обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки (чорна пунктирна лінія) та їх порядкові номери.
У відповідності до п. 2.13. Інструкції 2 у полі “Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки або її частини” зазначаються відомості про наявні обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки або її частини, визначені на підставі документації із землеустрою відповідно до законодавства.
При цьому, згідно п. 4 Порядку розроблення проектів розробником проекту відведення земельної ділянки є фізична або юридична особа, яка має ліцензію на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону.
Організаційні, кваліфікаційні, технологічні та інші вимоги щодо здійснення робіт із землеустрою та землеоціночних робіт встановлено ліцензійними умовами провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт (далі – Ліцензійні умови), затвердженими наказом Держкомзему від 05.08.2009 року за № 423.
Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити господарську діяльність щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт відповідно до цих Ліцензійних умов.
Ліцензійні умови є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, які проводять або мають намір проводити роботи із землеустрою, землеоціночні роботи на території України незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності.
Розділом 2 Ліцензійних умов встановлено, що ліцензіати, які здійснюють господарську діяльність щодо проведення робіт із землеустрою зобов'язані дотримуватись вимог ЗУ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” та виконувати роботи із землеустрою відповідно до законодавства України, в тому числі державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов (ст. 8 ЗУ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”).
Контроль за додержанням суб'єктами господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт, затверджених наказом Держкомзему від 05.08.2009 року за № 423, здійснює Держкомзем (Держземагенство) як орган ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок.
Згідно п.п. 6.5. та 7.1. Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт, затвердженого наказом Держкомзему від 02.07.2010 року з № 511, у разі виявлення порушень Ліцензійних умов, або за наявності підстав, визначених ст. 21 ЗУ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, Держкомзем (Держземагенство) приймає рішення стосовно анулювання ліцензії.
В той же час, у супереч вищенаведеним нормам законодавства та Ліцензійним умовам, проекти землеустрою щодо відведення вищенаведених земельних ділянок та видані державні акти на право власності на земельну ділянку не містять в собі жодної інформації, в тому числі і графічної, щодо встановлення уздовж автомобільної дороги “Обхід м. Ужгород – контрольно-пропускний пункт “Ужгород”” придорожньої зони.
Станом на сьогоднішній день, громадянами, юридичними особами та приватними підприємцями, яким виділено земельні ділянки в районі вул. Стефаника у м. Ужгороді вздовж автомобільної дороги “Обхід м. Ужгород – контрольно-пропускний пункт “Ужгород””, здійснюється масова забудова в межах придорожньої зони, що може негативно відобразитися на забезпеченні функціонування вказаної автомобільної дороги, її реконструкції, ремонті та утриманні в інтересах держави і користувачів.
Згідно із ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий.
Згідно ст. 19 ЗУ “Про прокуратуру” предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, вимогам Конституції України та чинним законам.
За змістом ст. 20 ЗУ “Про прокуратуру” при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.
Відповідно до ст. 21 ЗУ “Про прокуратуру” перевірки проводяться за письмовими зверненнями, в тому числі депутатів усіх рівнів та за власною ініціативою прокурора.
Народний депутат у порядку, встановленому законом, згідно ст. 6 ЗУ “Про прокуратуру”, звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
За приписами ст. 17 ЗУ “Про статус народного депутата України” народний депутат як представник державної влади у разі порушення законності має право на місці вимагати негайного припинення порушення або звертатися з вимогою до відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ та організацій припинити такі порушення. У разі порушення законності народний депутат може звернутися з депутатським зверненням до відповідних посадових осіб правоохоронних органів чи органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у відповідній галузі.
Посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ та організацій, а такожпрацівники правоохоронних органів, до яких звернуто вимогу народного депутата про припинення порушення законності, зобов'язані негайно вжити заходів щодо усунення порушення, а за необхідності – притягнути винних до відповідальності з наступним інформуванням про це народного депутата. У разі невжиття заходів щодо усунення порушення посадові особи несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19-21 ЗУ “Про прокуратуру” та ст.ст. 6 і 17 ЗУ “Про статус народного депутата України”, ПРОШУ:
1. Провести перевірку щодо наведених фактів порушення земельного законодавства;
2. Вжити заходів щодо припинення наведених порушень законності;
3. Звернутися з відповідними заявами до суду про скасування вищенаведених рішень Ужгородської міської ради та державних актів про право власності на землю, виданих на підставі цих рішень;
4. Порушити перед Державним земельним агенством України питання щодо:
– проведення позапланової перевірки суб'єктів господарювання, якими розроблялися проекти землеустрою щодо відведення вищенаведених земельних ділянок на предмет допущених ними порушень законодавства;
– позбавлення цих суб'єктів господарювання ліцензій на право проведення робіт із землеустрою;
5. Проінформувати мене, як народного депутата, про результати проведених перевірок та вжиті заходи.
З повагою,
Народний депутат України В.Пацкан
