До дня міста в Ужгороді, який проходив у минулі вихідні, оновили Пасаж у центрі міста: гарне панно на патріотичну тематику, поремонтовані лавочки та деревцята туї − справді прикрасили прохід у старій частині міста та й загалом облагородили цей направду доволі занедбаний куточок. Однак діжка меду не обійшлася без пресловутої ложки дьогтю: У неділю, просто під час урочистого відкриття велокарти, на стіні поруч з малюнком з'явився надпис… “меценат Василь Ковач”. Очевидь, що дописали його не художники, які розмальовували Пасаж, бо підпис виглядав надто “кустарно”.
Втім звістка про те, що відновлений пасаж − це заслуга регіонала Василя Ковача, збурила ужгородців зовсім не через неестетичність напису. Містянам не сподобалося, що така гарна в цілому ініціатива пов'язана з іменем екс-регіонала − депутата, який проголосував за закони 16-го січня та фігурує у багатьох повідомленнях ЗМІ, як кандидат, на користь якого масово скуповували голоси виборців на парламентських виборах у 2012-му році.
Журналіст “Про Захід” попросив прокоментувати цю ситуацію одного з організаторів заходу та лідерів велоруху в Ужгороді, Віту Мунчак.
“Велокарта та малюнок − це некомерційний проект і за нього платили підприємці, що вказано на карті. Лавиці та кущі профінансував Ковач. Я про це знала. І моя позиція наступна: місто треба ремонтувати, чистити та вилизувати. Ми могли відмовитись від ідеї і Пасаж залишився б таким же нещасним. Але ми погодились. І зараз там хоча б естетично і приємно туристам. Я ніяк не ставлюсь до цієї кандидатури. Моя мета – зробити місто кращим”, − наголосила активістка та відзначила, що підпису вже сьогодні не буде. І справді кілька годин тому прізвище депутата у пасажі замалювали.
Тим часом у групі “Ужгород” в соцмережі фейсбук після того, як журналіст Віталій Глагола розмістив світлину із свіжим свідченням “меценатства” Ковача, ужгородці висловлюють своє відношення, майже всуціль негативне, щодо цієї ситуації, пропонують прибрати підпис, та придбати для цього фарбу власним коштом. “Такий прекрасний малюнок від такої огидної людини?!”, − обурюється один з користувачів.
Член громадської ради при Ужгородській міськраді Ференц Бакі зауважує: “Вже маємо табличку з ПР в центрі.( Мова йде про “капсулу часу”, яку журналіст “Про Захід” нещодавно запропонував міській владі демонтувати. − Авт.). Стільки одіозних політиків із Закарпаття. Соромно!”
Крім того, у дискусії випливла ще одна цікава інформація: громадська активістка Юлія Дуб проінформувала ужгородців, що був і інший проект малюнку, який чомусь не погодили в міській архітектурі. “У ФРІшників був цікавий ескіз на ту стіну, намалювати панораму міста, яка переходить в усі пори року. Був проект. Шукали спонсорів на фарбу (не політиків, а підприємців), імена яких не треба би було писати на стіні. Їм відмовили у міській архітектурі. Видно вже знали, що там буде місце для дешевої передвиборчої агітації найгіршого з усіх можливих “меценатів” і політиків. Соромно має бути організаторам і відділу архітектури, що продалися за дві банки краски і 5 туйок кіловольту.” ¬ обурюється активістка.
До того ж, журналіст Олександр Попович повідомив, що художники відмовилися наносити цей напис: “Як бачите, його нанесено пізніше. Малюючи, вони не знали хто “меценат”. І за роботу їм не заплатили поки що, хоч гонорар був символічно смішний.”
Натомість лідер ГО “Зроби КРОК вперед” Олександр Вінце пише, що всього Василь Ковач виділив на свято аж 10000 гривень. “Ми за 2 дні акції для міста зібрали з людей разом з аукціоном 2000 грн, в той час коли один Ковач виділив на свято понад 10 000 грн приблизно за 1 годину. Робимо висновки, що активісти зможуть зробити для міста за допомогою коштів людей, а що за допомогою меценатів або спонсорів.
Чесно? Так, якщо по-хлопський. Якби Я виділив 10 000 грн на свято, активістам би прийшлось викарбувати моє прізвище на стіні золотими буквами і ще зробити собі татуювання на спині.”
Варто зазначити, що знайшлися і ті, хто захищає “прізвище” Ковача та не бачать нічого поганого у його спонсорстві. Зокрема Тетяна Басараб пише, що не розуміє з чого стільки галасу. “Людина не витратила кошти на безглузду рекламу, на біл-борди, а трохи прикрасила місто. Це краще, ніж поливати брудом всіх кандидатів і президента. Якщо у вас є гроші на фарбу, то в місті є ще багато стін брудних, краще їх замалювати, ніж псувати вже намальоване.” − доводить жінка.
Нагадує про “здобутки” екс-регіонала на користь громади Павло Гарінець: “Ми дуже добре пам'ятаємо великий внесок Кіловольта у розбудову держави, його гігантський особистий внесок у добробут Ужгорода і ужгородців, його мерзотні білборди часів Януковича які тепер мерзотні політтехнологи почали міняти на традиційні технології типу тротуару у селі Оноківці чи спонсорство якоїсь псевдопатріотичної мазанини на стінах… Щодо лексикону, то далеко за межі дозволеного ніхто не зайшов. І м***к чи падло − це дуже слабкі слова по відношенню до мерзоти, яка йшла в одній команді з Януковичем.”
Цікаве спостереження користувача Сергія Герца підсумовує цю ситуацію в цілому: “У Харкові пиляють 20-тонного Леніна. В Ужгороді треба знайти 100 мл рожевої фарби і пензлик… А чому когось дивує, що воно з'явилось в принципі? Навпаки – це логічно. Зрадникам, вбивцям ніяких вимог за останні місяці висунуто не було, от вони й осміліли. І це не просто малюнок. Для Ужгорода − це як мітинг сепаратистів з комуністами вчора.”
Лариса Романюк, Про Захід
