Виробництво буває різним: одні підприємства виготовляють торти, інші – туалетний папір, а ужгородець Ярослав Недолуженко заснував екогосподарство, на якому розпочав виробництво саджанців. Саме про те, як народжуються сади, парки та клумби нині вам розповість “Про Захід”.
37-літній ужгородець Ярослав Недолуженко вже понад 17 років працює ландшафтним дизайнером. Свого часу він закінчив біологічний факультет Ужгородського університету та Національну академію аграрних наук України у Києві, потім успішно працював над ландшафтними проектами у багатьох приватних садибах, відпочинкових комплексах тощо. “Під час роботи ми завжди зіштовхувалися з тим, що не можемо знайти у нас потрібних саджанців. Доводилося замовляти їх, довго чекати на доставку, а потім сподіватися, що вони приживуться у наших умовах. Тому я мріяв заснувати колись власний розплідник декоративних рослин, у якому кожен зможе знайти рослину, яку хоче бачити у своєму дворі, закладі, чи просто в місті.
Так і сталося. На 10-ти гектарах землі ми з дружиною заклали підвалини власного сімейного екогосподарства з великим садовим центром, а також фермою, де у нас проживають страуси, кози, корови, віслюки, мангалиці, багато видів птиці. Є також розплідник собак порід комондор та сибірський хаскі.
Починали з того, що закупали саджанці, а тепер вже можемо похвалитися повним циклом виробництва від насінини чи живця до кінцевого продукту різних розмірів. Нині ми маємо, мабуть, найбільший асортимент саджанців серед усіх подібних садових центрів, що працюють на Закарпатті. Нас добре знають на ринку, зокрема через те, що ми пропонуємо рослини, акліматизовані до наших умов. Вони вирощені у нас, тому загартовані і зимовими морозами, і сильними вітрами, і польовою спекою, а, отже, почуватимуться прекрасно в будь-яких природних умовах.
Ще одне наше нововведення – саджанці у контейнерах, або, простіше кажучи, у горщиках. Вони зручні тим, що їх можна пересаджувати у будь-яку пору року. Ми виймаємо рослинку з горщика, закопуємо в ґрунт і вона починає вільно рости. Такі саджанці у горщиках є дуже популярними у Європі, бо пересадити таку рослинку може навіть аматор.
Що ж до тих саджанців, котрі ростуть у нас у відкритому ґрунті, то їх можна пересаджувати лише навесні чи восени, оскільки викопуючи їх, ми порушуємо кореневу систему, і їм потрібні певні умови, аби відновитися й закріпитися на новому місці”, – розповідає Ярослав.
З кожним роком колекція саджанців у садовому центрі Недолуженків все розширюється. Нині на десяти гектарах Ярослав та його помічники вирощують 360 видів рослин, потужність же всього виробництва – 300 тисяч саджанців на рік. Аби утримувати таку величезну кількість насаджень, необхідні великі витрати. Один лише полив рослин “забирає” щодня 500 метрів кубічних води. Аби було з чим порівняти, уявіть собі, що кожного дня тут використовують стільки води, що можна було би на чверть наповнити “олімпійський” басейн. Ярослав зізнається: цей бізнес не можна назвати успішним, однак він перспективний, а головне – нині він може займатися тим, що справді любить. Щодня власник садового центру обходить усі рослини, бо кожну, каже, знає і любить.
Що ж цікавого можна побачити на 10 гектарах суцільного міні-парку? Його власник розповідає: тут є все, що може зробити подвір'я, парк, сад або клумбу красивими. Найрідкісніші з присутніх тут рослин – канадська обліпиха з червоними ягодами, секвоя, італійська сосна. Хвойні дерева, котрі ростуть повільно, відповідно, і коштують найдорожче – кілька тисяч гривень. Але більшість саджанців цілком доступні, наприклад, колоновидна туя коштує 75 гривень, альпійські рослини, трави взагалі вартують кілька десятків гривень, тобто клумби перед будинком чи під'їздом можна прикрасити легко і недорого.
Ярослав показує 6 теплиць на території садового центру, ще дві зараз добудовуються. Каже: саме в теплицях починають життя більшість їхніх рослин. Там їх висаджують та тримають рік, аби укорінилися. Потім висаджують молоді деревця та кущики у невеличкі горщики, де рослини проводять ще один рік. Далі їх пересадять ще раз – у більші контейнери. Саме на цьому етапі рослину вже можна купити, хоча власнику доведеться ще близько року її дорощувати, аби висадити. Частину таких насаджень розпродують, а іншу висаджують у поля, аби вони виросли до кількох метрів заввишки.
“До нас можуть приходити як гуртові покупці, так і роздрібні. Кожного ми проконсультуємо, як краще все висадити, або надамо допомогу професіоналів. Я взагалі дуже вболіваю за те, аби Закарпаття стало зеленішим. От в Ужгороді, наприклад, ситуація з зеленими насадженнями просто катастрофічна, тому я мрію зробити своє рідне місто красивим і охайним. Це цілком реально і не так дорого, як здається. Має бути лише добра воля влади.
От у Європі 30% кошторису кожного будівельного проекту припадає на озеленення, бо там думають про екологію, про своїх дітей. У нас таких стандартів немає, але я думаю, що і ми повинні скоро до них дійти, бо так, як виглядає місто нині: у бур'янах чи без жодної рослинки вздовж парканів, бути не повинно. Ми маємо відновити екобаланс, навчитися екокультурі. Нині, коли люди без вагань нищать усе, що насаджено, дуже важко не опустити рук. От ми посадили туї на в'їзді до Ужгорода, а їх через кілька днів покрали. Ми знову відновили насадження, то поки вони на місці, та не знати, чи надовго. Такі випадки відштовхують усяке бажання щось у місті покращувати. Люди мають поважати працю інших та хотіти, аби місто стало зеленим парком. Я сподіваюся, що так воно і буде, а я зможу до цього долучитися”, – каже Ярослав.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”