Про проєкт «Україна-Норвегія: перепідготовка і соціальна адаптація військовослужбовців та членів їхніх сімей в Україні» (у 2020 році назву змінили на «Норвегія-Україна») писали вже багато, але як не писати, якщо він щоразу дивує активними випускниками. Ці випускники – колишні військовослужбовці всіх силових структур та члени їхніх родин, ветерани АТО та ООС. Буває, що після служби вони не можуть знайти себе у цивільному житті, не знають, яку професію можуть опанувати. Саме для тих, хто шукає змін, і були створені курси перепідготовки проєкту «Норвегія-Україна». Нині його куратори проводять вже восьмий набір, до якого абсолютно безкоштовно можуть долучитися представники цільової групи проєкту.
Його координаторка, представниця громадськоїорганізації «Наше рідне Закарпаття» Ольга Костянець розповідає, що за 4 роки діяльності, тобто з січня 2018 року, учасниками курсів перепідготовки стали вже 240 осіб. Навчання проводиться на базі Ужгородського національного університету у співпраці з кафедрою соціології та соціальної роботи (керівник – Федір Шандор).
«Зараз ми закінчуємо відбір кандидатів на навчання, аби вже 14 лютого група з 25-ти учасників розпочала роботу. Це вже восьмий набір за час реалізаціїпроєкту. Цього разу наш курс називатиметься «Основи підприємництва, відкриття власної справи», тобто будемо вивчати бізнес-планування, юриспруденцію, засади створення особистого бренду, просування власної справи, підготовку контенту для соціальних мереж, роботу з документацією та багато іншого. Курси триватимуть три місяці, розраховані на 500 академічних годин», – розповідає Ольга Костянець.
Участь у проєкті цілком можна поєднувати з роботою, оскільки навчання відбувається щодня у вечірні години – з 17.00 до 20.00. Деякі заняття проводитимуться в онлайн-режимі, однак більшу частину все ж планують проводити традиційно за партами, адже курси покликані не лише дати нові знання, а й сприяти комунікації і психологічній адаптації колишніх військовослужбовців та членів їхніх родин. Учасники проєкту повинні спілкуватися, надихатися, розширювати свій кругозір – для цього до них зокрема запрошуватимуть успішних місцевих підприємців, котрі ділитимуться своїми історіями. Мотивувати учасників будуть також випускники попередніх курсів, котрим вдалося за короткий час кардинально змінити своє життя.
Ольга Костянець про таких випускників може розповісти дуже багато, тут проєкт справді має чим похвалитися. Наприклад, колишній офіцер Анатолій Пасєвич знайшов себе у кейтерингу, учасниця курсу 2020 року з Тернопільської області відкрила равликову ферму, учасник АТО Богдан Дерев’яга займається виробництвом ексклюзивних шкіряних виробів, Олег Белейканич став гідом, дружина військовослужбовця Тетяна Логвінова готується відкрити приватний навчальний заклад, волонтерка Любов Повідайчик почала виготовляти крафтові смаколики тощо. Цікавими ідеями відзначилися й учасники минулорічного набору, зокрема дружина учасника АТО Віра Лопачак вирішила відкрити соціальний магазин «Нове життя – старим речам», колишній військовослужбовець Костянтин Воєдило з дружиною вже готується до відкриття в Ужгороді крамниці «Крафтовий кошик», Андрій Сусол заснував власну справу з вирощування мікрозелені, а громадський активіст Томаш Лелекач планує вирощувати і продавати жимолость.
«Про Заходу» Томаш Лелекач, чий проєкт у грудні 2021 року був визнаний одним із кращих і отримав фінансову підтримку, нині розповідає, що дуже вдячний за нові знання і заохочення
«Торік для саморозвитку я пройшов кілька різних курсів, проєкт«Норвегія-Україна» був одним із них. Спершу, зізнаюся чесно, мені здалося, що ці курси будуть більш доречними для людей старшого віку, бо на заняттях було багато того, що я вже знав (наприклад, основи роботи з документами і простими комп’ютерними програмами). Але потім я справді дізнався багато чого нового, познайомився з цікавими людьми. У кінці навчального періоду ми мали підготувати бізнес-плани розвитку власноїсправи і я розробив план, який справді хочу втілити в життя, – розповідає Томаш Лелекач. – У мене є поле на території Середнянської ОТГ, на частині якого явирощую виноград. Спершу я хотів закласти там великий виноградник, але потім вирішив спробувати вирощувати жимолость. Це така цікава ягода, незвична для нашого регіону, але дуже смачна і корисна. У мене давно росте один кущ, ягоди з якогодуже любить моя донька. Мені здалосяперспективним закласти плантацію жимолості, тож я все обдумав, прорахував, розробив бізнес-план, який і представив до захисту на проекті «Норвегія-Україна».
Бізнес-план визнали одним із кращих, я навіть отримав грошову допомогу від Закарпатської туристичної організації, за яку вже придбав мотобур та насос. Також минулого року купив чотири сорти канадської селекції та висадив, аби перевірити їх у нашому кліматі і на наших ґрунтах. Восени цього року планую кущі цих канадських сортів висадити на 1,5 гектарах. Всього на це потрібно близько 290 тисяч гривень. Сума велика, але я сподіваюся на допомогу держави. Цей бізнес має піти, бо ягода жимолості є незвичною для нашого регіону, її легко вирощувати екологічно чистою (в неї нема шкідників, тож не треба обробляти). Якщо все складеться добре, вже навесні 2023 року можна буде скуштувати перший урожай закарпатської натуральної екологічно чистої жимолості».
Інша випускниця проєкту, дружина ветерана Тетяна Дружина теж має великі плани на розвиток власної справи. Вона заснувала майстерню під брендом «Гарні речі для дому», виготовляє дійсно дуже гарні речі у стилі декупаж.
«Про цей проєкт я дізналася два роки тому від наших волонтерів, – розповідає Тетяна. – Тоді був напрям, пов’язаний із туризмом, а ця сфера мене не цікавила. Та коли побачила, що є напрям «Інформаційні технології в малому бізнесі», зрозуміла, що це якраз те, що мені потрібно. Річ у тім, що я займалася декупажем вже кілька років, активно брала участь у хенд-мейд ярмарках, які проводилися в місті. Я розвивалася в цьому напрямку, мені дуже подобається ця справа. Але коли стався карантин і всі ярмарки закрилися, я зрозуміла, що є потреба в просуванні робіт через інтернет. Для цього потрібні були певні знання, тож я вирішила повчитися. Участь у проєкті дала мені дуже багато. Перше – психологічна підтримка. Людям, котрі у певному віці потрапляють у ситуацію, коли їм треба змінювати своє життя, опановувати нову професію, психологічно дуже важко. Ці курси для багатьох стали дуже хорошою мотивацією для початку нової діяльності. Бо ми часто мріємо, виношуємо плани, але не наважуємося почати, а тут тебе несе хвиля і все нове здається не таким уже й страшним. Величезна кількість інформації, увага і підтримка викладачів та кураторів проєкту, багато цікавих зустрічей, екскурсії, обмін досвідом, спілкування, розширення кругозору – це все проєкт «Норвегія-Україна». Конкретно мені він допоміг навчитися працювати з соцмережами, просувати свій бренд і вироби.Тепер я активно цим займаюся, наприклад, сьогодні зробила публікацію про нову шкатулку і сьогодні ж її продала. Це дійсно працює!».
А от випускник проєкту 2018 року Анатолій Пасєвич вже може похвалитися успішним і розкрученим брендом «Відкрита КУХНЯ». Ви могли бачити колишнього військовослужбовця і правоохоронця на святах біля казана, в якому він неодмінно готує якусь традиційну закарпатську страву. Саме кейтерингом (приготуванням їжі на виїзді) і займається Анатолій після завершення курсів проєкту «Норвегія-Україна».
«З 1997 року я служив у 327 механізованому полк, потім – у міліції, звідки вийшов на пенсію. Готувати я завжди любив, але ніколи не робив це на замовлення. А тут дізнався від колишніх колег про такі курси і вирішив спробувати, – розповідає «Про Заходу» Анатолій. – Оскільки моя тодішня робота мені зовсім не подобалася, я послухався поради Федора Шандора спробувати кейтеринг – послугу дуже затребувану, але зовсім у нас нерозвинену. Починати було не страшно, бо мав хорошу підтримку. Спробував – і в мене вийшло. Це дуже цікава робота: треба приготувати для туристів закарпатську страву, а між тим розказати про неї, провести майстер-клас, зацікавити, закохати у нашу кухню, смачно погодувати. Запит на це нині дійсно дуже великий, я завантажений роботою, незважаючи на зиму і карантин. Яку страву готую для туристів найчастіше? Ну, тут секрету немає – бограч, звичайно. Як бачите, курси «Норвегія-Україна» кардинально змінили моє життя, тому я раджу їх усіх своїм колегам, тим більше, що навчання є безкоштовним. Не бійтеся пробувати щось нове!».
Якщо ви також бажаєте долучитися до курсу, маєте такий шанс. Для цього треба лише зайти на сторінку «Наше рідне Закарпаття» у «Facebook», знайти там закріплений пост із посиланням на документ та заповнити його. Координатори проєкту з вами зв’яжуться і узгодять всі деталі. Іноді нам здається, щоб для того, аби започаткувати власну справу, потрібно багато ресурсів, грошей та зв’язків. Насправді ж потрібні хороша ідея і знання. А з цим проєкт «Норвегія-Україна» готовий допомогти.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
В рамках Гранту від Національної асоціації медіа та Internews
