Сьогодні, 10-го червня, в Ужгороді відбувся круглий стіл ініційований “Громадським конвентом” за участі представників Української Миротворчої школи на тему “Потенційні конфлікти в Закарпатті та шляхи їх вирішення”. На зустрічі з активом краю йшлося про причини потенційних конфліктів в області, шляхи їх запобігання та вирішення.
На всеукраїнському рівні Українська Миротворча школа досліджує різні типи конфліктів: ідентичностей, історичних наративів, бачення спільного майбутнього та конфлікти пов'язані з етнічністю чи релігійністю.
Наразі УМШ працює здебільшого у прифронтових районах і вже виявила низку важливих проблем. Наприклад, не усвідомлення реалій війни у містах, які не пережили окупацію, відсутність моделі місцевого самоуправління, відсутність стратегії інтеграції мешканців Донбасу, відсутність стратегії протистояння інформаційні війні з боку Російську
Федерації тощо. Представники УМШ розробили та представили головні пропоновані рішення для вирішення цих питань. Як-то просвіта дорослих активістів, створення школи соціальних посередників − фахівців з трансформації конфліктів, просвіта журналістів, створення громадських мереж інформаційної безпеки тощо.
Координатор проекту Українська Миротворча школа Наталія Зубар, зауважила, що на жаль, Закарпаття не є зараз у фокусі різних фондів, інституцій тощо, бо всі сили кинуті на Схід.
Учасники круглого столу відзначили кілька питань, які на їх думку, є важливими саме для Закарпаття. Наприклад, залучення представників різних конфесій до роботи з громадою, міжетнічні стосунки, розуміння специфіки регіону на рівні керівництва держави, просвітницька робота серед населення, перегляд думки про безумовну толерантність закарпатців і т.д.
Так Член “Громадського Конвенту” Василь Маняк відзначив конфлікти, які виникають через недостатню поінформованість та необізнаність закарпатців з певними питаннями, наприклад специфікою майбутньої адмінреформи. У такому просвітництві мали б допомагати незалежні ЗМІ. Наталія Зубар, відзначила, що вони вже фінансово допомагали під час створення незалежних медіа-ресурсів. Однак далі видання мають самі шукати кошти через різні грантові програми, донорів.
“Про Захід”
