Що робити, якщо під вікнами поселився безхатько: історія Саші (Фото)

Опубліковано:

Ця історія почалася ще в кінці літа. Одного дня під вікнами багатоповерхівки на вулиці Заньковецької в Ужгороді з'явилася саморобна конструкція зі старих дверей, вкладених на траві, та клейонки, закріпленої зверху. Щовечора туди почав приходити невідомий чоловік, якого в околиці до цього ніколи не бачили. Він поводився тихо, щойно темніло, вкладався спати, рано прокидався і кудись йшов на цілий день.

Поступово оселя чоловіка поповнилася подушками і ковдрами, одягом, взуттям. Та й саму конструкцію він щодня укріплював якимось палицями, обмотував новими шарами клейонки, обкладав картоном. Навколо цієї саморобної халабудки з'явилося сміття: пляшки, пакетики, недоїдки. З усього було видно, що чоловік оселився тут надовго і готується до холодів. Мешканці будинку № 4, під вікнами яких облаштував оселю безхатько, спершу нічого йому не казали, думали, що він втече геть, щойно почнуть лити холодні осінні дощі. Та дощі не лили, осінь була теплою і сухою, тож невідомий безхатько під вікнами продовжував облаштуватися.

“Будиночок” безхатько облаштував у кущах, які не дозволяє зрізати одна з мешканок будинку

Коли навколо його оселі з'явилося сміття, мешканці будинку вирішили провести з новим сусідом роз'яснювальну бесіду. “Я не знаю, як його звати, ми з ним не знайомилися. Чоловік виявився доволі молодим і симпатичним. Говорив із нами спокійно, сказав, що його вигнали з дому, тому не має, де жити”, – розповідає пані Марія, одна з мешканок будинку. Чимало тутешніх мешканців відверто жаліють безхатька, вважають, що йому потрібно дозволити жити від вікнами, бо “хтозна, чи ми так колись не опинимося на вулиці”. Але жителі нижніх поверхів, незадоволені неприємним запахом, вирішили місяць тому прибрати халабудку. Одного ранку, коли той пішов по своїм справам, вони прийшли до оселі безхатька, зламали її і винесли всі його речі на смітник. Але наступного дня з подивом побачили, що під їхніми вікнами з'явилася нова конструкція – ще більша і міцніша. Жителі будинку вже і вмовляли чоловіка, і погрожували йому поліцією, але він лише спокійно відповідав, що поки поліція приїде, він втече, а потім знову повернеться.

Не знаючи, що робити далі, інша тутешня мешканка, педагог Надія Фершал, написала у соцмережі, сподіваючись, що хтось із користувачів підкаже, як діяти в ситуаціях, коли під вікнами оселився безхатько. На її здивування, чимало людей порадили їй спалити саморобний будиночок, кинути туди гранату, побити безхатька, але жодної неагресивної дієвої поради не дали. Насправді же варіанти є, тому “Про Захід” вирушив знайомитися з бездомним чоловіком і розповісти йому, де він може безкоштовно переночувати в теплі.

Виявилося, що безхатька звати Сашею, і поселився він саме в цьому місці неспроста. “Ось там (Саша показав рукою на будинок навпроти) – моя квартира. Мене вигнали з неї діти. Чому? Бо я повернувся не так давно з відсидки. Відсидів 18 років”, – неохоче розповів він. Саша знає, що люди на нього скаржаться. За те, що розібрали його перший будиночок, не ображається, каже, що пішов на найближчий смітник і знайшов там усі свої речі. Подушки і ковдри йому дали друзі. Вони не можуть його взяти до себе на проживання, бо у кожного, мовляв, є сім'я і свої проблеми. Харчується Саша у монастирі на “Кірпічці” – там францисканці кожного дня роздають бідним гарячі обіди. Іноді ходить у Минай, де при церкві, мовляв, харчують кілька разів на день. Роботу він не має і не шукає. Документи зберігає у батька, але жити з ним теж не може, каже, що вони давно вже у сварці.

Ми розповіли Саші, що йому необов'язково ночувати у поліетиленовій саморобній хатинці, що в Ужгороді є місце, де будь-хто, опинившись у складній ситуації, може залишитися на ніч, прийняти душ та отримати ввечері й уранці гарячий чай. Такий сектор обліку бездомних із нічним перебуванням ще у 2016-му облаштували на території міської лікарні на вулиці Грибоєдова. Там, же у приймальному відділенні, потрібно лише отримати довідку про те, що ви не потребуєте медичної допомоги – і можна залишатися на ніч. Найголовніша умова – бути при цьому тверезим. Саша, якому ми все це розповіли, сказав, що спиртного не вживає (хоча сусіди бачили його з пляшкою), тож, можливо, і скористається нашою порадою. Хоча, якщо все у нього піде добре, має на зиму інші плани – хоче перебратися до одного приватного будинку, до знайомих.

Сфотографувати себе бездомний чоловік не дозволив, одразу сховався у своєму будиночку. Наостанок лише пообіцяв, що ще цього тижня забереться з-під цієї багатоповерхівки геть і обов'язково прибере за собою все сміття.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”           

Про Захід