Політика

Закарпатці знають як розвивати рідний край, бо живуть тут з народження. Все що потрібно – чути їх і співпрацювати з ними, – Антон ГРОМОВИЙ

Виборча кампанія-2020 офіційно стартувала 5 вересня. Ми обиратимемо якісно нову владу за новими законами та новим територіально-адміністративним розподілом. Ключову роль відтепер гратимуть ОТГ та обласні ради. Про особливості життя після децентралізації, жовтневих виборів та трохи про особисте говоримо з кандидатом юридичних наук, доцентом юридичного факультету УжНУ Антоном Громовим. 

Антоне, чим вибори на Закарпатті відрізнятимуться від решти регіонів?

На Закарпатті, боротьба буде особливо запеклою. По-перше, через національне різноманіття. У нас буде 6 оновлених районів – Ужгородський, Мукачівський, Хустський, Тячівський, Рахівський і Берегівський. Кожен дуже різний за структурою, ментальністю місцевих жителів і традиціями. Наприклад, в Ужгородський ввійде і Великий Березний, і Перечин – кандидатам на область та район треба буде дуже постаратися, щоб охопити та зрозуміти проблеми кожного району.

А ти сам збираєшся на вибори?

Я в політиці останні років 10. Кілька років був очільником обласного осередку партії «Наш край». Обрав саме її, бо політсила позиціонувала себе, як націлена на вирішення проблем регіонів. Та виявилося, що її керівники більше уваги приділяли київським проблемам.

На початку серпня прийняв рішення вийти з цієї партії. Одразу отримав пропозицію від народного депутата Роберта Горвата долучитися до команди «Рідного Закарпаття». Ця політична сила –  дуже потужна, а головне – наша, закарпатська. Четверо депутатів ВРУ – Роберт Горват, Василь Петьовка, Валерій Лунченко та Владіслав Поляк, які стали її лідерами, мають непересічний досвід лобіювання інтересів Закарпаття на державному рівні. Тому я вирішив йти разом з ними і розвивати Закарпаття. Це завжди було моїм пріоритетом.

Вирішення, яких проблем Закарпаття для тебе є важливими?

Передусім, це працевлаштування краян. Багато закарпатців працюють за кордоном, проте ситуація з коронавірусом вплинула на такі, здавалося б, стабільні доходи. Поступово ми приходимо до розуміння, що працювати краще вдома. Для цього потрібно створювати робочі місця у пріоритетних для Закарпаття сферах: туризмі, деревообробній, легкій та харчовій промисловості, сільському господарстві.

Дуже важливий крок у напрямку запуску реального сектору економіки у депресивних районах – залучення інвестицій. Щоб не жити на дотації, а створювати робочі місця, відкривати нові школи і садочки, ремонтувати вже існуючі й будувати нові дороги. І загалом – закривати основні потреби громад, заробленими коштами на місці, а не чекати їх з Києва.

Над цим потрібно працювати спільно центральній владі і громадам. Тому важлива хороша комунікація між ними. У складі регіональної партії «Рідне Закарпаття» – 4-ро нардепів. Тож вона має хороші шанси налагодити її. Народні обранці уже показали реальні результати роботи. Так, вони лобіювали виділення субвенцій на старт ремонту доріг «Мукачево – Рогатин», «Соломоново – Чоп – Велика Добронь – Яноші», «Берегово – Велика Копаня». Коли ми матимемо депутатів різних рівнів – ця робота вийде на якісно новий рівень.

Вирубка лісів – питання, що на слуху чи не в усіх. Зокрема, на Березнянщині. На жаль,  воно стає все гострішим, адже вирубки супроводжуються зсувами ґрунту, паводками, що загрожують життю людей. Тому для порушників, які незаконно вирубують карпатські ліси, потрібно встановити реальне покарання, а на рівні області прийняти дієву програму відродження лісових ресурсів. Разом з тим, розвивати деревообробну галузь, розробивши фахову програму розвитку деревообробної промисловості.

Екологія. Знаєте, часом аж соромно читати новини про чергові «вилови» сміття із Закарпаття в Угорщині. Тонни відходів потрапляють до наших сусідів річками. За це держава платить чималі штрафи. Та і як розвивати туризм, якщо карпатські краєвиди спотворюють стихійні сміттєзвалища?

Нам потрібна ефективна інформаційна кампанія по всій області. Людям треба розповідати, що пластикова пляшка – це не органіка, яку сто років тому кидали у річку, і яка розкладалася за кілька днів. Пластик переживе нас усіх. Якщо ми не вирішимо проблему зараз, з її жахливими наслідками зіткнуться наші діти і онуки.

Одним із кроків у цьому напрямку є будівництво сміттєпереробного заводу. Проте обов’язково на території віддаленій від осель закарпатців і за найсучаснішими світовими стандартами, щоб він не завдав шкоди людям. У цьому питанні потрібно якнайтісніше спілкуватися із краянами і врахувати їхні інтереси.

Як думаєш, чому часто не вдається налагодити діалог між чиновниками і простими закарпатцями?

Кожен район – особливий, має свій потенціал. З кожним мешканцем треба спілкуватися  зрозумілою йому мовою. Хоча я володію і українською, і угорською, не завжди йдеться про це. А про розуміння менталітету. Не варто приїздити звідкись із великого міста і розповідати, як людям жити. Закарпатці знають як розвивати рідний край, бо живуть у тому чи іншому місті чи селі з народження. Їх потрібно чути і співпрацювати з ними. Часто цього не вистачає нашим керівникам, тому і виникають упередження, наприклад:  «це дотаційний район і він ніколи не зможе заробити на себе». Зможе, просто треба мислити стратегічно, чути людей і дати їм шанс розвиватися.

Децентралізація зрушила ці процеси. Вважаєш, не достатньо?

Так, проте деякі керівники досі не розуміють, що працювати треба на користь громади, а не забезпечувати виключно своєї родини. З часом це зміниться. Бо саме від них залежить чи буде у ОТГ нова школа, садочок і хороші дороги. Ті хто цього не розуміє, невдовзі втратять все. Адже слабкі громади приєднуватимуть до сильніших. Взагалі поки важко оцінювати результати децентралізації в області, бо ми відстали у цих питаннях від України чи не найбільше. Але зараз маємо шанс все змінити.

Потрібне планування розвитку громад на кілька років уперед. Не всі розуміють, що децентралізація це не тільки передача надходжень, а й передача частини повноважень. Треба ще вміти їх виконувати. Чи готові органи місцевого самоврядування брати на себе ці повноваження? Після виборів ми це побачимо чіткіше. 

Ти є кандидатом юридичних наук, викладаєш в УжНУ. Професія допоможе?

Кожен управлінець повинен мати юридичну базу, щоб ефективно управляти громадами чи вирішувати проблеми як депутат. Зараз, здається, що керівники знають тільки про дірки у законах, що допомагають уникнути відповідальності.

Юриспруденція – покликання чи просто робота?

Я уже 6 років працюю на кафедрі кримінального права і процесу, юридичного факультету УжНУ. Юриспруденція – це моє покликання. Хоча батьки хотіли, щоб я пішов їхнім творчим шляхом. Мама – музикант, вчителька музики, батько – художник.

Зараз я передаю свої знання студентам, чим пишаюся. Знаєш, хоча говорять, що минулі покоління були розумнішими, я не можу не похвали нинішнє. Діти розвиваються і засвоюють знання значно швидше. У студентів є доступ до величезного масиву інформації. Завжди треба бути готовим, що хтось запитає таке, що самому треба добряче помізкувати над відповіддю. Тож доводиться самому вчити щось нове щодня.

У тебе велика сім’я – троє дітей. Вдається поєднувати роботу, сім’ю і все інше?

Ми якось не планували, скільки матимемо дітей. Бог дав трьох і ми щасливі. Моя родина – це особливий простір – радісний, енергійний, часом галасливий (сміється, – автор). Про нього більше дбає дружина Наталія. Щоб вирішити усі проблеми і щоденні рутинні питання, треба мати велику силу волі і терпіння. За це я їй вдячний. Допомагаю, де бачу, що потрібна чоловіча рука, підтримка. Діти повинні відчувати, що мають обох – матір і батька. Сім’я – це міні-проекція країни. Тому впевнений, все що робимо для наших родин – маємо робити і для рідного краю.

Що можеш запропонувати закарпатським виборцям?

Чітко розумію головні «болі» районів, і спільні – такі, як дороги, і окремі – для Перечинського, наприклад, оснащення сільських амбулаторій та підтримка крафтових виробників, для Великоберезнянського – розбудова прикордонної інфраструктури та очищення від сміття, Ужгородському взагалі потрібен кластер креативних індустрій та логістичні парки. Знаєте, говорю, і розумію, що туризм, як поштовх економіці, – може стати основою всього. Зараз активно вивчаю ситуацію у кожному регіоні, підвищую обізнаність там, де потрібно. Щиро хочу бути корисним та змінювати Закарпаття на краще.

Маю абсолютно чітке розуміння, як працює обласна рада, звідки надходять кошти і як ефективно скеровувати їх саме на проблеми конкретного округу. Завдяки своєму досвіду та юридичній освіті точно зможу якісно обґрунтувати проблематику і «вибити» гроші з бюджету, а ще – завадити їхньому нецільовому  використанню.

Ніколи не брав участі у сумнівних оборудках, завжди працюю прозоро, вмію знаходити розумні компроміси і намагаюсь ставитись до людей чесно та відкрито. Вірю, що таких людей на Закарпатті багато. І активну частину їх об’єднала нова політсила «Рідне Закарпаття». Знаю, що поодинці досягти реальних зрушень майже неможливо, але з сильною командою – зможемо! Жовтень 2020 – наш реальний шанс змінити життя та зробити область лідером в Україні за багатьма показниками.

Ганна САБО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

88 − 84 =