Виставка Володимира Стасенка та Лесі Приймич «САКРУМ. Ідентифікація війною» відкривається в Ужгороді 13-го грудня. Вона покликана звернути увагу сучасників на суголосності подій сьогодення з подіями доби, коли народився Христос.
Цілісний проєкт під загальним гаслом «Ідентифікація війною» був ініційований, осмислювався та творився драматичною весною 2022 року. Саме тоді взаємно наклалися події початку повномасштабної війни та містичний передвеликодній час. Кожного українця це спонукало особливо глибоко переосмислювати викупну жертву Христа та усвідомлювати таїнство Різдва, глибину драми життя – народження для світу, страстей і смерті, а відтак – Воскресіння!
Виставка «САКРУМ. Ідентифікація війною» є частиною великого мультидисциплінарного проєкту, який у співтоваристві однодумців втілює львівський митець Володимир Стасенко. Його частина виставки побувала у багатьох містах Європи – у Римі, Мадриді, Мурсії, Відні, Будапешті, Празі. Її первісною метою стало залучення світової громадськості до підтримки України в її екзистенційній боротьбі з російським агресором. У кожному з виставкових залів різних країн митець намагався віднайти зрозумілі глядачам особливі акценти, які ставали би суголосними їх відчуттям та переживанням, говорили би з ними однією мовою. Саме таким чином учасники проекту намагалися апелювати до образної пам’яті європейців, спонукати їх усвідомити реалії війни у контексті християнських цінностей.
Серія живописних творів Лесі Приймич народилася з її естетичних переживань у просторі народної культури Карпат. Ця тематика є особливою для неї, бо відкриває перед нами образний світ та красу народних творів, які у живописі перетворюються на образи власної культурної ідентичності. На відміну від таких улюблених нею пленерних робіт, у представлених творах вона презентує світ, який не є відображенням зустрічі з оточенням, але світ символічного переосмислення дійсності.
Метою цього спільного етапу проєкту, стало висвітлення теми САКРАЛЬНОГО у людській природі, а також спроби усвідомлення поняття досяжності САКРУМУ у часі війни. Це – звернення до глибинних цінностей, які можуть бути усвідомленні раціонально, емоційно або інтуїтивно. Саме такими є Молитва воїна в окопі, молитва Матері за свого сина, який воює. Молитва за втраченим. І водночас – надія! Саме тому серед відтворених митцями образів бачимо реальні образи війни, розкриті в емоціях пораненої жінки, очах наляканої дитини, зруйнованих будинків, елементів звичного життя та побуту.
У цілісній експозиції виставки поєднані різні за пластикою, однак спільні за цінностями твори – сучасні графічні документальні плащаниці Володимира Стасенка та образно наповнені асоціативні живописні полотна Лесі Приймич. Якщо у цьому проєкті Володимир Стасенко працює обмеженими засобами графіки, то Леся Приймич послуговується інтуїтивно зрозумілою пластикою кольору та глибинними образними національними кодами. Суворі графічні полотна контрастують із яскравими кольоровими вкрапленнями живопису, однак вони гармонізовані єдністю відтвореної системи цінностей.
Представлені на огляд твори змушують глядачів реагувати як емоційно, так і раціонально. Споглядаючи твори, ми усвідомлюємо найважливіші змісти – думки про долю людину, її народження та життя в умовах війни.
Михайло Приймич, доктор мистецтвознавства
