Липова алея в Ужгорода стала липкою алеєю, так само липне до тротуарів взуття у сквері на площі Ш. Петефі. Автомобілі, залишені під липами в інших частинах міста, за короткий час вкриваються липкою оболонкою, яку дуже важко відмити. Що це за напасть, чи загрожує вона нашим старим липам і як її позбутися – почали обговорювати ужгородці в соцмережах. Одні пишуть, що не трапилося нічого страшного, просто липи «плачуть». А інші резонно підмічають, що раніше такого «плачу» в наших лип не було, тож, скоріше за все, вони хворіють.
«Про Захід» вирішив розпитати про це біологів, тож звернувся за коментарем до науковців УжНУ. Роз’яснити, що відбувається зараз із ужгородськими липами, взявся фахівець із фітопатологій, кандидат біологічних наук, доцент, завідувач кафедри плодоовочівництва і виноградарства Віталій Симочко. Він погодився із тим, що липи можуть «плакати», виділяючи «росу». Однак цей процес відбувається здебільшого вранці, внаслідок різкої зміни температур, коли коренева система активно поглинає з ґрунту воду зі солями. З нашими ж липами наразі відбувається зовсім інший процес – вони сильно ушкоджені попелицею. Побачити це можна неозброєним оком, достатньо лише підійти до липи, під якою сформувалася темного кольору липка пляма, й перевернути будь-який листочок.
«На тильній стороні листка епідерміс значно ніжніший, висмоктувати звідти соки рослини легше, тож ви одразу побачите там попелицю або її яйця, – пояснює Віталій Симочко. – Що таке попелиця? Це відома родина комах, яка розвивається на всіх рослинах, часто-густо навіть на бур’янах. Всі вони мають цікаву особливість – дуже швидко розвиваються. Період розвитку в них може становити близько двох тижнів і тому протягом усього вегетаційного періоду вони можуть давати декілька, навіть десятки поколінь. Є попелиці, які розвиваються в 3-5-ох поколіннях, а є такі, що розвиваються в 25-х поколіннях – все залежить від виду та погодних умов конкретного року. Фактично на наших липах ми бачимо саме таких комах, які можуть розвиватися близько 10 разів за вегетаційний період».
За словами науковця, якщо нині ми бачимо на тильній стороні листків личинки та яйця попелиць, це означає, що процес безперервного розвитку вже запущений на повну силу. Величезна кількість личинок активно харчується соками лип, виділяючи липкий ексудат, що крапає з дерев (його називають також медяною росою). Ці липкі виділення личинок не є небезпечними для людей, однак створюють дискомфорт у місті, адже роблять вулиці, лавиці та інші об’єкти під деревами липкими. Саме тому певний період підприємствам, які відповідають за чистоту Липовій алеї та скверу на пл. Петефі, варто подбати про те, аби частіше мити там тротуарне покриття.
Чому взагалі цьогоріч наші липи були атаковані такою кількістю попелиці? Віталій Симочко вважає, що попелиця на липах буває щороку – просто не в такій кількості. «Коли зими були морозними, яйця, відкладені попелицею у тріщини дерев, промерзали й майже не виживали. Цього ж року зима була такою теплою, що яйця вижили в значно більшій кількості, ніж раніше. Вони почали дуже швидко розвиватися й розмножуватися, спричинивши такий стан лип, який бачимо нині. Я припускаю, що ми будемо бачити наслідки цього ураження протягом весни, всього літа й навіть ранньої осені. Але зверніть увагу, що не всі липи на Липовій алеї однаково уражені. Це пояснюється тим, що на алеї і в усьому місті загалом висаджені кілька сортів лип. Деякі з них мають товстіші листочки, тож живитися соками з них попелиці важче. Якщо дослідити це ретельніше, можна в майбутньому планувати висадження таких, більш стійких до попелиці, сортів лип. Адже клімат наш щороку стає все теплішим, тобто можна припустити, що подібне повториться і наступного року. Хоча якщо раптом наступна зима в нас буде достатньо холодною, мороз протримається хоча би кілька тижнів поспіль, більшість яєць попелиці не виживуть, тобто наступної весни липи не будуть атаковані такою кількістю комах», – зауважує фахівець із фітопатологій Віталій Симочко.
Звісно, найголовніше, що цікавить зараз ужгородців, чи здатне нашестя попелиці серйозно нашкодити нашим липам? Віталій Симочко вважає, що комаха не може знищити дерево, але може сильно його виснажити. «Непокоїтися насправді є про що, – вважає він. – Особливо якщо йдеться про наші старі сторічні липи на Липовій алеї, вулиці Капітульній, пл. Петефі. Ушкоджене попелицею дерево мусить значно більше ресурсів витрачати на своє відновлення. Крім того, проколи попелиць можуть створити передумови для потрапляння різних збудників хвороб вірусного походження, адже попелиці є одними з тих комах, які здатні переносити вірусні хвороби. Тобто попелиця може занести в наші липи збудники захворювань, що спричинить проблеми, набагато серйозніші за ті, які ми маємо нині. Біда полягає в тому, що наразі ми нічого не можемо зробити з тим, аби допомогти нашим липам. Хімічна обробка в межах зон активного відпочинку людей в населених пунктах є забороненою, а біопрепарати дієві лише на короткий період. Якщо би попелиця не мала такої великої кількості поколінь на рік, ми могли би обробити липи кілька разів і мати спокій. Але 10-20 генерацій знищити надзвичайно важко, дерева довелося би обробляти дуже часто, а це дорого та й об’єми робіт надзвичайно великі – спробуй обробити такі величезні дерева. Будемо сподіватися на холодну зиму або на те, що природа сама відрегулює цей процес, тобто з’являться природні вороги попелиці, які будуть контролювати її кількість. Уже зараз ви можете бачити на липах і біля них велику кількість жуків сонечок. Сонечки є природними ворогами попелиці, за життя їхні личинки з’їдають до 300 личинок попелиць. Однак наразі сонечок недостатньо для того, щоб змінити ситуацію, що склалася цього року».
До слова, Віталій Симочко звернув нашу увагу на те, що попелиця – не єдиний шкідник, який нищить ужгородські дерева. З 1998 року наші каштани, як і всюди в Європі (а після нас – і по всій Україні) потерпають від мінуючої молі. Цей метелик відкладає яйця в листочки каштанів, а личинки потім їх виїдають, тож уже до середини літа листя каштанів жовтіє й висихає, а в жовтні дерева «прокидаються» вдруге й відбувається повторне цвітіння. На жаль, поки ефективного методу боротьби з цієї міллю знайти не вдалося.
Як не було методу й для того, щоб побороти в Ужгороді ще одного шкідника – тутову щитівку. Пригадуєте, років із десять тому на вулиці А. Волошина росли невеличкі шаровидні катальпи? Саме їх атакувала тутова щитівка, та так, що вивести її ніяк не могли. Коли місто звернулося за порадою до біологів УжНУ, фахівці оглянули дерева й вимушені були визнати, що проблема є такою серйозною, що катальпи необхідно видалити. Розповсюдження щитівки тоді вдалося локалізувати, а на вулиці А. Волошина висадили сливи Пісарда.
Сподіваємося, з нашими липами такого не станеться, тож будемо чекати взимку хоча би кількох поспіль морозних тижнів або навесні нашестя сонечок, які активно харчуватимуться личинками попелиць, не давши їм запустити процес розвитку комахи.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
