Українсько-угорський навчально-науковий інститут – молодий підрозділ УжНУ. Його утворено у вересні 2008 року згідно з міжурядовою угодою, яка була прийнята на засіданні Українсько-Угорської змішаної комісії, відповідно до наказу ректора УжНУ та за сприяння громадського фонду Угорщини “Рідний край”. в інституті діють три кафедри: угорської філології, історії Угорщини та європейської інтеграції, а також фізико-математичних дисциплін. Важливим кроком для розвитку інституту стало підписання договору з Будапештським університетом ім. Етвеша Лоранда, який передбачає обмін науковими працівниками та студентами для короткострокових навчальних програм, отримання подвійного диплому, спрощення процедури взаємного визнання дипломів. Традиційно до 75-річчя ми поспілкувались з представниками Українсько-угорського навчально-наукового інституту про життя підрозділу, студентські спогади, перспективи розвитку вишу та інше.
Христина Зикань, завідувач кафедри угорської філології, кандидат філологічних наук, доцент:
Чому Ви вирішили обрати навчання в УжНУ?
Я ні на хвилину не задумувалася над тим, щоб навчатись десь-інде, адже ще з дитинства мала стосунок до університету. Моя мама також навчалась на кафедрі угорської філології, а батько протягом багатьох років був доцентом цієї ж кафедри. Тож я, можна сказати, продовжила сімейну традицію і вступала тільки на спеціальність угорська мова та література. На цій же спеціальності навчався і мій чоловік, а наразі вже наша донька є студенткою першого курсу.
Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентських часів, пов’язаний з навчанням?
Чітко пам’ятаю перший день зустрічі з одногрупниками. Навчання в університеті одразу справило на мене чудове враження. Спільне навчання перед іспитами запам’яталось найбільше. Це були гарні роки. На нашій 10-річній зустрічі ми були вражені тим, що всі залишились працювати за спеціальністю, всі викладають. Згодом тільки декілька осіб змінили професію. Я продовжую далі викладати.
Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентського дозвілля?
Востаннє йшла містом спокійно, не поспішаючи, гуляючи, коли була ще студенткою. В університетські роки вистачало часу на розваги та подорожі. Наша група провела семестр у Дебреценському університеті, що було чудовим досвідом познайомитись із визначними пам’ятками міста, навчатися в університеті іншої країни.
Вже тоді студенти поєднували роботу та навчання. Навчаючись на старших курсах, мала змогу працювати перекладачем та мала учнів, яким викладала угорську мову. Це були гарні роки, на все вистачало часу.
Чи підтвердилися Ваші очікування після навчання в університеті, що Вам дало навчання в УжНУ?
Відколи вступила в університет – залишаюсь тут. Після закінчення навчання були роки аспірантури, а потім почала працювати на кафедрі викладачем. Сьогодні я не тільки викладаю, а також завідувач кафедри угорської філології. У мене були досвідчені та добре відомі викладачі, на жаль, багатьох з них вже немає серед живих. Багато чому навчилась у них, за що їм дуже вдячна.
Угорськомовна освіта на Закарпатті завжди мала великий престиж. Протягом десятиліть вищу освіту угорською мовою можна було здобути лише в Ужгороді. Наразі в області немає такої школи, інституту, де не викладали б наші колишні студенти. Вони заснували угорськомовні ЗМІ, беруть участь у громадському житті та представляють інтереси угорців на політичній арені як вдома, так і у світі.
Ласлов Зубанич, в. о. завідувача кафедри історії Угорщини та європейської інтеграції, кандидат історичних наук, доцент:
Чому Ви вирішили обрати навчання в УжНУ?
Після восьмого класу я хотів вступати до Мукачівського педагогічного училища, але, на щастя, «провалився» на першому іспиті. Моя середня школа дала мені змогу підготуватися до вступних іспитів, але, щоб підстрахуватися, записався також на підготовчі курси в Ужгородському державному університеті. Тоді вже вдалося відчути атмосферу закладу вищої освіти. На щастя, керівництво університету дозволило складати вступні іспити для випускників національних шкіл на рідній мови. Історія була для мене предметом № 1, тому і подавав документи на історичний факультет. На нашому курсі було 50 студентів, потім ще долучилося 25 хлопців, що повернулися з армії. У нас сформувалася дуже згуртована команда. Історичний факультет став для на справжнім alma mater, пердусім, завдяки нашим викладачам, які передавали нам не тільки знання, але і людські цінності. Це Едуард Балагурі, Томаш Сопко, Михайло Тиводар, Іван Мандрик. Час нашого навчання (1988–1993 рр.) співпав із політичними змінами в країні, і ми, студенти, теж стали учасниками цих змін.
Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентських часів, пов’язаний з навчанням?
Спогадів дуже багато, особливо про літні практики. На першому курсі історики проходять археологічну практику. Студенти мріяли знайти шалені скарби, натомість отримали 8 годин земельних робіт на пекучому сонці. Ми відкрили керамічне поселення IV ст. біля с. Астей Берегівсього району. Через рік, на День історика, вигадали назву нової монографії нашої археологічної експедиції «Використання рабської праці при земельних роботах»… Зовсім інша була музейно-архівна практика – цілий місяць в музеях, палацах та церквах Москви.
Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентського дозвілля?
Найбільше мені запам’яталися вечори дозвілля однокурсників. Ми організували такі заходи в гуртожитку № 4 та виїжджали на природу, наприклад, до Невицького.
Які перспективи розвитку університету, Вашого факультету, спеціальності Ви бачите?
Нині УжНУ є одним з провідних вишів Західної України, професорсько-викладацький склад та інфраструктура котрого дозволяють розвиватися. Зараз наш колектив прагне залучати до вступу і абітурієнтів угорців, які проживають у сусідній державах (східні регіони Угорщини, Словаччини). Для них ми хотіли б розширити спеціальність «країнознавство».
Імре Юлій Юлійович, старший викладач кафедри фізико-математичних дисциплін, в.о. заступника директора з навчально-виховної роботи Українсько-угорського навчально-наукового інституту:
Чому Ви вирішили обрати навчання в УжНУ?
Ще будучи зовсім дитиною, мені подобалися професії вчителя і священика. Пам’ятаю, як імпровізовано проводив уроки вдома серед друзів. Коли почав дорослішати, не втратив бажання здобути професію вчителя, бо відчував, що дитяча мрія і моє захоплення педагогічною діяльністю – то, дійсно, моє покликання. Щодо предмету викладання – спочатку були сумніви, бо любов до математики і до історії були майже рівносильними. А вже закінчуючи Сюртівську школу в 2000 році, я мріяв стати студентом математичного факультету УжНУ і поєднати дві мрії в одну.
Ужгородський національний університет я обрав, по-перше, через те, що виш є найбільшим на Закарпатті. По-друге, УжНУ має високий рейтинг серед вишів України і є одним із найстаріших у державі та визнаним класичним ЗВО, відомим не тільки в межах України, але і закордоном, а дипломи вишу високо цінуються.
Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентських часів, пов’язаний з навчанням?
Під час навчання в університеті я здобув, перш за все, міцні знання, які допомагають мені під час викладання математики. Навчання на математичному факультеті допомагали здійснити найкращі викладачі, справжні професіонали та науковці. Особливо запам’яталися лекції Шапочка І.В., Погоріляк Є.Я., Гудивка П.М., Баранника В.Ф., Кирилюка О.А., Моца А.І., Слюсарчука П.В., Гече Ф.Й., Добош В.І, Трофимлюка О.Т., Пагіря М.М., Лінтур Л.М., Іваниця В.В., Ливдара В.О., Штимака А.Ю. – їхню працю неможливо переоцінити.
Також запам’яталася педагогічна практика наприкінці четвертого курсу навчання. Вона допомогла знайти справжніх друзів та згуртуватися нашому студентському колективу. Але найбільше мені запам’ятався захист кваліфікаційної роботи. Тоді ти відчуваєш, що вже за один крок до отримання диплому, однак наразі перед тобою тільки державна екзаменаційна комісія.
Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентського дозвілля?
Студентство – це особливий світ, в якому варто хоч колись, але побувати! Бути студентом – це зрозуміти, що поразки які трапляються в житті, неодмінно стають твоїми помічниками. Свої студентські роки вважаю одними з найкращих та найбезтурботніших часів. Вони були яскравими, насиченими різноманітними подіями. Роки навчання в УжНУ запам’яталися не лише цікавими лекціями викладачів, але й яскравими враженнями від студентського дозвілля. У нас був чудовий дружний курс. Студентське самоврядування постійно організовувало різні цікаві заходи. Серед них найбільш мені запам’ятався День першокурсника, а саме танець першокурсників. Його я чітко пам’ятаю досі.
Що б Ви порекомендували вступникам, при виборі спеціальності в університеті, чим би їх мотивували?
Щороку тисячі вступниць та вступників обирають, де та за яким фахом здобувати вищу освіту. Цей вибір впливає на майбутнє працевлаштування, особистісний розвиток, формує оточення, професійні цілі та зв’язки. Тож важливо поставитися до нього ґрунтовно.
УжНУ пропонує досить широкий спектр спеціальностей і напрямків у понад 20 підрозділах (факультетах, інститутах). Таким чином, можна обрати собі професію до душі. Але сам по собі вибір ще нічого не гарантує. Вступникам можу порекомендувати вибирати спеціальності не за назвами, а за тим, що за ними криється, тобто, який саме багаж знань вони отримають обравши ту чи іншу спеціальність.
Стосовно мотивації можу сказати одне – університет дає не тільки дипломи, можливість отримати якісні знання, але й зв’язки, і навіть міжнародні, які в майбутньому багато вартують. Здобувши в нас ОС «Бакалавр», студент за бажанням безперешкодно може вступати до угорського ЗВО в столиці на 5-ий (І-ий) курс. Угоди підписано не лише з Угорщиною, а й з півсотнею закладів із півтора десятка країн Європи, Азії, Америки. Базові документи дозволяють проводити обмін студентами й викладачами, організовувати міжнародні конференції, різноманітні стажування, наукові дослідження. Окрім нашого інституту також можу щиро порекомендувати математичний факультет, який подарував мені найкращі враження та міцні знання, і колектив котрого є надзвичайно дружнім.
Студентам університету доступні сприятливі умови для здорового дозвілля й змістовного та затишного відпочинку. У розпорядженні є спортивні майданчики та зали, пристойний басейн, тренажери, заклади харчування; проводиться чимало цікавих розважально-пізнавальних заходів, гостями яких нерідко є й авторитетні особи, зокрема з числа наших випускників.
А, загалом, якого студента Ужгородського національного університету не спитай, будь-хто скаже, що це неймовірно дружній навчальний заклад із високим рівнем патріотизму.
Скажу щиро: я пишаюся тим, що працюю в УжНУ. Можна сказати, що я генетично пов’язаний із цим вишем: тут навчалися не лише я сам, але й дорогі для мене рідні люди.
Ганна Фельцан,
Інформаційно-видавничий центр
