Сергій Савтира народився і виріс в мальовничому с. Моквин, на Березнівщині.
Змалечку був дуже вихованим і чемним, з медаллю закінчив школу, а за тим вступив на будівельний факультет Рівненського інституту водного господарства. Після
його закінчення влаштувався в Рівному на роботу, одружився, виховував своїх дітей.
Сергій був надзвичайно добрим та спокійним.
Він любив свій рідний Моквин, а оскільки виріс гармонії з природою, той захоплення мав пов’язані з нею. Залюбки рибалив на Случі, збирав у лісі гриби. Він був добрим сином, який шанував батьків та дбав про них до останнього їхнього подиху.
Він понад усе любив своїх діток , 19- річний син та 14-річна донечка були для Сергія всім, старався їм приділяти якомога більше уваги і турботи.
Сергій був дуже близький з своєю рідною сестричкою, яка завжди підтримувала
його в житті.
Змалечку його виховували бути патріотом і любити свою Батьківщину – таким Героя памʼятатимуть знайомі і рідні.
Війна увірвалася в життя Сергія раптово, як і в життя багатьох українських родин. Він не мав потрібного досвіду — лише військову кафедру за плечима. Але коли у жовтні отримав повістку, старший лейтенант без вагань став на захист України.
Про те, як минали військові будні Героя, він волів рідним не розповідати. “Це не по
телефону” – повторював, коли дорогі люди розпитували про події навколо. Він до останнього захищав близьких від жахів, які довелося побачити.
28 січня Сергію мало б виповнитися 49 років.
Вічна світла памʼять!
Прощання з Героєм відбудеться завтра, 21 січня, на майдані Незалежності о 10.00. Поховають його на кладовищі “Нове”…
