Складна реконструктивна операція стала для воїна вже 69 після поранення. У бою він втратив ногу та половину обличчя.
«Шкодував, що не загинув на місці». Ця думка не полишала 44-річного Романа Єрмоленка у перші місяці після поранення. Воїн служив у 92-й окремій механізованій бригаді.В жовтні поблизу Стельмахівки, що на Луганщині, разом з побратимами Роман потрапив під артобстріл. Ворог поцілив прямо в їхню бронемашину. З 12 українських захисників тоді вижило лише троє. Один з них – наш герой.
Романа у критичному стані доправляють до Харкова. Спершу там, а згодом в Києві, лікарі реанімації впродовж двох місяців борються за життя захисника. Ногу доводиться ампутувати. Лікарі виконують численні операції на кінцівках та обличчі Романа, проводять хірургічні обробки ран та апаратне лікування загноєнь. Загалом – 68 втручань і 60 переливань крові.
«Найстрашніше, це коли ти усвідомлюєш свій стан і свою безпорадність. Я не хотів, не уявляв своє життя таким», – ділиться своїми тодішніми переживаннями Роман.
Лікарям все ж вдається стабілізувати стан важко пораненого. Після чого його відправляють на подальше лікування до Мукачевого. До Львова у Центр НЕЗЛАМНІ Роман поступає вже на протезування ноги та реконструкцію обличчя. Правої половини лиця – практично немає. На її місці – вмʼятина, бо відсутня кісткова основа. Через що серед іншого Роман не може нормально їсти і розмовляти.
Аби допомогти захисникові, щелепно-лицеві хірурги виконують складну реконструктивну операцію та встановлюють індивідуальний багатокомпонентний титановий протез верхньої та нижньої щелепи, скронево-нижнього щелепного суглоба та дна орбіти.
«Технічно це дуже складна операція. Далі – був період очікування: приживеться шкіра на протезі чи ні. Якщо ні, протез довелося б зняти. Тоді пошкоджена частина лиця Романа так і залишилася б деформованою», – розповідає щелепно-лицевий хірург Олег Ковтуняк.
Шкіра на протезі успішно прижилася і післяопераційний період проходить без ускладнень. Нині пацієнт відновлюється. Він їсть. Йому вже легше розмовляти. А косметичний ефект від операції, як-то кажуть, на лице. Також у Центрі НЕЗЛАМНІ Роман отримав свою першу штучну кінцівку. І нині наново вчиться ходити.
«Мені дітей ще на ноги ставити. Я маю жити так, щоб їм допомагати, а не щоб вони мене доглядали», – каже захисник. Дітей у Романа двоє: 19-річна дочка та 11-річний син. Пацієнт докладає багато зусиль, аби відновити свої побутові навички і якнайшвидше повернутися додому – до дітей.
Перше медичне об’єднання Львова
