Перетворити столітню історію родини в сучасну туристичну оселю, стартувати за кілька місяців до епідемії ковіду, волонтерити, продовжувати працювати у війну та планувати майбутнє, вдосконалюватися. Ставитися до гостей, як до добрих друзів та передбачати на кілька кроків вперед всі їхні примхи. Це історія про ужгородську художницю Оксану Брензович та її родину, і про те, як хороша ідея, коли її реалізують натхненні люди, якісно матеріалізується.
Туристична оселя Брензовичів – шале М.А.К home розташована у мальовничому закарпатському селі Вишка. Вишка відоме серед туристів насамперед своїм гірськолижним курортом на горі Красія, крім готельних комплексів тут за роки з’явилися чимало хатинок зеленого туризму. Невисокі підйоми в гори та чисте повітря приваблюють відпочивальників і влітку, за роки зелений туризм у селі розвинувся, але останні роки були дуже нелегкими.
Будиночок назвали на честь трьох доньок
Кам’яниста сільська вуличка веде вгору. Збоку потічок, подалі видніється на горі Михайлівська церква 1700 року. Кілька метрів вище – шале М.А.К home, його основа- фундамент хатини, де жила родина чоловіка Оксани.
«Старій хаті було точно більше 100 років, поки там жив дідусь, чоловік їздив допомагав. Дідусь, до речі, бринзу робив. І прізвище у нас Брензович,- розповідає художниця. – Згодом, як тут нікого не стало, будиночок занепадав, ніхто ним не займався. І вже треба було щось з ним робити. Чоловік запропонував: «Давайте таку маленьку хатку реконструюємо, щоб ми сюди приїжджали. Йому захотілось зберегти оці традиції, у місці де відчувається зв’язок з предками. До речі, коли ми одружилися 26 років тому, то три дні медового місяця у нас були саме там. Хатина була ще не перебудована, реконструкцію ми розпочали, коли народилася наймолодша донька Марія, у 2016 році. У нас три доньки: Марія, Анна, Катерина. Тому і наш будинок у Вишці носить назву за першими літерами імен доньок – М.А.К. До речі, медовий місяць можна тут провести чи робити весілля, чудово складеться сімейне життя. У нас все почалося з Вишки, рекомендую».
Але на реконструкції садиби для власних потреб сім’я не зупинилася.
«Завжди, коли ти бачиш, що ідея гарна, то ти її допрацьовуєш і десь в процесі ми вічно щось допрацьовуємо, доробляємо, – ділиться Оксана. – Стара хата була зроблена із соломи, оновлена теж з соломи (готових тюків), ми всюди використовували екоматеріали. В одній з кімнат, до речі, ми залишили під склом фрагмент стіни, там кожен може побачити «нутрощі» будівлі».
У 2018 році будинок був одноповерховим з двома номерами. Першими туристами стали білоруси, приїхали на Новий рік.
«Потім потихеньку ми добудовували будинок. Зараз тут 7 номерів, дещо змінили концепцію, планували купольний будинок для ретритів. Але зупинилися на критій терасі з чудовим видом на гори, – продовжує Оксана. – Також я подумала, що можу прикрасити будинок своїми роботами і власне тоді я і почала робити більшу серію робіт робити, з того все і почалося. Зараз у будиночку близько 15-ти моїх картин. Мені подобається, що кожен номер зовсім різний, загальна концепція – мінімалізм та натуральній матеріали».
Займатися туризмом під час війни, це насамперед сміливо
Після того, як будинок добудували і приготувалися приймати більшу кількість туристів, почався ковід. Тож замість приїжджих у шале сім’я Брензовичів дихала свіжим повітрям та насолоджувалась родинним затишком сама. Їздили між Ужгородoм та Вишкою. Тільки епідемія стихла – розпочалася повномасштабна війна.
Одна з картин Оксани Брензович «Маки» написана саме у будиночку у Вишці. Цей мотив перенесений на хустки, які вже стали популярними. Ще одна з ідей власниці- посадити макове поле. І тоді всі історії переплетуться ще міцніше. Хочеться, щоб це було дійсно такий сімейний, навіть не бізнес, а родинний затишний будинок, каже жінка, адже все працює завдяки тому, що ти вкладаєш туди стільки сили, душі та енергії.
Ужгородський прес-клуб
