Вісім місяців психосоціальної та юридичної підтримки, творчих зустрічей, навчання, відпочинку, нових знайомств і спільних ініціатив. На Закарпатті завершився міжнародний проєкт «Інтеграція. Підтримка. Стійкість.». Але разом із його завершенням не закінчилася головна історія — історія людей, які знайшли одне одного та відчули, що більше не залишаються наодинці зі своїми труднощами.
Проєкт реалізувала громадська організація «Рух підтримки закарпатських військових — Ужгород». Його учасницями стали внутрішньо переміщені люди з родин військовослужбовців та українці, які через війну знайшли прихисток у Словаччині.
У багатьох із них вимушене переміщення поєдналося з іншими складними обставинами — досвідом військової служби рідних, ветеранством, втратою близьких або їх зникненням безвісти. Саме тому одним із головних завдань проєкту було не просто надати окремі послуги, а створити простір, де люди могли отримати необхідну допомогу, поспілкуватися, відновити сили та відчути приналежність до спільноти.
- Від допомоги — до спільноти
- Мотанки, кіфлики та вибійка — творчість як спосіб бути разом
- Понад 2 тисячі квіток сакури та майже 65 тисяч гривень донатів
- Лавандова гора — можливість просто відпочити
- Вишиванка об’єднала Закарпаття та Словаччину
- Юридична допомога: конкретні відповіді на конкретні питання
- Проєкт завершився. Спільнота залишилася
Від допомоги — до спільноти
«Інтеграція. Підтримка. Стійкість.» поєднав кілька напрямів роботи — психологічну та юридичну підтримку, групові зустрічі, тренінги, творчі та інтеграційні заходи.
Керівниця проєкту Галина Ярцева розповідає, що від самого початку важливо було створити безпечне середовище для учасниць.
«Підвищення психологічної стійкості та доступу до правової допомоги для ВПО і родин із подвійною та потрійною вразливістю — це була мета нашого проєкту. Ми її реалізували через регулярні психосоціальні та юридичні послуги в Закарпатській області та серію заходів у Кошицях і Пряшеві».
Проте з часом стало зрозуміло, що людям потрібні не лише консультації чи тренінги. Потрібне місце, де можна просто побути серед тих, хто розуміє. Саме тому поряд із фаховою допомогою з’явилися творчі зустрічі, спільні поїздки, культурні події та ініціативи, які об’єднували учасниць.
Мотанки, кіфлики та вибійка — творчість як спосіб бути разом
Одними з найтепліших зустрічей стали арттерапевтичні та інтеграційні заходи. Учасниці створювали українські ляльки-мотанки «Коза», пекли традиційні закарпатські кіфлики, виготовляли шопери у техніці вибійки. На перший погляд — просто творчі майстер-класи. Насправді ж за кожною такою зустріччю стояли розмови, нові знайомства, взаємопідтримка та можливість хоча б ненадовго відволіктися від тривог. Разом замісити тісто, вибрати орнамент, створити власноруч мотанку чи поговорити за чашкою чаю — іноді саме такі прості речі допомагають повернути відчуття звичайного життя.
«Єдність, підтримка, спілкування, корисна інформація, взаємодопомога, залученість, соціалізація, адаптація — все це цінно саме зараз», — ділилися учасниці.
Понад 2 тисячі квіток сакури та майже 65 тисяч гривень донатів
Особливим став спільний челендж зі створення квіток сакури для «Дерева бажань», яке стало частиною весняного «СакураФесту». Під керівництвом майстрині «Етни» Андріани Данилюк учасники та учасниці створили понад 2 тисячі квіток у техніці орігамі. До ініціативи долучилися 30 людей, зокрема цілими родинами. Але на цьому історія не завершилася. Під час фестивалю квіти можна було придбати за символічний донат, а на стрічці «танзаку» — написати власне побажання та прикрасити ним дерево. У результаті вдалося зібрати майже 65 тисяч гривень, які спрямували на підтримку пілотів дронів.
«Наш челендж мав благодійну мету. Така ініціатива дозволила нам не лише створити красиву інсталяцію, а й об’єднати людей навколо спільної справи та допомогти тим, хто сьогодні захищає Україну», — розповіла Андріана Данилюк.
«Дерево бажань» стало символом проєкту — як окремі маленькі дії можуть перетворитися на велику спільну справу.
Лавандова гора — можливість просто відпочити
Важливою частиною проєкту став і відпочинок. Влітку учасниці вирушили на спільну поїздку на Лавандову гору. Для організаторів це була можливість подякувати учасницям за активність, відкритість і спільнодію. А для самих учасниць — можливість змінити обстановку, побути на природі, поспілкуватися та просто відпочити.
«Дякую, що не залишаєте нас наодинці з проблемами, залучаєте до розрядки, підтримуєте, надаєте нові можливості», — поділився один з учасників.
Бо підтримка — це не завжди про вирішення конкретної проблеми. Іноді це про можливість видихнути, побачити щось красиве й провести день поруч із людьми, які за цей час стали близькими.
Вишиванка об’єднала Закарпаття та Словаччину
Окремим напрямом проєкту стала міжнародна співпраця.Команда ГО «Рух підтримки закарпатських військових — Ужгород» відвідала Кошице та Пряшів, де разом із партнерами — «Сплетінням» та Українськими студіями у Пряшеві — долучилася до організації заходів до Дня вишиванки. Для української громади в Словаччині команда привезла традиційні українські майстер-класи, фотозону зі старовинними вишиванками та презентацію про історію української вишивки. Через вишиванку, традиції та родинні історії учасники могли зберігати зв’язок з Україною навіть далеко від дому.
Юридична допомога: конкретні відповіді на конкретні питання
Одним із важливих напрямів проєкту стала юридична підтримка.Під час групових та індивідуальних консультацій учасниці отримували фахові роз’яснення щодо соціальних гарантій, пенсійного забезпечення, ветеранського бізнесу, компенсації за втрачене майно та інших питань, які виникають у людей, чиє життя змінила війна.
Юристка проєкту Олена Прібиткова зазначає, що теми для консультацій обирали разом із самими учасниками.
«Теми, які ми спільно з учасниками проєкту обрали для роз’яснення, стосувалися соціального захисту, пенсійного забезпечення, відкриття ветеранських бізнесів, відшкодування за втрачене майно».
Паралельно психологічну підтримку отримувала й команда організації. Для працівників та волонтерів проводили психологічні тренінги, адже допомога людям, які переживають наслідки війни, потребує значного емоційного ресурсу.
Проєкт завершився. Спільнота залишилася
За вісім місяців «Інтеграція. Підтримка. Стійкість.» об’єднав психологічну та юридичну допомогу, творчість, культуру, навчання, відпочинок і міжнародну співпрацю. Але найважливішим результатом стали не цифри й не кількість проведених заходів. Найважливішим результатом стали люди. Люди, які познайомилися, які знайшли підтримку, які почали долучатися до волонтерських ініціатив та спільних справ.
«Для нашої організації робота з цією цільовою групою дещо нова, але ми впевнені, що вона надзвичайно важлива і потрібна. Крок за кроком у нашій спільноті стає тепліше і рідніше, люди залучаються і до наших волонтерських справ, ми об’єднуємося навколо спільних цінностей», — говорить Галина Ярцева.
Одна з учасниць після завершення проєкту сказала:
«Мені сподобалося усе, що було. Сподіваюся на продовження діяльності організації, із задоволенням відвідаю і візьму участь у схожих заходах».
Мабуть, це і є найкраща оцінка того, що вдалося створити за ці вісім місяців. Проєкт завершився, але залишилося відчуття спільноти — можливість знати, до кого звернутися, з ким поговорити, кому запропонувати допомогу.
«Інтеграція. Підтримка. Стійкість.» — це історія не лише про допомогу. Це історія про людей, які в складний час знайшли одне одного. Про можливість знову відчути зв’язок із людьми, місцем, культурою та власними силами. І про просту річ, яку ми вкотре побачили: коли підтримуємо одне одного — стаємо сильнішими разом.
Проєкт реалізувала ГО «Рух підтримки закарпатських військових — Ужгород» завдяки Карпатському фонду — Угорщина (Kárpátok Alapítvány) за фінансової підтримки Фундації Роберта Боша (Robert Bosch Stiftung).
