Люди нечасто бувають успішними навіть в якійсь одній справі, і зовсім рідко реалізовують себе одразу в двох. Однак це сповна вдалося нинішній співрозмовниці «Про Заходу» – професору кафедри обліку та оподаткування Ужгородського торговельно-економічного інституту КНТЕУ, котра поза науковою роботою уже протягом 33 років успішно займається квітковим бізнесом. Садовий центр Наталії Ценклер «Natuflora» – у трійці найбільших на Закарпатті, спеціалізується на вирощуванні кімнатних та балконних рослин, а також гуртовим продажем зрізаних квітів. Як вдалося жінці-науковцю побудувати власний успішний бізнес – дізнаємося напряму від неї.
– Наталіє Іванівно, ми зараз перебуваємо у вашому тепличному господарстві. Оглядаючись на ці масштаби, чи можете ви згадати, з чого все починалося?
– Починалося все у 1988 році, коли в роки перебудови моя заробітна плата асистента на кафедрі бухгалтерського обліку УжДУ була такою мізерною, що не давала можливості вижити. Я почала думати, як можна додатково заробити. Тоді моя тітка, котра на пенсії підробляла продажем власноруч вирощених квітів, порадила мені спробувати і підказала, з чого почати. Квіти я дуже любила, у 1980-х мала велику колекцію фіалок, тому вирішила, що в мене цілком може вийти. У невеликій теплиці площею 175 кв.м. посадила 500 кущів троянд і 3 тисячі гвоздик.
–Важко було у кінці 80-х реалізовувати такий товар?
– Ні, оскільки в Ужгороді не було тоді великої конкуренції. Я продавала квіти на «зеленому» ринку, мене швидко почали впізнавати (та й багато студентів знали в обличчя), справи пішли добре. Не це було для мене найважчим. Зізнаюся, спершу мені було дуже соромно торгувати на базарі. Колеги теж не сприймали цього, бо у Радянському Союзі такого роду діяльність поза державною роботою вважалася спекуляцією. Змінив це уявлення професор із Лондона, який відвідав університет і за чашкою кави розповів, що, крім викладацької роботи, він ще й продає книжки у своїй книгарні. Тоді мої колеги розповіли, що у нас теж є викладачка, яка вирощує і продає квіти. Після цього їхнє ставлення до моєї додаткової роботи змінилося. Та я вже і сама менше соромилася, зрозуміла, що це – така ж праця, як і інші, нічого поганого у тому, щоб торгувати на базарі, немає.
–Якими масштабами квіткового бізнесу ви можете похвалитися нині?
– Нині ми маємо у селі Минай 6 гектарів поля, де висаджено 30-40 тисяч рослин, в основному – блакитні ялинки, кипариси, декоративні кущі. Під тепличне господарство використовуємо близько гектара площі, тут вирощуємо різні кімнатні та балконні рослини. Відвідувачі можуть прийти до нас погуляти, помилуватися квітами, обрати рослини для помешкання, офісу, закладу громадського харчування, отримати від наших фахівців рекомендації щодо їхнього догляду. Також ми займаємося гуртовим продажем зрізаних квітів, які замовляємо зі всього світу. З нашого складу щомісячно тисячі таких квітів роз’їжджаються по всій Закарпатській області.
– Яка квітка нині найпопулярніша у покупців?
– Найбільш популярною серед зрізаних квітів традиційно є троянда. Але ближче до 8 Березня велику популярність матимуть тюльпани. Далі попит буде на балконні квіти – в цьому сегменті лідирують пеларгонії. Їх ми вирощуємо самі, а троянди і тюльпани завозимо. Зараз світ настільки глобалізований, що простіше і дешевше завезти тюльпан з Польщі або Голландії, а троянду – з Кенії та Еквадору, ніж виростити їх тут самотужки. Найдалі квіти до нас їдуть з Чилі, нещодавно замовляли звідти півонії та гортензії.
– А які ваші найулюбленіші квіти?
– Із тих, які ми вирощуємо, – пеларгонії. Це популярні балконні квіти. У мене вдома ними прикрашені всі балкони та підвіконня.
– Як сьогодні ви поєднуєте дві свої роботи?
– Усі ці роки я працюю паралельно, частіше за все, до обіду – в інституті, після обіду – в садовому центрі. Сама вже нічого не саджаю і не продаю, але кожного дня контролюю, аби все було в порядку, підказую, що треба досадити, пересадити, черенкувати.
– Поділіться своїм секретом успішної справи.
– Будь-яку справу треба робити з любов’ю. Якщо людина не любить свою роботу, виконує її через силу, в неї нічого не вийде. Я дуже люблю квіти, вірю в те, що вони навіть мають лікувальну силу. Був один момент у моєму житті, коли я захворіла, багато читала і в одному журналі натрапила на статтю, в якій говорилося про лікувальну силу квітів. І це справді так: коли заходиш до теплиці взимку, на вулиці сиро і сіро, а тут бачиш свіжу зелень, пишне цвітіння – охоплюють такі приємні відчуття, що забуваєш про усі негаразди і просто насолоджуєшся відчуттями.
– А чим ви любите займатися поза роботою?
– Моє основне хобі – подорожувати світом. Я відвідала дуже багато країн, найдалі бувала в Австралії та Бразилії. Звісно, всюди, куди би ми не їздили з подругами, звертаю увагу на рослини: фотографую цікаві клумби, квіти, купую насіння. Навіть тут, у теплиці, можна побачити бугенвілію з Єгипту. На жаль, вона у нас не зимує, тому висадити її у відкритий ґрунт не можна.
– Наталіє Іванівно, а чи цілком ви задоволені своїм стилем життя?
– Мені подобається моє життя, хоча, звісно, досконалості немає меж, як і мріям. Я завжди прагну чогось іще. Наприклад, у науковій роботі захистила минулого року докторську дисертацію, цьогоріч планую оформити всі документи у Вищій атестаційній комісії й офіційно отримати звання професора. А в садовому центрі, звісно, хочеться модернізуватися, закінчити встановлення автоматичного поливу, поставити нові столи, досягти, зрештою, кращої якості вирощених квітів.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
