Закарпатські новини Соціум

Стиль життя бізнес-тренера Сергія Вожжова: «Мій стиль – це його відсутність»

Звісно, усі ви чули про гру «Монополія» і грали в неї, щосили намагаючись довести до банкрутства своїх суперників. А от закарпатський підприємець, бізнес-тренер та експерт у сфері керування особистими фінансами Сергій Вожжов вигадав гру іншу – в якій, аби досягти результатів, треба не «давити» конкурентів, а домовлятися, обмінюватися ресурсами та шукати спільні можливості. Саме такі правила гри на ринку підприємництва волів би бачити пан Сергій, поки же він навчає фінансовій грамотності як дорослих, так і підлітків. Про свою роботу та життя бізнес-тренер розповів «Про Заходу». 

– Пане Сергію, наше традиційне перше питання: як би ви описали свій стиль життя?

– Знаєте, мабуть, мій стиль – це відсутність якогось конкретного стилю. У моєму житті все до волі, до свободи тягнеться, а будь-який законсервований стиль не дає можливості бути вільним. Є такі речі, які складно пояснити. Я цим користуюся в житті, але пояснити це реально складно.

-То вам ближча спонтанність, а не чітке планування?

– Минулий рік нам ясно показав, що бути впевненим в своєму плані наперед – неможливо. Ми зараз живемо у дивний період. Безумовно, я щось планую собі, але чітко для себе розрізняю факт і план. Планування нам потрібне для того, щоб ми потім могли порівняти: що планували і що отримали. Наявність плану для мене – це доволі важливо. Але я не буду намагатися будь-що стовідсотково виконати план, якщо бачитиму, що зробити це майже неможливо.

– Ви народилися не на Закарпатті, переїхали сюди з Харкова. Чому?

-Так, у Мукачеві я проживаю 16 років, а більшу частину свого життя провів у Харкові. Чому переїхали? От тут знову згадаємо про стиль життя. Він і є причиною переїзду. Мені і моїй сім’ї просто тут сподобалося, немає іншої причини переїзду. Просто сподобалося на Закарпатті настільки, що прийшло розуміння, що ми хочемо тут жити.

-Хто ви за освітою?

-Я – економіст-маркетолог, але здобув вищу освіту вже у 30-річному віці. До цього я 10 років займався підприємницькою діяльністю, а коли став активно проводити семінари і тренінги, учасники часто питали про мою освіту (аякже, це ж дуже важливо у пострадянському просторі). А у мене на той момент закінченої вищої освіти не було, був лише закінчений радіотехнічний технікум. І коли я чесно зізнавався, учасники тренінгів обурювалися: як це я без освіти можу їх навчати? Вони визнавали, що мій тренінг був для них корисний і цікавий, але їм потрібна була освіта. Тоді я вирішив, що значно простіше її отримати, ніж пояснювати щоразу, чому у мене її нема. До речі, я абсолютно чесно отримав свою освіту, а не купив диплом. Мало того, я ще й на стаціонарі навчався, був найстаршим студентом стаціонару свого вишу. На той час у мене була вже сім’я, дитина. Тому 5 років я собі дозволити навчатися не міг, закінчив Харківський інститут управління екстерном за 3 роки.

-Отримавши спеціальну освіту, ви змінили свою думку стосовно її потрібності?

– Ні, бо я побачив, наскільки система освіти недієздатна. Ті знання, які дають нині заклади вищої освіти, майже не потрібні в житті. Тому що вони базуються на речах, які вже не працюють в житті. Підручники і програми створені тими фахівцями, котрі, якщо навіть мали цей досвід, то колись у минулому. А світ настільки стрімко змінюється зараз, що треба давати знання, які не лише актуальні зараз, а можуть бути актуальними завтра. Наша система освіти цього точно не робить. У мене були такі викладачі, до яких я заходив на лекцію, а вони питали: «Нащо ти прийшов?». Бо більшість викладачів ділового життя не бачили, вони знають маркетинг із підручників, які вже неефективні. А я маркетингом «в полі» займався вже 10 років. Що вони мені могли дати?

– Я знаю, що ви керуєте гуртком фінансової грамотності у мукачівському ліцеї.

– Так, мене запросив минулого року директор ліцею. Зізнаюся, я не одразу прийняв цю пропозицію, але цей досвід виявився дуже цікавим, бо одна справа – час від часу проводити якісь ігротренінги з підлітками, і зовсім інша – взяти на себе відповідальність протягом року проводити заняття і познайомити дітей із тим, як працюють фінансові установи, що таке особистий бюджет, якими є правила партнерських фінансових відносин.

– Чи бачите ви у сучасних підлітків прогалини у розумінні фінансової грамотності?

– Це навіть не прогалини, а одна величезна біла пляма. Це така загальна для пострадянського простору проблема, яка полягає у тому, що зазвичай у родинах на теми фінансів із дітьми не спілкуються, не вводять дітей у курс розподілу сімейного бюджету, думаючи, що вони ще наживуться цими проблемами, а як стануть дорослими – самі розберуться, як усе працює. Таке відношення призводить до того, що діти виростають без розуміння того, як заробляти, накопичувати, ефективно використовувати і вкладати гроші. Я – батько чотирьох дітей, і бачив це на їхньому прикладі. Коли казав, що зараз у гаманці не маю достатньо грошей, щоб купити те, що вони хочуть, вони просили: «Піди у банк і візьми». Тобто у них теж не було розуміння того, звідки на моєму рахунку беруться гроші, вони просто не задавалися цим питанням. Вони розуміли так, як бачили: коли у батька закінчуються гроші, він заходить до банку і виходить звідти з грошима. Тоді я почав більше уваги цьому приділяти, розмовляти з дітьми. Якось спитав їх, як вони розуміють поняття податків. Виявилося, що вони думають, що це рахунки за газ, електрику, воду. Бо діти про комуналку хоча би чують десь у сімейних розмовах, а про податки розмова з дітьми не ведеться навіть у родинах, де є батьки-підприємці.

-Чи бачите ви під час занять, що сприйняття дорослих і дітей відрізняється?

-Так, і суттєво. Коли я проводив заняття з теми кешбеку (ця послуга нині  доступна в понад 10 українських банків), то побачив, що у дітей одразу бізнес-схеми почали вимальовуватися. Коли говорили про партнерські програми, вони вже у класі розписали мені схему, як по-максимуму використати їх із вигодою для себе. Коли я дорослим це розповідаю, вони лупають очима і лише одиниці це роблять. А коли дітям розповідаю, то бачу, що вони хапають інформацію на льоту й одразу генерують ідеї.

– Як думаєте, те, що у нас стільки ломбардів і кредитних установ працює, стільки людей мають проблеми з кредитами – це наслідок того, що люди не вміють ефективно використовувати свої гроші?

-Так, кредити нині – це головна фінансова проблема населення України. У мене була можливість спілкуватися на цю тему з одним колишнім чиновником, який був засновником системи безкоштовної юридичної допомоги. Він і розповів, що проблемні кредити – це найбільш поширене питання, з яким звертаються в центри безкоштовної юридичної допомоги. Дуже багато людей набрали кредитів, а тепер не можуть вилізти з цієї ями.

– А ви користуєтеся кредитами?

– Я користуюся кредитними грошима, але на безкоштовній основі. Нині українські банки дають таку можливість. Це дуже зручно, бо є пільговий період, за який ви можете повернути гроші. Додатково до пільгового періоду банки надають кешбек, тобто частина витрачених грошей ще й повертається. Я майже перестав користуватися готівкою, бо це невигідно: мені з готівки нічого не повертається, а з карток – повертається.

– Розкажіть трохи про книжку, яку ви зараз готуєте до друку.

-Ідея книжки про фінансову грамотність для підлітків почалася якраз із занять в гуртку, про який ми вже згадували. Тож коли до мене звернулося відоме видавництво «Ранок»,  я вже розумів, що і як треба подати у цій книжці, аби підліткам було цікаво її читати. До цього я писав книжки із маркетинговими рекомендаціями для успішного ведення бізнесу. Вони до дітей і до художньої літератури не мали жодного стосунку. Ця ж – зовсім інша, моя перша книга з художнім сюжетом. Там підлітки – головні герої, з ними відбуваються деякі події, а разом із тим даються конкретні поради стосовно різних сфер фінансової грамотності. Книжка має вийти до літа, видавництво планує презентувати її на «Книжковому арсеналі» у травні.

– Ну, і не можу не запитати про ваші популярні фінансові ігри.

– Нема більш природньої форми навчання, ніж гра. Вона дає можливість отримати практичний досвід, нехай і ігровий. Перша гра, яка вийшла у 2018 році, була призначена для дорослих і називалася «Життєвий капітал». Ми використовували її для ігротренінгів, але згодом задумалися про те, що варто розробити гру для дітей – так би мовити, для профілактики. Тож у середині 2019 року з’явилися «Лісові комерсанти». Нині вона доволі популярна, її можна придбати в нашому інтернет-магазині, продається вона і в кількох місцевих магазинах.

-Пане Сергію, чи вважаєте ви себе успішним і в чому для вас проявляється успіх?

– Я вважаю себе успішним у деяких проєктах, які гарно у мене вийшли. От, наприклад, «Лісові комерсанти» – це проєкт дійсно дуже класний. Ми ведемо перемовини про те, щоб видавати цю гру іншими мовами, в інших країнах. Але далеко не всі мої проєкти закінчувалися успіхом, бо я – людина бізнесу, а бізнес – це завжди ризик. Найліпший же прояв успіху – це коли твоя справа поєднує моральне задоволення  і фінансовий зиск. Тоді це дійсно успіх.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

− 9 = 1