Анну та Олега Блажівських в Ужгороді добре знають, як власників невеличкого сімейного бізнесу – крамнички «Eco food», де продаються здорова їжа, екологічна косметика, побутова хімія, дитячі іграшки тощо. Вони першими в місті запропонували корисну альтернативу звичним солодощам, показали, що їжа може бути смачною без цукру та дріжджів. Ми ж розпитали в Анни Блажівської, як вони з чоловіком змінили своє життя, чому стали сироїдами, як відкрили крамничку, а також попросили поділитися рецептом корисного смаколика.
– Анна, стиль життя у вас із чоловіком Олегом – доволі незвичний. Як би ви його охарактеризували?
– Моя родина живе за принципом здорового мінімалізму. Ми – вільні від стереотипного уявлення того, що треба їсти, чим треба прати, вмиватись, мити посуд. Ми не користуємося косметикою з масмаркету, не купуємо продукти в упаковках, сортуємо сміття, раціонально ставимося до одягу та речей. Ми живемо в любові одне до одного та до того, що нас оточує.
– Що стало для вас поштовхом кардинально змінити свої погляди на харчування?
– Коли я познайомилася з чоловіком, ми були звичайними людьми, котрі жили і харчувалися, як усі. Олег першим почав звертати увагу на харчування, особливо, коли в нього почалися проблеми зі здоров’ям (його дуже турбували суглоби). Лікарі призначили йому купу ліків, налаштовували на протезування в майбутньому. Ми ж дізналися, що зменшити проблеми можна, відкоригувавши харчування. Почали читати про це більше, захопилися, поступово почали відмовлятися від дріжджових продуктів, м’яса, молочних продуктів, цукру, картоплі. Десь через півроку побачили реальні зміни у стані чоловіка. Він відмовився від усіх пігулок, лише зміною харчування вилікувався і зараз взагалі не має проблем із здоров’ям.
– Це ж, мабуть, важко: відмовитися від улюблених страв?
– Та ні, насправді. У мене була релігійна родина, ми з батьками тримали піст, тому я не сприйняла болюче відмову від звичних продуктів. А чоловікові було важче, бо він дуже любив борошняне, смажене, картоплю. Ми переходили поступово, заміняючи колись улюблені страви дуже схожими за смаком, але корисними. Наприклад, навчилися робити корисний борщ, де замість картоплі – шматочки авокадо. М’ясо замінили соєю, піцу почали робити веганську, млинці, натуральне морозиво. А з часом смаки наші так змінилися, що вже й не хотілося нічого, що ми їли раніше.
– Як поставилися до таких змін рідні та друзі?
– Спершу не розуміли, але з часом звикли. Важко було спочатку, наприклад, ходити в гості, харчуватися в дорозі, під час подорожей. Згодом ми змінили не лише харчування, а й підхід до побуту: почали уважно ставитися до того, чим ми перемо, чим миємо посуд; почали сортувати сміття, більш раціонально використовувати товари, відмовилися від косметики (моя шкіра щодня за це каже «дякую»).
– А ваші діти куштували м’ясо?
– Ні, поки не куштували. Вони знають, що м’ясо – це їжа для нашої кицьки. Я не виключаю, що з часом вони почнуть їсти м’ясо і молочні вироби, але поки в них закладаються підвалини здоров’я, смакові звички, ми хочемо дати їм максимум користі.
– Як ви почали готувати?
– До заміжжя я не дуже часто готувала. А коли вийшла заміж, навчилася, бо чоловік любив поїсти, випічка завжди мала в домі бути. Потім ми змінили харчування і почали експериментувати зі стравами. Тоді рецептів ще не було готових, доводилося самим придумувати, ділилися рецептами і друзі-сироїди. Нині з цим проблем немає, в Інтернеті є купа рецептів і відео, готових продуктів теж побільшало, з’явилися і сосиски рослинного походження, і сири, і інше. А тоді доводилося самим викручуватися. Я почала готувати корисні смаколики: цукерки, хлібці, шоколад із керобу. Коли приходили друзі, пригощали їх – вони і стали першими покупцями. А 5 років тому нас запросили на хенд-мейд ярмарок. Пам’ятаю, я приготувала цукерки з сухофруктами, льняне печиво – всього потроху, а воно так пішло, що все розкупили в перший же день. Такі корисні смаколики були в новинку тоді, плюс ми намагалися не просто продати, а розповісти покупцям, чи це корисно. Так ми почали ярмарками ходити і поступово розширювати вибір.
– А хто ви за професією?
– Ми з Олегом – бухгалтери.
-Тобто ви все добре прорахували перед тим, як відкрити свій магазин?
– Намагалися, але все однаково не прорахуєш. Ідею відкрити крамничку привіз із Києва з проєкту «Зелена школа» Олег. Він мене вмовив звільнитися з роботи і присвятити себе повністю виготовленню корисних страв. Рівно 4 роки тому, 1 червня 2017-го, ми відкрили магазин на вулиці Швабській. З тих пір працюємо на тому ж місці. Я відповідаю за виготовлення продукції і соцмережі, чоловік – за роботу крамнички, постачання і решту. Одній людині це було би не під силу.
– Все, що продається у вашому магазині, ви робите на власній кухні?
– Спочатку так і було, але вже через рік після відкриття магазину ми зрозуміли, що потрібно розвиватися, тож облаштували окрему виробничу кухню. Там мені допомагає помічниця, але є солодощі, які я не довіряю робити нікому, наприклад, керолад (шоколад із керобом). Також у магазині ми продаємо продукти, які не виготовляємо самі, але довіряємо їхній якості: мед, горіхи, сухофрукти, бездріжджовий хліб тощо.
– Чи можете виокремити найпопулярніші ваші солодощі?
– Усі ці роки найпопулярнішими є цукерки типу «Баунті», банани в шоколаді, гречані та паприкові хлібці, сироїдна халва, тепер дуже гарно йде морозиво.
– Як думаєте, в чому полягає популярність вашої крамнички?
– Спершу ми захопили клієнтів новизною, а тепер розширюємо кількість покупців тими, хто починає задумуватись, що вони їдять. До нас приходять необов’язково самі лише вегани та сироїди, навіть часткова відмова від неякісних та шкідливих продуктів може позитивно вплинути на здоров’я. До того ж харчуватися правильно – це ще й смачно.
– А який один інгредієнт ви особисто вважаєте найбільш шкідливим?
– Дріжджі. Відмова від них – це вирішення дуже багатьох проблем зі здоров’ям, насамперед мінімізація ризиків захворіти на рак.
– У такому випадку поділіться, будь ласка, з нами якимось оригінальним і перевіреним рецептом корисного смаколика.
– Із задоволенням. Пропоную зробити веганську кунжутну халву за моїм рецептом. Він досить простий і оригінальний, плюс рецепту в тому, що можна коригувати і змінювати інгредієнти на свій смак.
Отже, нам знадобиться сам кунжут – стакан
Фініки – 1 і 1/3 стакану
Кокосова стружка – 3 ст.л.
Родзинки – 2 ст.л.
Кунжут перемелюємо у кавомолці чи комбайні. Фініки промиваємо, виймаємо кісточки і теж змелюємо. Додаємо родзинки та кокосову стружку і все ретельно вимішуємо. Мисочку простеляємо харчовою плівкою, щоб зручніше було вийняти готовий виріб, викладаємо нашу халву, добре утрамбовуємо. Відкладаємо в холодильник на декілька годин, щоб вона схопилась. Далі можна виймати та нарізати на шматочки. Або ж можна одразу порційно формувати чи навіть скатати невеликі цукерочки. Зберігати таку халву слід в холодильнику у щільно закритому посуді.
Цей рецепт підійде також для веганів чи тих, хто не вживає або має алергію на мед, тримає піст. Кунжут дуже корисний, містить багато кальцію, а в перемеленому вигляді ще краще засвоюється. Я можу довго нахвалювати цю халву, але її варто приготувати і просто скуштувати. Або ж прийти за нею до нашого магазину.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
