Шепетівська пенсіонерка займається Kangoo jumps у 53 роки, але на цьому не зупиняється

Пен­сія — це асо­ці­ація із пи­ріж­ка­ми, в’язан­ням та фар­ту­хом. Од­нак, дех­то ці сте­ре­оти­пи ла­має. Ка­ра­те, фіт­нес, кен­гу джампс, зва­рю­валь­ні та бе­тон­ні ро­бо­ти… І це ще не пов­ний пе­ре­лік то­го, чим зай­ма­єть­ся ше­пе­тів­чанка-пен­сі­онер­ка Лю­бов Гу­ме­нюк.

Пен­сія — не ви­рок

На зас­лу­же­ний від­по­чи­нок 54-річ­на Лю­бов Гу­ме­нюк піш­ла 4 ро­ки то­му. Жін­ка все жит­тя проп­ра­цю­ва­ла вчи­те­лем іно­зем­ної мо­ви. Спо­чат­ку вик­ла­да­ла ан­глій­ську в місь­кій шко­лі, а ос­танні 8 ро­ків учи­те­лю­ва­ла в се­лі При­пут­ні, що на Ізяс­лавщи­ні. Од­нак, не­що­дав­но шко­лу зак­ри­ли. Від­так, ро­бо­ту па­ні Лю­бов знай­ти не змог­ла, бо сво­го ча­су вже все бу­ло уком­плек­то­ва­но. Стаж доз­во­ляв вий­ти на пен­сію, чим спів­розмов­ни­ця і ско­рис­та­ла­ся. Від­так, у ше­пе­тів­чанки з’яви­ла­ся ку­па ча­су, аби жи­ти так, як по­до­ба­єть­ся. Од­нак, во­на не за­хо­ті­ла пов­то­рю­ва­ти дос­від сво­єї по­кій­ної 90-річ­ної ма­ми, яка на пен­сії ви­рі­ши­ла від­по­чи­ва­ти, пе­рег­ля­да­ти се­рі­али. Ад­же ли­ше спо­чат­ку це бу­ло ці­ка­во, за­хоп­ли­во, а по­тім, піс­ля від­сутнос­ті фі­зич­них на­ван­та­жень, си­дя­чий спо­сіб жит­тя дав­ся взна­ки: м’язи ат­ро­фу­ва­ли­ся, ру­ха­ти­ся ста­ло важ­ко…

— Пен­сія — не ви­рок, а ли­ше на­го­да зай­ма­ти­ся тим, на що ні­ко­ли б не на­ва­жи­ла­ся, — ка­же па­ні Лю­бов. — Я зав­жди про­ки­да­юся із гар­ним нас­тро­єм, не маю деп­ре­сії.

Спорт — за­нят­тя без ві­ко­вих об­ме­жень

Отож, пер­ший вид спор­ту, який роз­по­ча­ла опа­но­ву­ва­ти жін­ка, — ка­ра­те. Зай­ма­ти­ся по­ча­ла ним у 53 ро­ки не­ ви­пад­ко­во. Її на­дих­ну­ла 5-річ­на онуч­ка, яка на той мо­мент вже від­ві­ду­ва­ла сек­цію:

— Ме­не ду­же за­ці­ка­ви­ло це бойове мис­тец­тво: во­но сти­му­лює та зас­по­ко­ює.

Вже нев­довзі з ма­лю­ка­ми-по­чат­ківця­ми в стрій під ке­рів­ниц­твом Во­ло­ди­ми­ра Гна­тю­ка ста­ла й па­ні Лю­бов:

— Спо­чат­ку тре­ну­ва­ла­ся са­ма, а по­тім по­ча­ли «під­тя­гу­ва­ти­ся» й ін­ші ма­ми, ба­бу­сі та ді­ду­сі.

І вже цього­річ на­вес­ні спорт­сме­ни в ка­те­го­рії 40+ ви­бо­ро­ли три при­зо­ві міс­ця (зо­ло­то, сріб­ло і брон­зу) на чем­пі­она­ті в Чер­ка­сах за участь у XVI Від­кри­то­му чем­пі­она­ті Ук­ра­їни з фу­на­ко­ші шо­то­кан ка­ра­те (FKA) се­ред до­рос­лих, мо­ло­ді, юні­орів, юна­ків та ді­тей. На­ра­зі спів­розмов­ни­ця вже має жов­тий по­яс ка­ра­те. І хо­ча бойове мис­тец­тво для неї ли­ше для то­го, щоб під­три­му­ва­ти се­бе у фор­мі, все ж зіз­на­єть­ся: по­чу­ва­ти се­бе на ву­ли­цях, особ­ли­во в ніч­ний чи ве­чір­ній час, ста­ла на­ба­га­то впев­не­ні­ше.

Втім, це не єди­не, чим зай­ма­єть­ся Лю­бов Гу­ме­нюк. У бе­рез­ні роз­по­ча­ла від­ві­ду­ва­ти за­нят­тя із Kangoo jumps, тре­ну­єть­ся 5 ра­зів на тиж­день:

— Ка­ра­те — це по­віль­но, спо­кій­но, врів­но­ва­же­но, а Kangoo jumps — швид­ко, ве­се­ло, драй­во­во. А го­лов­не — пов­но­цін­не кар­ді­она­ван­та­жен­ня.

Тре­ну­ван­ня, які від­бу­ва­ють­ся під енер­гій­ну та драй­во­ву му­зи­ку, швид­ше на­га­ду­ють за­нят­тя тан­ця­ми, ніж фіт­нес. Од­нак, са­ме та­кий спорт доз­во­ляє от­ри­ма­ти кра­си­ве та під­тягну­те ті­ло й прос­то три­ма­ти се­бе у фор­мі. Ад­же та­ким чи­ном пок­ра­щу­єть­ся об­мін ре­чо­вин, ос­новні гру­пи м’язів зміц­ню­ють­ся, а ті­ло та но­ги виг­ля­да­ють струн­кі­ши­ми. Та, най­го­лов­ні­ше, — та­кий спорт без­печний та нет­равма­тич­ний. Ад­же взут­тя для за­нять роз­ро­бив ка­надсь­кий ор­то­пед спе­ці­аль­но для лю­дей, які пе­ре­нес­ли опе­ра­ції на го­міл­ко­вос­топних чи ко­лін­них суг­ло­бах, а та­кож на спи­ні. Пру­жи­нис­та сис­те­ма за­хи­щає від на­ван­та­жень на 80 %, від­так, ли­ша­єть­ся фак­тично 20 %, які при­па­да­ють на ор­га­нізм.

Ре­зуль­та­ти, які от­ри­ма­ла па­ні Лю­бов, її вра­зи­ли.

Отож, ви­рі­ши­ла зай­ма­ти­ся цим про­фе­сій­но: от­ри­ма­ла зван­ня фіт­нес-тре­не­ра. На­ра­зі жін­ка на­би­рає гру­пу для за­нять Kangoo dance, яка ство­ре­на спе­ці­аль­но для ді­тей, що ма­ють над­лишко­ву ва­гу. Та­кож тре­ну­ва­ти­ме й тих, у ко­го роз­по­чи­на­єть­ся дру­га мо­ло­дість: це вік від 40+ і до 90+.

Од­нак, ка­же, що стар­ші йдуть на за­нят­тя не над­то охо­че: чи ком­плек­си за­ва­жа­ють, чи сте­ре­оти­пи, що зай­ма­ти­ся спор­том піс­ля 50-ти піз­но… Зде­біль­шо­го на та­кі тре­ну­ван­ня сво­їх бать­ків за­пи­су­ють ді­ти.

Ок­рім пе­ре­лі­че­них ви­дів спор­ту, най­ближ­чим ча­сом ше­пе­тів­чанка хо­че спро­бу­ва­ти зай­ма­ти­ся тай­-бо.

— Це — по­пу­ляр­на фіт­нес-прог­ра­ма, яка вклю­чає в се­бе еле­мен­ти бок­су, — по­яс­нює па­ні Лю­бов.

Та­кож у пла­нах — сіс­ти на шпа­гат. І хо­ча та­кий за­дум пот­ре­бує що­ден­ної важ­кої пра­ці, спів­розмов­ни­цю це не ля­кає.

Нас­тупно­го ро­ку Лю­бов Гу­ме­нюк в один день ра­зом із чо­ло­ві­ком святкува­ти­ме юві­лей — 55-річ­чя.

— 110 ро­ків на двох, — жар­тує во­на.

Від­так, у якос­ті по­да­рун­ка хо­че сер­ти­фі­кат на стри­бок із па­ра­шу­том. У та­ку аван­тю­ру на­ма­га­єть­ся втяг­ти й сво­го чо­ло­ві­ка. Втім, він по­ки що не зда­єть­ся.

— Я хо­чу зла­ма­ти про­він­цій­ний сте­ре­отип про спорт та до­вес­ти, що по­ча­ти зай­ма­ти­ся ним мож­на з будь­-яко­го ві­ку, — ка­же ше­пе­тів­чанка.

Не спор­том єди­ним

Ок­рім за­нять спор­том, 54-річ­на Лю­бов Гу­ме­нюк за­хоп­лю­єть­ся пси­хо­ло­гі­єю. Зок­ре­ма, усім бать­кам ра­дить про­чи­та­ти кни­гу Ана­то­лія Нек­ра­со­ва «Пу­та ма­те­ринсь­кої лю­бо­ві»:

— Це кни­га про те, що ма­те­ринсь­ка лю­бов ін­ко­ли не ли­ше лі­кує, а й мо­же заш­ко­ди­ти. Аби до­сяг­ти ба­лан­су та гар­мо­нії в ро­ди­ні, вар­то пра­виль­но роз­по­ді­ли­ти лю­бов у жит­ті. На дум­ку ав­то­ра, перш за все, вар­то лю­би­ти се­бе, по­тім — дру­гу по­ло­вин­ку і ли­ше по­тім — ді­тей.

За­хоп­лю­єть­ся й твор­чістю Аку­ні­на: його кни­ги зму­шу­ють ба­га­то над чим за­ду­ма­ти­ся. Се­ред ін­шо­го, ма­буть, див­но­го за­нят­тя для жі­нок, — ви­го­тов­лення му­ля­жів ка­ме­нів, які мож­на ви­ко­рис­то­ву­ва­ти в якос­ті лю­ків на ка­на­лі­за­цій­ні ко­ло­дя­зі.

Виг­ля­да­ють во­ни як справ­жні! Для цього па­ні Лю­бов на ми­ну­лий свій день на­род­ження за­мо­ви­ла в якос­ті по­да­рун­ка зва­рю­валь­ний апа­рат та на­віть бе­то­но­мі­шал­ку. Її донь­ки спо­чат­ку по­ду­ма­ли, що це, ско­рі­ше, ба­жан­ня бать­ка. Втім, по­ми­ли­ли­ся…

Не­що­дав­но ше­пе­тів­чанка на­ва­жи­ла­ся на зов­сім неп­ри­та­ман­ний і бо­же­віль­ний вчи­нок: зро­би­ла та­ту. Пер­ше — на шиї, бо спо­чат­ку со­ро­ми­ла­ся, а вже піз­ні­ше — на ру­ці.

Отож, вже за­раз 54-річ­на па­ні Лю­бов до­во­дить, що ві­ко­ві сте­ре­оти­пи іс­ну­ють ли­ше в на­шій під­сві­до­мос­ті й роз­по­чи­на­ти зай­ма­ти­ся яко­юсь спра­вою мож­на то­ді, ко­ли цього за­ма­неть­ся: і вік тут ні до чо­го. А най­кра­ща пох­ва­ла, яку от­ри­ма­ла жін­ка в сво­єму жит­ті, зву­чить так:

— Ти — при­коль­на, — кон­ста­тує 5-річ­на онуч­ка Бог­данка.

А, як-то ка­жуть, ус­та­ми ди­ти­ни гла­го­лить іс­ти­на.

Любов Гончарук, «День за днем»
Фото Дмитра Шпака та надала Любов Гуменюк