До 3,1 мільйонів українців або 17% від робочої сили на піку карантину знаходилися у стані прихованого безробіття. Тобто зайнятість цих людей була зменшена, або вони були відправлені у неоплачувану відпустку. Таких висновків дійшли економісти Центру економічної стратегії у своїй записці, аналізуючи дані соціологічних опитувань.
Під час кризи люди у стані прихованого безробіття знаходяться у “підвішеному” стані. Вони можуть бути як повернуті до повноцінної роботи, так і звільнені в залежності від економічної ситуації. Тому щоб не занижувати масштаби проблем, при аналізі даних, як поточної кризи, так і можливих наступних хвиль, необхідно включати приховане безробіття до аналізу.
Також згідно соціологічних опитувань, роботу могли тимчасово втратити до 2,8 мільйонів українців, або 16% від робочої сили. При цьому офіційні джерела свідчать, що постраждалих в рази менше. За даними Держстату, відповідно до розрахунків ЦЕС, роботу втратили лише близько 368 тисяч українців (2% від робочої сили).
Навіть якщо справжня кількість звільнень була ближчою до нижчої межі, ці звільнення були сконцентровані серед певних галузей та серед людей, що працюють у тіні – здебільшого це менш забезпечені люди, у яких немає «подушки безпеки» на випадок звільнення.
Щоб мінімізувати кількість звільнень, державна підтримка має бути націлена саме на ті сектори, які постраждали найбільше. Крім того, ЦЕС радить розробити механізм підтримки людей, які втратять роботу, але не шукатимуть нову – які або зневірилися, або не мають фізичної можливості це зробити (наприклад, через догляд за дитиною на час карантину).
Розрив між даними свідчить про те, що державна статистика не адаптована для подібних криз. Хоча після зняття карантинних обмежень ми спостерігаємо швидке відновлення кількості вакансій та більшу активність шукачів роботи, якщо буде друга хвиля поширення коронавірусу, зайнятість знову може різко знизитись.
Для того, щоб підготуватися до можливої другої хвилі, уряду варто якнайшвидше організувати оперативну статистику ринку праці таким чином, щоби вона давала змогу бачити неспотворену реальну картину. Для цього потрібно покращити збір даних – збирати дані на рівні тижня, а не місяця чи навіть кварталу, тому що під час першої хвилі ситуація із зайнятістю змінювалась дуже швидко.
Дарія Михайлишина, Центр економічної стратегії
