Дві мети об’єднав наприкінці 2023 року цікавий проєкт «Ділимося хлібом. Із рук в руки». Він є частиною всеукраїнського проєкту «Ділимося хлібом», в рамках якого по всій країні проходять заходи, покликані об’єднати небайдужих і допомогти тим, хто того потребує. На Закарпатті проєкт реалізовувала ГО «Рух підтримки закарпатських військових-Ужгород». Учасниками стали вимушені переселенці та місцеві жителі, котрі готували для військовослужбовців, які проходять лікування та реабілітацію в місцевих медичних закладах.
Керівниця проєкту, голова «Руху підтримки закарпатських військових-Ужгород» Галина Ярцева розповідає: «Проєкт «Із рук в руки» – це, в першу чергу, іміджевий проєкт для нашої організації. Він – про емоції, нові знайомства та підтримку. Нашим завданням було знайти понад 60 людей старшого віку зі складу ВПО й місцевих жителів та об’єднати їх у спільній роботі (що ми успішно зробили). Спостерігати за тим, як органічно відбувається інтеграція людей, як пробуджується їхній інтерес до місцевої кухні – окреме задоволення! За час інтеграційних сесій ми розповідали про роботу нашої організації, нашу місію та цілі, адже зараз у багатьох випадках діяльність «Руху…» підтримує саме старше покоління й зокрема зі складу людей, які знайшли прихисток в Ужгороді. Ми за це щиро вдячні!».
Фасилітатором (інструктором) проєкту стала волонтерка «Руху підтримки…» Злата Мікрюкова. У житті Злати був період, коли вона працювала кондитеркою, тож завдання було для неї зрозумілим і нескладним. Більше переживала Злата за емоційну складову, за те, чи зможе вона допомогти вимушеним переселенцям отримати психологічну розрядку та користь під час спільних сесій. «Сталося так, як я й передбачала: усі шість сесій (зустрічей) були дуже емоційними, під час кожної ми плакали, – розповідає Злата Мікрюкова. – Однак сили в наших учасників є дуже багато. Поплакавши, вони показували, що не втратили віру в те, що все буде добре. Тобто емоційно це були дуже сильні зустрічі».
Для участі в проєкті запрошували вимушених переселенців і місцевих жителів віком 56+. Під час першої зустрічі, яка проходила в майстерні ужгородської кондитерки Любов Керецман і яка її проводила, випікали кіфлики – традиційний закарпатський смаколик. Але на початку (і це є методикою «Поділись хлібом») фасилітатори просили на розсипаному на столі борошні намалювати щось, із чим учасник себе асоціює. Хтось малював прапор, хтось – тризуб, сонечко, сердечко, писав слово «мир» тощо. Під час цього учасники також знайомилися, розповідали, звідки вони приїхали. Як правило, кожна зустріч збирала учасників з усіх куточків України і саме згадка про домівку (якої в багатьох уже, на жаль, нема) й викликала у всіх сльози. Ці щемливі моменти дозволяли учасникам відчути себе серед своїх, отримати підтримку, тепло співчуття. Після встановлення такого емоційного контакту група почувалася спорідненішою й процес випікання ставав дуже дружнім.
Кіфлики учасники проєкту випікали двічі. Звісно, трішки куштували в процесі, адже всім було цікаво, що ж вони готують. Але основну частину випічки передали в місцеві медзаклади (аби свіжою випічкою насолодилися поранені військовослужбовці) та нужденним ужгородцям, котрим допомагає з харчуванням БФ «Карітас-Caritas Мукачівської греко-католицької єпархії». Також дві поспіль сесії учасники випікали ще один улюблений багатьма закарпатцями смаколик – соленики. Вимушені переселенці були неабияк здивовані рецептом, адже в їхніх рідних регіонах старі радянські вафельниці використовували для випікання лише солодких вафель. Натомість під час сесій їм запропонували спекти солоні сирні соленики. Варто зазначити, що готовий продукт неабияк усім сподобався. Розлетілися соленики й серед військовослужбовців, котрі якраз завітали до офісу «Руху підтримки закарпатських військових» на зустріч.
Під час наступної сесії, що проходила в шелтері «Комітету медичної допомоги в Закарпатті», учасникам заходу запропонували спекти рибний пиріг – позаяк був якраз четвер, який є днем, коли ужгородські волонтери-«помогатори» традиційно відвідують поранених військовослужбовців у лікарнях і приносять їм домашню їжу. Того дня учасники старалися особливо – надто вже хотілося їм порадувати смачненьким хлопців. Не дивно, що пиріг вдався на славу, куштували його бійці, котрі наразі проходять лікування та реабілітацію у військовому шпиталі Ужгорода.
Останнім же заходом у рамках проєкту «Ділимося хлібом. Із рук в руки» стала сесія з випікання і прикрашання пряників – популярного нині різдвяного смаколика. Працювали учасники на базі БФ «Карітас-Caritas Мукачівської греко-католицької єпархії», де з допомогою кондитерки Мирослави Канюки-Добош виготовили й святково оформили велику кількість пряничків, які потім відвезли пораненим військовослужбовцям до міської лікарні.
Загалом у проєкті протягом жовтня-грудня 2023 року взяли участь 60 осіб. В основному приходили жінки, іноді долучалися до процесу випікання й чоловіки. Цікаво, що під час кожної сесії учасники згадували про спільне для всіх регіонів України правило: коли в дім приходить гість, його обов’язково треба нагодувати. Так і у вироби, які виготовляли під заходів учасники проєкту, були вкладені гостинність, добро й тепло. Фасилітаторка Злата Мікрюкова зауважує, що проєкт був дуже успішним: на участь у ньому активно записувалися, а під час заходів було одразу видно, що учасникам подобається процес, вони добре провели час, здружилися, зробили ще один крок у напрямку інтеграції до місцевої громади. Чимало було й вдячних відгуків, а «Рух підтримки закарпатських військових» отримав з числа учасників нових волонтерів.
Реалізація проєкту «Ділимося хлібом. Із рук в руки» стала можливою завдяки підтримці БФ «Фундація імені князів Острозьких» та Global Fund for Community Foundations.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
