Стати студентом медичного факультету Ужгородського університету завжди було престижно і дуже непросто. Заснували цей факультет майже 75 років тому – восени 1945-го. Тоді він був одним із чотирьох в молодому університеті, з тих пір встигнувши підготувати і випустити майже чотирнадцять тисяч кваліфікованих лікарів. Нині деканом медичного факультету УжНУ є також його випускник – відомий хірург, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, лауреат державної премії в галузі науки і техніки Олександр Болдіжар. Саме в нього «Про Захід» і розпитав про те, як нині працює факультет, якими є його карантинні будні та що думає декан про те, що зараз в усіх на слуху – коронавірус.
– Олександре Олександровичу, медичний факультет завжди був одним із найбільших в нашому університеті. А тепер він ще й складається з двох частин: медичного факультету та медичного факультету № 2. Скільки ж нині загалом навчається у вас студентів?
– Ви праві, медичний факультет є найбільшим в УжНУ, разом на двох наших факультетах нині навчаються близько 2800 студентів. Медичний факультет № 2 з’явився у нас три роки тому, це так званий «іноземний» факультет, на якому англійською мовою навчаються майбутні медики з 25-ти країн світу. Незважаючи на те, що це – окремий структурно-функціональний підрозділ університету, більше 60% дисциплін у іноземних студентів ведуть кафедри нашого медичного факультету.
– Нині в усіх університетах України відзначають брак абітурієнтів. Чи є така проблема в медфаку УжНУ?
– У нас ця проблема є вже другий рік підряд, але пов’язана вона не зі зменшенням попиту на навчання, а з новими правилами вступу. Річ у тім, що для того, аби стати нашим студентом, абітурієнт мусить мати дуже високі бали за ЗНО. На оцінюванні з української мови він має набрати 100 балів, на хімії, біології, фізиці, математиці – не менше, ніж 150 балів. Зроблено це було для того, аби на медичний факультет приходила розумна, здібна молодь – і це хороша ідея, але втілення її призвело до того, що минулого року по всій Україні заяв на вступ було всього на 160 більше, ніж бюджетних місць.
– Як у такому випадку ви рекламуєте свій факультет, як залучаєте до вступу цих здібних випускників шкіл?
– Медицині реклама ніколи не була потрібна, бажаючих вступити є багато, інша справа, що не всі (через згадувані вже правила) можуть. Звісно, ми проводимо і дні відкритих дверей, і інші заходи, де майбутні студенти можуть ознайомитися з життям факультету, та все це більше задля того, аби випускники ще раз добре подумали над тим, чи справді вони хочуть стати лікарями. Бо медицина – складна дисципліна, навантаження у нас значно більше, ніж на інших факультетах і не всі студенти його витримують. Нам же болісно втрачати після першого чи другого курсу студентів, бо місць і так мало, тож шкода, аби вони пустували.
– Нині дуже актуальною є проблема нестачі кадрів у лікарнях. На Закарпатті це особливо відчувається через великий відтік медиків за кордон. Як гадаєте, ваші студенти, отримавши дипломи, теж покинуть Україну?
– Ви праві, проблема нестачі кадрів зараз дуже актуальна, статистика показує, що в українських лікарнях бракує 25% медиків. Хтось виїздить за кордон, хтось переходить на роботу до приватних медичних закладів, де їм пропонують вищу зарплатню і кращі умови. Що й казати: з трьох кандидатів наук, яких я готував за останні 5-6 років, двоє працюють у Словаччині, третій – у Росії. На жаль, ми не можемо сьогодні запропонувати нашим випускникам гідних умов роботи. І поки так буде, будемо втрачати талановиту молодь.
– Як в умовах карантину відбувається навчання на медичному факультеті, адже практичних занять у вас дуже багато?
– Так, карантин створив для нас багато проблем. Ми перейшли на дистанційне навчання, студенти одними з перших в університеті зареєструвалися і отримали завдання на сайті Центру інформаційних технологій УжНУ, де викладені наразі всі матеріали, методички, лекції тощо. Так якщо зі студентами перших трьох курсів, які вивчають теорію, процес цей працює добре, то зі студентами старших курсів – справжня біда. Ви чудово розумієте, що медицина – це практична наука. Студент мусить навчатися і практикуватися в лікарнях, бачити хворих і їхні проблеми – цього не можна навчити дистанційно. Зараз ми думаємо, як краще усе це надолужити після карантину. Для четвертого курсу, де вже вивчають практичну медицину, заняття можна буде перенести на вересень-жовтень.
Важче з шостим курсом, де є циклові дисципліни (по три тижні студенти працюють у клініці за різними дисциплінами), бо повністю збився їхній графік. А як здавати підсумкову атестацію – взагалі уявлення не маємо. Вже 19 травня ми мали писати «кроки» (підсумкову атестацію), а через 10 днів після «кроків» були заплановані випускні іспити. Якщо карантин продовжать до 1 травня, то ми не встигнемо усе це провести в запланований термін, а якщо карантин затягнеться на травень, то й узагалі незрозуміло, на коли ці заходи переносити. Хоча безвихідних ситуацій, як відомо, не буває, ми обов’язково придумаємо, як вийти з цього максимально безболісно.
– Якщо ситуація із розповсюдженням коронавірусу стане критичною, чи зможуть викладачі і студенти медичного факультету допомагати лікарям?
– Можливо, якщо буде така потреба. Хоча з 1 квітня в рамках запровадження другого етапу медичної реформи викладачі медичних факультетів та вузів втратили право лікувати та консультувати хворих, якщо вони не перебувають у трудових відносинах з лікувальними закладами. Це ще одна проблема, над вирішенням якої ми нині б’ємося, бо зараз усі наші професори, доценти, асистенти, котрі поєднували викладацьку і лікарську роботу (а це близько 200 осіб) мусять обрати, чим їм далі займатися. Цей вибір може бути не на користь університету, а це загрожує тим, що факультет втратить цінних викладачів, які мають великий практичний досвід.
– І наостанок: якою є ваша особиста думка стосовно ситуації з розповсюдженням COVID-19? Ви дотримуєтеся карантину?
– Так, я дотримуюся, хоча іноді, звісно, відвідую роботу, коли потрібно вирішити нагальні справи, в тому числі й господарські. Щодо загальної ситуації, то я, мушу визнати, маю доволі песимістичну думку. Мій прогноз такий: кількість хворих буде стрімко зростати й 20-25 квітня побачимо пік захворюваності з великою кількістю хворих і, на жаль, померлих. Значною мірою причиною цьому стануть заробітчани, котрі зараз масово приїздять з країн ЄС на великодні свята і навіть не думають дотримуватися самоізоляції. Тому, на мою думку, карантин потрібно продовжити до 1 травня. Для нашого факультету, для всього університету, для всіх нас це, безперечно, важко, але, повірте, необхідно.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
