Ось уже тиждень, як тема обмеження використання одноразових поліетиленових пакетів у супермаркетах та ринках, активно обговорюється у соцмережах і на кухнях. Як тепер ходити до супермаркетів, у що набирати овочі-фрукти, чому в одних магазинах пакетик коштує 10 копійок, а в інших – 3 гривні – питань у людей безліч. «Про Захід» спробував знайти відповіді на деякі з них, а також спрогнозувати, чи спрацює ця новація для зменшення пластикових відходів.
Хто знає, скільки надтонких поліетиленових пакетиків щорічно опиняється на українських сміттєзвалищах? Обрахувати цю гігантську цифру неможливо. Аби зрозуміти масштаби ужгородські, наведемо для прикладу кількість пакетів, які за тиждень використовують для пакування продуктів покупці ужгородських супермаркетів мережі «Сільпо». Уявіть собі, за цей період у супермаркеті на вулиці Минайській (як нам повідомили в магазинах мережі) покупці використовують близько 10 тисяч тонких пакетиків, у супермаркетах на вулицях Швабській та Ген.Свободи відвідувачі забирали з собою по 7 тисяч щотижня. Усі ці тисячі одиниць поліетилену «проживали» в середньому всього кілька годин – поки покупець не прийшов додому і не переклав овочі, фрукти, крупи або м’ясо в іншу ємність. Кульок же опинявся у смітнику, а потім – на звалищі.
Після введення в дію Закону України «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України» 10 грудня супермаркети, магазини, аптеки і торговці на ринках мали би припинити безкоштовно давати надтонкі одноразові пакети для пакування. Поки Кабмін не встановив єдину ціну на продаж таких пакетів, кожен торговий заклад робить це сам, тож нині у магазинах можна побачити пакети від 1 копійки до 3 гривень. За задумом законотворців, ця новація має відучити українців набирати під час закупів десятки «кульочків» і примусить їх задуматися над альтернативою, адже з 1 березня 2022 року буде введена загальна заборона на використання надтонких пакетів у торгових закладах (як виняток, їх можна буде використовувати для пакування свіжої риби, м’яса, сипучих продуктів та льоду).
У соціальних мережах із цього приводу піднялися хвилі народного обурення. Одні вважають, що ціна за пакет вже і так була супермаркетом включена у вартість товару, тож тепер люди платять за пакет двічі. Інші не розуміють, як тепер мусять зважувати фрукти, овочі та інші продукти, якщо супермаркети і ринки не пропонують альтернативи поліетиленовому «кульочку». «Як мені довести, що я прийшов до магазину зі своїм пакетиком?», «Невже платний пакет – не такий шкідливий, як був безкоштовний?», – у людей виникає дуже багато питань у зв’язку з уведенням в дію цього закону.
Більше запитань, ніж відповідей, має стосовно цієї новації і експерт-еколог Оксана Станкевич-Волосянчук. «Цей закон недостатній, бо не вирішує основні проблеми у ці сфері. Верховній Раді треба приймати інші, базові закони для ефективного управління відходами (наприклад, про відповідальність виробників тари– ЗУ «Про упаковку та відходи упаковки», ЗУ «Про управління відходами», через який має бути запроваджено розширену відповідальність виробника і довкола якого вже багато спекуляцій), – пояснює пані Оксана. –Тобто найбільш потрібні закони наразі якраз і не прийняті, маємо лише нововведення, яке майже нічого кардинально не вирішить». Експерт-еколог не вірить, що обмеження використання надтонких пакетів принесе державі бажаного результату. Каже: звички людей швидко не викоріниш, а головне – людям не пояснили, чому це робиться, для чого і яка може бути альтернатива. «Я не бачу жодних інформаційних чи освітній кампаній, направлених на те, аби українці захотіли змінити свої звички. Нас просто поставили перед фактом. Тому ми будемо ще довго бачити ті пакетики на ринках і в маленьких магазинчиках. Супермаркети, на мою думку, підготувалися до змін краще. Далі ми будемо бачити, як ринок наповниться нібито біорозкладними пластиковими пакетами, які в результаті виявляться оксорозкладними пластиковими пакетами, що також заборонені для поширення цим законом. Щоправда, з понеділка цього тижня розпочате публічне обговорення проекту постанови КМУ «Про затвердження Порядку маркування пластикових пакетів», яка мала би регулювати це питання. Яка може бути альтернатива? Папір, еко-торби, різноманітні судочки. Незамінних матеріалів нема, нам потрібна лише культура та інформаційна обізнаність», – вважає Оксана Станкевич-Волосянчук.
А як же це працює в інших країнах? Якщо ви бували в європейських супермаркетах, то, певно, звертали увагу на те, як родини цілеспрямовано приїздять на закупи, набираючи продуктів на тиждень наперед. Для таких закупів беруть із собою і торби, і лоточки. Однак навіть якщо скористаються пластиковим пакетом, біди не станеться, адже після використання його викидають у спеціальний контейнер для пластикових відходів, який поїде на переробку, а не на сміттєзвалище, як у нас. Своїми спостереженнями і досвідом щодо цього поділилися з «Про Заходом» наші читачі – родина Кізман, що проживає в Німеччині. «У нас заборона пластикових пакетів офіційно вступає в силу у січні 2022 року. У перехідний період магазини мають право добровільно відмовитися від пакетів, але зобов’язувати їх до цього почнуть лише після Нового року. Більшість мережевих магазинів вже останні роки почали переходити на паперові, тканинні сумки, або такі, що виготовляють з перероблених пластикових пляшок. Варто зазначити, що йдеться про заборону великих, міцних пакетів для покупок (які мають товщину від 15 до 50 мікрометрів). Тобто це не стосується тонких пакетів типу «майка», в які в Україні загортають на касі буквально все. Такі тонкі пакетики використовують в Німеччині виключно у відділах з овочами і фруктами (більше нічого в них не пакують). Деякі мережеві супермаркети вже самі замінили пакети-«майки» на такі, що розкладаються (так звані компостні), або пропонують покупцям купити за 0.99 євро мішок-сітку багаторазового використання. Ми теж таку сітку маємо і стараємося брати її з собою при кожному поході в супермаркет. Якщо забуваємо, то просто кладемо овочі-фрукти у візочок без нічого. У більшості німецьких супермаркетів овочі і фрукти не треба важити, відповідно ніяких наліпок немає. Каси мають сканер із вбудованими електронними вагами, тому касир зважує овочі-фрукти одразу при покупцеві і заносить всі дані через комп’ютер до чеку, – розповідає Влада Кізман. – Щодо круп чи сипучих продуктів, то їх у німецьких супермаркетах немає на вагу. Все продається вже фасованим. Є спеціальні продуктові магазини з нефасованою продукцією, куди покупці приходять зі своєю тарою, в яку їм все насипають-накладають або пропонують на місці придбати багаторазові контейнери, які можна буде використати наступного разу. Щодо теки зі свіжим м’ясом і рибою у супермаркетах, то ці продукти ніколи не загортають у пластикові пакети. Для цього використовують паперову упаковку, яка на внутрішньому боці має тонкий шар пластикового підкладу (якщо так можна висловитися), аби м’ясо або риба не протекли. Вся упаковка, яку людина приносить з магазину, зрештою викидається у контейнер для пластикових відходів, який є у кожному домогосподарстві, і після того іде на переробку. На зелених ринках овочі і фрукти пакують у паперові конусоподібні конверти або кидають покупцям прямо у їхню сумку для покупок. Але кожного разу питають, чи треба упаковку».
До слова, в Ужгороді теж є магазини, в яких нема і ніколи не використовували пластикових пакетів. Один із них – «Зелена крамниця», власниця якого Тетяна Жовківська зробила все, аби привчити покупців користуватися багаторазовою тарою. «Нашій крамниці скоро виповниться 4 роки, і ми бачимо свій вплив на середовище, адже формуємо у покупців звичку купувати продукти без пластикового пакування, – розповідає Тетяна. – Ми робимо 5% знижки на продукт, якщо людина прийшла за ним із багаторазовою тарою, тому до нас дуже часто приходять зі своїми мішечками, лоточками і скляними банками. «Зелена крамниця» – це ланцюжок в системі постачання, і в цьому ланцюжку відповідальність ми взяли на себе. Ми не допускаємо, щоб пластик потрапив до кінцевого споживача, який не має можливості його переробити».
Тетяна Жовківська також вважає новий закон про обмеження використання пластикових пакетиків недостатнім. Каже, що ним держава просто переклала відповідальність з виробника на споживача. «90% продуктів на полицях наших магазинів розфасовані у пластикову упаковку, так званий «шуршик», який не переробляється у нас зовсім. Ось де проблема. Покупцям не залишили вибору, наприклад, у нас не можна молоко чи сметану купити в склі, солодощі в упаковці без пластику тощо. Цей закон проблеми не вирішує, відповідальність потрібно перекласти на виробників та продавців, тим самим створити такі умови, щоб якомога менша кількість пластику потрапляла до споживача»,– вважає Тетяна. Тим, хто не уявляє свого походу до магазину без «кульочка», вона радить поступово змінювати свої звички, придбати чи нашити в домашніх умовах невеличкі мішечки зі затяжками, брати їх із собою на закупи і складати до них овочі, фрукти, крупи на вагу тощо. За м’ясом та рибою можна ходити зі своїми лоточками. «Я не бачу складнощів у тому, аби користуватися багаторазовою тарою. Це дуже практично», – вважає Тетяна Жовківська.
Таким магазинам, звісно, не варто боятися перевірок щодо дотримання вимог обмеження, а в подальшому і заборони використання надтонких пластикових пакетів. А чи будуть перевіряти інших і хто це робитиме? Такі повноваження має нині Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба), до обласного управління якої «Про Захід» звернувся за коментарем. Як розповів нам начальник управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області Анатолій Рижиков, служба готова контролювати виконання вимог закону. «Законом уже передбачені штрафні санкції: за безоплатне розповсюдження пакетів суб’єктам господарювання загрожує від 1700 до 3400 грн штрафу. З березня 2022 року порушення заборони розповсюджувати тонкі, надтонкі та оксорозкладні пластикові пакети каратиметься штрафом вже від 8500 грн до 17000 грн, повторне порушення протягом 3 років може збільшити суму штрафу аж до 34 000 грн, – зауважує Анатолій Рижиков. – Але ми маємо розуміти, що основна мета цього закону – не покарати, а дати підприємцям час пристосуватися до змін. Мушу визнати чесно, планових перевірок щодо дотримання вимог закону цьогоріч вже не буде, оскільки їх планують задовго до виконання. Однак наступного року, коли мине певний час адаптації, будуть перевірятися і супермаркети, і ринки – всі об’єкти, які можуть розповсюджувати такі пакети». У Держпродспоживслужбі вірять, що Закон «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України» буде працювати, хоча сприймуть його люди не одразу. Ми теж віримо, але разом із тим погоджуємося з експертом-екологом у тому, що цього не достатньо для подолання такої болючої для всієї України і Закарпаття зокрема проблеми засилля відходів.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
