Південноамериканська томатна міль (Tuta аbsoluta Meyr.) належить до небезпечних карантинних шкідників овочевих культур України. Батьківщиною томатної молі є Південна Америка. До Європи вона завезена в 2007р.перші відомості про її виявлення на Європейському континенті надійшли з Іспанії. У 2010 році томатна міль вже виявлена в Болгарії, на Кіпрі у Німеччині, Угорщині, Ізраїлі, Косові, Туреччині; в тому ж році вона була виявлена на території України в помідорах з Іспанії та Нідерландів. У 2011 р. шкідника вперше офіційно зафіксували в Греції, Литві, у Великобританії; продовжує він також поширюватися і в країнах Середземноморського басейну, Північній Африці та в країнах Близького Сходу.
Враховуючи країну походження та визначені суми активних температур для різних регіонів України можна прийти до висновку, що томатна міль зможе виживати і наносити значної шкоди пасльоновим культурам у відкритому і закритому ґрунті у Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій та Закарпатській області. Інші області належать до зони можливої поступової акліматизації шкідника.
Основною рослиною господарем є томат, а також баклажани, перець, бадилля картоплі та бур’яни родини пасльонових. Цей шкідник є комахою з високою швидкістю розмноження, може мати повні 12 поколінь за рік залежно від умов навколишнього природного середовища. Шкідник завершує одне покоління за 28 днів. Оскільки томатна міль пошкоджує рослини і в умовах закритого ґрунту (теплицях), необхідно враховувати її швидкий репродуктивний потенціал.
Метелики томатної молі сіруватого кольору (можливі варіації від сріблястого до коричневого кольору) з чорними симетричними плямами на передніх, вузьких крилах і з довгими ниткоподібними вусиками на голові. Довжина тіла складає біля 6 -7 мм. Яйця кремово-жовтого кольору, мають овально-циліндричну форму, дрібні. Розташовуються, як правило, на нижній стороні листя. Личинки молодших віків білого або кремового кольору з чорною головою. З часом забарвлення личинок змінюється, тіло набуває зеленуватого або рожевого кольору, а голова стає коричневою.
В рослинах томатів молоді личинки мінують листя, роблять ходи в стеблах, пагонах, квітках, незрілих плодах, а пізніше – і в зрілих. Міни личинок збільшуються в довжину і ширину в процесі розвитку і живлення личинок. У випадку високої чисельності залишаються тільки скелетні жилки від листя і велика кількість екскрементів. Шкідник може зимувати в усіх стадіях (яйця, лялечка, метелик). Плодючість самки може становити від 60 до 260 яєць (в залежності від погодних умов). Метелики відкладають яйця по одному (рідко по декілька) на всіх надземних частинах рослин-живителів. Після виходу з яєць личинки занурюються в рослину і починають живитися, таким чином, створюють міни, де живуть до заляльковування.
Фітосанітарні заходи:
Враховуючи велику шкідливість Південноамериканської томатної молі, боротьба з нею є одним з важливих і першочергових завдань усіх землекористувачів. Реальну загрозу становить можливість проникнення цього шкідника до овочевих теплиць, особливо якщо до них потрапляють плоди чи тара імпортного походження. І якщо в теплиці, у разі виявлення шкідника, його можливо знищити за один-два роки (провести, наприклад, виморожування і зміну культури), то у відкритому ґрунті це робити буде надзвичайно складно у зв’язку з особливостями розвитку молі.
Ефективними засобами боротьби є:
Плоди пасльонових культур, насіннєва і продовольча картопля, при завезенні їх з районів розповсюдження карантинних молей родини Gelechiidae, мають бути вільними від них.
Імпорт плодів томатів та інших пасльонових культур необхідно забороняти з тих країн, де шкідник широко поширений.
Пакування – тільки в нову тару або дезінфіковану за ретельного огляду на відсутність в ній личинок, лялечок чи дорослих комах.
Пакувальний матеріал – не використовувати повторно в місцях походження цього шкідника (вивчається пакувальний матеріал, який погіршує умови існування шкідника при транзиті, наприклад, тонка поліетиленова та інша тара, через яку проходить світло).
Зберігати плоди пасльонових культур краще в умовах відбитого світла та аерації (повна темрява сприяє розвитку шкідника).
Місця зберігання урожаю пасльонових культур, у тому числі картоплесховища, мають бути очищені та дезінфіковані певними інсектицидами. Плоди пасльонових, у тому числі бульби картоплі, закладають на зберігання тільки не пошкодженні.
Обов’язкове пропагування певних знань серед виробників, які вирощують пасльонові культури та зберігають пасльонову рослинну продукцію, про небезпечність цих шкідників.
Хімічний контроль не ефективний, тому що ці шкідники живляться усередині плодів пасльонових культур. Необхідно застосовувати біологічні методи захисту.
Обов’язковим є знищення поживних решток та дотримання строків збирання урожаю.
Управління фітосанітарної безпеки – державний фітосанітарний інспектор: Русин Н.Ю.
